20 вересня 2018 року Справа № 0840/2876/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)
до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (7110, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-Д, код ЄДРПОУ 37963785)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу з 01 грудня 2017 року;
- зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії позивачу з 01 грудня 2017 року.
Ухвалою судді від 23 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою від 20 вересня 2018 позовну заяву залишено без розгляду в частині строку стягнення пенсії за віком.
За правилами статті 258 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Таким чином останній день розгляду справи є 20 вересня 2018 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на пенсійному обліку в Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України м. Запоріжжя. Та отримує державну пенсію. Також зазначає, що з 01 грудня 2017 року припинено здійснення пенсійних виплат позивачу.
02 серпня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому позивач послався на те, що Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” передбачено, що особам, які перебували на обліку, як одержувачі пенсій, зокрема, в окремих районах Донецької та Луганської областей, які тимчасово не контролюються українською владою, виплата пенсій на підконтрольній українській владі території здійснюється за умови реєстрації пенсіонерів як внутрішньо переміщених осіб. Зазначає, що враховуючи скасування реєстрації позивача, як внутрішньо переміщеної особи, відповідачем було правомірно зупинено здійснення пенсійних виплат. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розгляд справи провести у судовому засіданні з викликом (повідомленням сторін).
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно довідки від 02 грудня 2014 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення з антитерористичної операції Донецька область і отримує пенсію, а з 01 грудня 2017 року виплата пенсії призупинена.
Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Також слід зазначити, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідач у своєму відзиві, на підставу зупинення позивачу пенсійних виплат посилається на отримання інформації стосовно встановлення факту повернення внутрішньо переміщеної особи до покинутого місця постійного проживання, що є підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Пунктом 3 частини 1 статті 12 наведеного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця постійного проживання.
Статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Суд зазначає, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону.
Відповідачем не надано жодного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або рішення суду стосовно припинення позивачеві виплати пенсії.
20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року (в редакції чинній на момент видачі довідки позивачу) строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
Постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 2016 року №352 було також внесено зміни до Постанови №509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
На думку суду, інформація Управляння праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, оформлена листом за № 17907 від 28 листопада 2017 року, не є належним доказом підтвердження повернення позивача до покинутого місця постійного проживання.
Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з частини 2 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Водночас, статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Що ж стосується рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, то воно не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд вважає за необхідне звернути увагу на пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року є безпідставними.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка неодноразово викладалась в судових рішеннях, наприклад від 06 лютого 2018 року у справі №263/7763/17, від 06 лютого 2018 року у справі №243/8033/17 тощо.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (7110, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-Д, код ЄДРПОУ 37963785) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (7110, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-Д, код ЄДРПОУ 37963785) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з 11 січня 2018 року.
Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (7110, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-Д, код ЄДРПОУ 37963785) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з 11 січня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 20 вересня 2018 року.
Суддя Д. В. Татаринов