Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 жовтня 2018 р. справа № 2040/6198/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, буд. 94,м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область,64701) до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Освіти, буд. 17, м.Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область,64701, Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, буд. 8/10,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ37567866) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:
- зобов'язати Управління соціального за хисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 31.07.2014 у справі Штефан та ін. проти України щодо заяви ОСОБА_1 № 4862 від 03.01.2013 на виконання Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002 /2-а-464/11 суму індексованого доходу та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати соціальних виплат, а саме: компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за період із грудня 2010 року по 1 травня 2016 року на виплачену суму 38204 грн.26 коп. - відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з по рушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N159;
- зобов'язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, визнано порушення державою відповідачем пункту 1 статті 6 Конвенції і статті 1 Першого протоколу, а також порушення статті 13 Конвенції щодо невиконання рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківсь кої області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11. Так, Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002 /2-а-464/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики, здійснити не обхідні дії відповідно до вимог п.14 ч. 1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлені на забезпечення мене продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, вста новлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 1 грудня 2010 року, за виключен ням раніше виплачених із цього питання коштів, до цього часу не виконана. Згідно довідки Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміні страції Харківської області від 02 травня 2018 року № 806 станом на 01.04.2018 цього року борг з виплати компенсації на 37 видів продуктів харчування, за виключенням 10 видів продуктів, починаючи з грудня 2010 року складає 67199, 01 грн. Однак, вимогою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департа менту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 №178/23 від 16.04.2018 Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України в 10 денний термін запропоновано сплатити заборгованість мені, яка складає лише 38204 грн.26 коп., тобто частково (станом на травень 2016 року). При цьому, позивач зауважує, що станом на 27 липня 2018 року розмір заборгованості за Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 взагалі не визначений, оскільки в цю суму не враховані 10 видів продуктів. Позивач вказав, що відповідачами не проведена індексація недоотриманих своєчасно соціальних виплат, а саме: компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування, яка не має разового характеру та не нарахова но і не виплачено ОСОБА_1 втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати, тобто без засто сування Законів України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Про компенсацію громадя нам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», що стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Посилаючись на незаконність дій стосовно не проведення індексації доходу та не врахуванню позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку його виплати, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Від представника відповідача 1 - Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області через канцелярію суду 31.08.2018 року (вх. № 01-26/44425/18) надійшов відзив, в якому відповідач 1 зазнач просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на те, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення), пенсії, стипендії та соціальні виплати.
Від представника відповідача 2 - Міністерства соціальної політики України через канцелярію суду 24.09.2018 року (вх. № 01-26/48859/18) надійшли пояснення, в яких відповідач 2 зазначив, що розмір грошової компенсації у 2018 році передбачено на рівні минулого року та затверджено наказом Мінсоцполітики від 23.01.2018 року № 75"Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2018 рік". Оскільки фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи проводиться в межах коштів, передбачених законами про державний бюджет на відповідні роки, то виконання Закону повністю залежить від затверджених бюджетних призначень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу у судове засідання.
В судове засідання позивач та відповідач 2 не прибули, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача 1, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд зазначає, що п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положень вищезазначених норм права, суд приходить до висновку про наявність беззаперечних підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 6 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Рішенням Європейського Суду з прав Людини від 15.06.2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява, задоволено заяву позивача № 54081/13 від 15.08.2013 року та закріплено, що Уряд визнає надмірну тривалість невиконання рішень місцевих судів, внесених до списку в додаток до цієї однобічної декларації. Уряд готовий в межах трьох місяців від дати повідомлення рішення виконати рішення місцевих судів, внесені до списку в додаток із залишком, здійсненим і, щоб виплатити кожному з додатків суму ЕVR 1000.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у спра ві №2002 /2-а-464/11, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерство соціальної політики, здійснити не обхідні дії відповідно до вимог п.14 ч. 1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлені на забезпечення мене продуктами харчування за медичнимй нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, вста новлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 1 грудня 2010 року, за виключен ням раніше виплачених із цього питання коштів, не виконана.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року і визнано порушення державою відповідачем пункту 1 статті 6 Конвенції і статті 1 Першого протоколу, а також порушення статті 13 Конвенції щодо невиконання рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківсь кої області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміні страції Харківської області від 02 травня 2018 року № 806 станом на 01.04.2018 року року борг з виплати компенсації на 37 видів продуктів харчування, за виключенням 10 видів продуктів, починаючи з грудня 2010 року складає 67199, 01 грн.
Вимогою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департа менту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 №178/23 від 16.04.2018 року Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України в 10 денний термін запропоновано сплатити заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 38204 грн.26 коп.
Позивач зазначає, що станом на 27 липня 2018 року розмір заборгованості за Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 не визначена, та в її розмір не враховані 10 видів продуктів.
Як зазначив відповідач 1 у своєму відзиві від 31.08.2018 року (вх. № 01-26/44425/18), соціальні виплати носять разовий характер, а тому нарахування компенсації втрат частини доходу не здійснюється.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (надалі за текстом - Закон № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджений Постановою КМ України від 21.02.2001 року № 159 (надалі за текстом - Порядок № 159), для реалізації згаданого Закону.
Відповідно до статей 1,2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 3 Закон України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Положеннями вказаного порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку № 159).
Згідно з пунктами 5 - 7 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 листопада 2014 року (справа № 21-518а14): «Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення».
В силу вимог ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення, встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати по дорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації величина індексу споживчих цін. яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації під лягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разово го характеру, в тому числі і соціальні виплати.
Згідно ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом ви конавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що на стає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошо вих доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг ін дексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (зі змінами, внесеними Законом № 911-VШ від 24.12.2015 року, які набрали чинності з 01.01.2016 року).
Як передбачено ч.4 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого По становою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 , індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповід ну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або профе сійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкоду вання шкоди у разі втрати годувальника.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За нормами статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, суд не знаходить жодних правових підстав для непоширення дії норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на спірні правовідносини.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 на те, що спірні правовідносини стосуються соціальних виплат, які мають разовий характер, оскільки, як вказав сам суб'єкт владних повноважень, такими соціальними виплатами є допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, тощо.
Обґрунтувань того, що компенсація 50 процентів вартості продуктів харчування входить до категорії соціальних виплат, які мають разовий характер відповідачами до суду не надано та в силу вимог закону судом не встановлено.
Згідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахова ного, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обо в'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачуєть ся доход, до уваги не береться).
За приписами ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюдже ту.
Згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з по рушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують гро мадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону).
Згідно зі ст. 6 Закону компенсацію виплачують, в тому числі, за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
У відповідності до наведених норм законодавства відповідач у зв'язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат індексації пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку передбаченому Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Стовно посилань відповідача 2, що сума нарахування, згідно рішення суду (постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11) ОСОБА_1, не виплачена, у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Звертаючись до суду позивач порушив питання, щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності (ст.382 КАС України), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати Управління соціального за хисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за Рішенням Європейського Суду з Прав Людини від 31.07.2014 у справі Штефан та ін. проти України щодо заяви ОСОБА_1 № 4862 від 03.01.2013 на виконання Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002 /2-а-464/11 суму індексованого доходу та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати соціальних виплат, а саме: компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за період із грудня 2010 року по 1 травня 2016 року на виплачену суму 38204 грн.26 коп. - відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з по рушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Горшкова О.О.