01 жовтня 2018 року о 10 год. 00 хв.Справа № 0840/2853/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Новікової Д.А.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,
13 липня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), нотаріуса шостої Запорізької нотаріальної контори ОСОБА_5 (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
- зменшити суму податкового боргу на суму 53611,06 грн., у зв'язку з тим, що податковий збір 18073,32 та військовий збір 5422,00 грн.;
- стягнути моральну шкоду з нотаріуса за помилки 10000,00 грн.;
- стягнути моральну шкоду з податкової служби 10000,00 грн., за те, що зловживали повноваженнями на апеляційному суді і не зменшили позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18.07.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07 серпня 2018 року позивачем через канцелярію суду подано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, серед іншого уточнюючу позовну заяву, в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області з не зменшення податкового боргу ОСОБА_3 на 53611,06 грн. (борг з податку становить 18073,32 грн. та військовий збір у розмірі 5422,00 грн.);
стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоду у розмірі 10000 гривень;
стягнути з державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Ухвалою суду від 13.09.2018 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про стягнення з державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ГУ ДФС у Запорізькій області допущено протиправну бездіяльність щодо не зменшення суми податкового боргу на суму 53611,06 грн. Вказує, що ОСОБА_3 17.12.2014 звернувся до шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої 29.10.2014 бабусі ОСОБА_7. Зазначає, що державним нотаріусом було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на суму спадкового майна 361466,88 грн., а також державним нотаріусом було повідомлено контролюючий орган про отримання позивачем спадщини від спадкодавця-нерезидента, у зв'язку з чим у позивача виник обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків. Позивач на виконання вимог чинного законодавства України подав до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи від 25.04.2016, в якій визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71684,38 грн. та зі сплати військового збору в розмірі 5422,00 грн.
В позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку із несплатою визначеної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору контролюючий орган звернувся з позовом про стягнення податкового боргу до суду, а постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №808/2066/17 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 вищевказану суму податкового боргу. В свою чергу, 17 січня 2018 року позивачем була подана уточнююча податкова декларація, у зв'язку із усунення державним нотаріусом помилок під час оформлення права спадщини, зокрема державний нотаріус вказав, що ОСОБА_3 було прийнято спадщину від резидента України, у зв'язку з чим було зменшено суму грошового зобов'язання, яка підлягала сплаті до Держаного бюджету.
Разом з тим, ГУ ДФС у Запорізькій області не зважаючи на отримання уточнюючої декларації та інформації від нотаріуса щодо усунення недоліків не було вжито заходів щодо зменшення податкового боргу та під час апеляційного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №808/2066/17 контролюючий орган протиправно не відмовився від заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та зазначила, що контролюючим органом створювались штучні перепони у вигляді не прийняття уточнюючих декларацій та щодо відмови у коригуванні податкового зобов'язання, що завдало позивачу моральної шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 10000 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заявлених заперечень послався на те, що Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Кодексу, 17.07.2017 наданий уточнюючий податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2 квартал 2015 року, у якому за податковим номером НОМЕР_1 (ОСОБА_3) вилучений рядок з ознакою доходу «115 - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від нерезидента або отриманий нерезидентом», та введений рядок з ознакою «114 - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», при цьому сума нарахованого та виплаченого доходу залишилась без змін - 361466,88 грн. Отже, відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, ОСОБА_3 зобов'язаний надати уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік, в якій визначити податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками, що діяли у 2015 році при отриманні спадщини від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, зокрема, 5% податок на доходи фізичних осіб та 1,5% військовий збір.
Відповідач зазначив, що довіреною особою ОСОБА_1 до відділення у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ були надані уточнюючі декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік від імені ОСОБА_3 12.10.2017 та 25.10.2017, які були заповнені з порушеннями норм ПК України та Інструкції №859. Виходячи з норм ПК України, уточнюючі декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік від 12.10.2017 та 25.10.2017 не вважаються податковими деклараціями, а станом на 16.01.2018 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб склав 71 684,38 грн.
В подальшому, 18.01.2018 довіреною собою ОСОБА_1, від імені ОСОБА_3, надано уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік, в якій визначені податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками, що діяли у 2015 році при отриманні спадщини від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, зокрема, 5% податок на доходи фізичних осіб та 1,5% військовий збір. За даними ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_3, визначені платежі: 11010500 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 18073,32 грн.; 11011000 військовий збір - 5422,00 грн., які необхідно сплатити до бюджету та станом на 12.09.2018 не сплачені.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 17.12.2014 позивач звернувся до шостої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої 29.10.2014 бабусі ОСОБА_7.
Державним нотаріусом ОСОБА_6 видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в якому визначено вартість успадкованого майна 361466,88 грн., а також подано відповідну інформацію до контролюючого органу, в якій зазначено про отримання позивачем спадщини від спадкодавця-нерезидента та виникнення обов'язку сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою визначеною п.167.1 ст.167 ПК України.
25 квітня 2016 року ОСОБА_3 до контролюючого органу подано податкова декларація про майновий стан і доходи, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71684,38 грн. та військового збору в розмірі 5422,00 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №808/2066/17 задоволено позовні вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області, стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Управління казначейства у Комунарському районі м. Запоріжжя (код одержувача 38025435 в ГУДКС України у Запорізькій області МФО 813015) податкового боргу: з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 71684,38 грн. (код платежу 11010500 на р/р 33119341700005); з військового збору в сумі 5422,00 грн. (код платежу 11011000 на р/р 31110063700005).
