26 вересня 2018 року Справа № 0840/3049/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункт 28 рішення МО України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 29.01.2018, внаслідок травми, поранення пов'язаних з захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.06.2018 №58;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу, як інваліду ІІІ групи з 29.01.2018 внаслідок травми, поранення, пов'язаних із захистом Батьківщини одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2017 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
Ухвалою суду від 16.08.2018 розгляд справи відкладено на 26.09.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він під час мобілізації до Лав Збройних Сил України добровольцем поступив на службу та з 31.07.2014 направлений для проходження служби до 92 окремої механізованої бригади. Під час проходження військової служби та безпосередньої участі в антитерористичній операції позивач отримав поранення та тривалий час проходив лікування за результатами якого позивачу обласною медико-соціальною експертною комісією встановлено ступінь втрати працездатності 5%, у зв'язку з отриманням травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Вказує, що в подальшому позивач продовжував проходити лікування у зв'язку з погіршенням здоров'я та 29.01.2018 йому було встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини. Зазначає, що у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності він звернувся через Запорізький обласний військовий комісаріат до Міністерства оборони України з клопотання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, проте, відповідачем було безпідставно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вважає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності виникло у нього саме 29.01.2018, а тому не зважаючи на те, що 07.12.2015 йому було встановлено ступінь втрати працездатності 5%, він має право на отримання одноразової грошової допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав. У письмовому відзиві вказав, що Міністерства оборони України є обґрунтованою та правомірною, оскільки Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також підзаконними нормативно-правовими актами, визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Відповідач вказує на те, що 07.12.2015 позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 5%, у зв'язку з чим йому було здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 4263,00 грн. Зазначає, що встановлення інвалідності позивачу (збільшення ступеня втрати працездатності до 50%) при повторному огляді відбулось 29.01.2018, тобто більше ніж через 2 роки, що зумовлює відсутність підстав для прийняття рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 07.09.2014 по 24.12.2014 та з 20.03.2015 по 17.07.2015, що підтверджується довідками від 18.07.2015 №4/4267 та від 09.02.2018 №269.
07 грудня 2015 року на підставі проведеного огляду Обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках, в якій встановлено ступінь втрати працездатності - 5 відсотків, травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
У зв'язку із встановленням ОСОБА_1 втрати працездатності через отримання травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 4263,00 грн.
Протоколом від 22 грудня 2017 року №529 засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, визначено, що травма молодшого сержанта запасу ОСОБА_1 «консолідуючий перелом зовнішньої щиколотки лівої гомілки від 25.09.2014 із незначним порушенням функцій» пов'язана із захистом Батьківщини; захворювання «Нейроциркулярна дистонія по змішаному типу, помірно виражена. СНО. Невротична реакція, ситуаційно обумовлена» - пов'язана з захистом Батьківщини.
29 січня 2018 року на підставі проведеного огляду Обласної МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках 50 одноразово, з причин втрати професійної працездатності «захворювання, так, пов'язано із захистом Батьківщини», що підтверджується довідкою серії АГ №0009834.
Крім того, 29 січня 2018 року позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, з причин інвалідності «захворювання, так, пов'язано із захистом Батьківщини», що підтверджується довідкою серії АВ 0840211.
У зв'язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, через Запорізький ОВК, позивач подав до Міністерства оборони України документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, відповідно до витягу з протоколу від 08.06.2018 №58 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги (а.с.21).
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги стало посилання відповідача на те, що інвалідність ОСОБА_1 встановлено понад дворічний термін після встановлення втрати працездатності.
Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Законом № 2011-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом №2011-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII).
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з отриманням захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, позивачу встановлено 29.01.2018, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ 0840211, у зв'язку з чим саме з 29.01.2018 позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Щодо посилань представника відповідача на абзац 2 частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Суд зазначає, що Закон №2011-ХІІ та Порядок №975 передбачає різні окремі підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, зокрема у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (пункт 7 Порядку №975) та у разі встановлення військовослужбовцю групи інвалідності (пункт 6 Порядку №975).
В свою чергу, підстави для призначення одноразової грошової допомоги визначені пунктами 6 та 7 Порядку №975 не є однаковими та не виключають одна одну.
Пункт 9 Порядку №975 лише передбачає, що граничний розмір одноразової грошової допомоги не повинен перевищувати розміру допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 07.12.2015 позивачу було встановлено за результатами огляду МСЕК 5-ти відсоткову втрату працездатності, що зумовило виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 4263,00 грн., що не заперечувалось представниками сторін.
Проте, станом на 2015 рік рішення про встановлення позивачу групи інвалідності не вирішувалось та відповідних рішень з даного питання не приймалось, доказів протилежного суду не надано.
Первинно ІІІ група інвалідності була встановлена позивачу лише 29.01.2018, а тому саме з вказаної дати позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
При цьому, положення абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII не можуть впливати на право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, оскільки позивачу грошова допомога саме у зв'язку із встановленням групи інвалідності не призначалась, а також на момент виникнення спірних правовідносин не відбувалась зміна групи інвалідності.
Суд зазначає, що положення абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII повинні застосовуватись при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, оскільки у 2015 році одноразова грошова допомога виплачувалась саме на підставі пункту 7 Порядку №975.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, а також про необґрунтованість та протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову у здійсненні відповідних виплат.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було необґрунтовано та безпідставно прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну грошову допомогу.
Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати пункт 28 рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 29.01.2018, внаслідок травми, поранення пов'язаних з захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.06.2018 №58.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи з 29.01.2018 внаслідок травми, поранення, пов'язаних із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.10.2018.
Суддя М.С. Лазаренко