Водночас, встановлено, що шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.07.2017 надано уточнюючий податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2 квартал 2015 року, у якому за податковим номером НОМЕР_1 (ОСОБА_3) вилучений рядок з ознакою доходу «115 - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від нерезидента або отриманий нерезидентом», та введений рядок з ознакою «114 - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», при цьому сума нарахованого та виплаченого доходу залишилась без змін - 361466,88 грн.
17 січня 2018 року позивачем до контролюючого органу подано уточнюючу декларацію, в якій зменшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Вважаючи протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо своєчасного не зменшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_3 з податку на доходи фізичних осіб, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за померлою ОСОБА_7, вартість успадкованого майна, відповідно до свідоцтва на право на спадщину, складає 361466,88 грн.
Відповідно до п.174.4 ст.174 ПК України (в редакції чинній станом на момент звернення позивача з заявою про прийняття спадщини), нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що державним нотаріусом 6-ї Запорізької державної нотаріальної контори, на виконання вимог п.174.4 ст.174 ПК України, до контролюючого органу подано інформації про отримання ОСОБА_3 спадщини на суму 361466,88 грн. від спадкодавця-нерезидента.
Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Підпунктом 174.2.3 пункту 174.2 статті 174 ПК України було передбачено, що об'єкти спадщини оподатковуються: за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Судом встановлено, що 25 квітня 2016 року позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій позивачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71684,38 грн. та військового збору - 5422,00 грн.
Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.174.3 ст.174 ПК України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_3 своєчасно не було сплачено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71684,38 грн. та військового збору - 5422,00 грн., що зумовило стягнення зазначеного податкового боргу в судовому порядку.
При цьому, судом встановлено, що станом на момент прийняття постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №808/2066/17 сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71684,38 грн. та військового збору - 5422,00 грн. позивачем сплачено не було.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі №808/2066/17 перевіряв дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права саме станом на момент його ухвалення, що зумовило залишення апеляційної скарги ОСОБА_3 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо подання позивачем уточнюючої податкової декларації, суд зазначає наступне.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що 17 липня 2017 року шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою до контролюючого органу надано уточнюючий податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2 квартал 2015 року, у якому за податковим номером НОМЕР_1 (ОСОБА_3) вилучений рядок з ознакою доходу «115 - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від нерезидента або отриманий нерезидентом», та введений рядок з ознакою «114 - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення», при цьому сума нарахованого та виплаченого доходу залишилась без змін - 361466,88 грн.
Згідно пп.174.2.2 п.174.2 ст.174 ПК України, об'єкти спадщини оподатковуються: за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Відповідно до п.167.2 ст.167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Тобто, після подання шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою до контролюючого органу уточнюючого податкового розрахунку у позивача виник обов'язок визначити суму грошового зобов'язання виходячи із 5 відсотків бази оподаткування, а не 18 відсотків, як було під час подання первісної декларації.
Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Судом встановлено, що 18.01.2018 року довіреною собою ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3 надано уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік в якій визначені податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками, що діяли у 2015 році при отриманні спадщини від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, зокрема, 5% податок на доходи фізичних осіб та 1,5% військовий збір.
З наданої до матеріалів адміністративної справи інтегрованої картки платника податків ОСОБА_3 судом встановлено, що після подачі позивачем уточнюючої декларації за 2015 контролюючим органом проведено відповідні коригування та зменшено суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ГУ ДФС у Запорізькій області відсутня протиправна бездіяльність, оскільки після подачі позивачем уточнюючої декларації контролюючим органом було вжито заходів щодо коригування у бік зменшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_3
Щодо посилань представника позивача на те, що нею раніше подавались до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що довіреною собою ОСОБА_1 до відділення у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ 12.10.2017 та 25.10.2017 подавались уточнюючі декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік від імені ОСОБА_3
Проте, у зв'язку з тим, що уточнюючі декларації були подані позивачем з порушенням вимог чинного законодавства України, контролюючим органом не були прийняті зазначені декларації.
Відповідно до п.48.1 ст.48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно п.48.7 ст.48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Суд зазначає, що контролюючим органом у встановленому порядку було поінформовано про неприйняття уточнюючих декларацій поданих 12.10.2017 та 25.10.2017, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для внесення відповідних коригувань в облікову картку платника податків.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на ту обставину, що у разі не прийняття контролюючим органом уточнюючої податкової декларації платник податків має право або заново подати уточнюючий розрахунок з виправленням недоліків або оскаржити відмову у прийнятті декларації, якщо вважає, що у прийнятті декларації було відмовлено протиправно.
Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано доказів оскарження відмови контролюючого органу в прийнятті уточнюючої податкової декларації.
Отже, суд дійшов висновку, що до отримання уточнюючої декларації у 2018 році у контролюючого органу були відсутні підстави для коригування показників податкової звітності ОСОБА_3
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на ненадання контролюючим органом допомоги в складанні уточнюючих декларацій, суд зазначає, що зазначені обставини не входять до предмету доказування даної справи.
Більш того, суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач під час проведення коригування зменшення розміру податкового боргу ОСОБА_3 діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності ГУ ДФС у Запорізькій області в частині зменшення податкового боргу ОСОБА_3, що було вимогою про вирішення публічно-правового спору, то моральна шкода стягненню на користь позивача не підлягає.
Суд зазначає, що вимога про стягнення з моральної шкоди окремо від вимоги про вирішення публічно-правового спору повинна вирішуватись судами в порядку цивільного або господарського судочинства, а не адміністративного.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (69104, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 05.10.2018.
Суддя М.С. Лазаренко