про відмову у задоволенні клопотання про відвід судді
11 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/2049/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії , -
В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду пребуває справа за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна казначейська служби України, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року дану адміністративну справу колегією суддів у складі суддів Калинич Я.М., Маєцька Н.Д.,
Плеханова З.Б. прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
09 липня 2018 року на адресу суду надійшла заява позивача №9/07/2018 р. про відвід колегії суду, обґрунтована тим, що суддя Калинич Я.М. в 2010-2011 роках розглядала справу між тими самими сторонами і висловила свою позицію, а також за результатами розгляду попередніх заяв не вирішено питання щодо передачі справи до іншого окружного адміністративного суду.
21 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) подав до суду клопотання №1/9/18 про відвід колегії суду, в якому просить задовольнити заяву про відвід колегії суду у складі суддів Калинич Я.М., Маєцька Н.Д., Плеханова З.Б. та передати справу до окружного адміністративного суду іншої області для продовження розгляду по суті. Заявлене клопотання аргументував тим, що судді Калинич Я.М. та Маєцька Н.Д. розглядали позовні заяви ОСОБА_1 з даного предмету позову і між тими самими сторонами. Судді Плехановій З.Б. позивач не довіряє з тієї підстави, що вона розглядала адміністративну справу, де позивач був захисником, і на його переконання, суддя зневажливо поставилась до проблеми невиплати і не призначення пенсії його довірителю, а також винесла суперечливі за змістом та суттю процесуальні ухвали суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року заяву позивача про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2018 року, заяву про відвід колегії суддів передано для розгляду судді Ващиліну Р.О.
Враховуючи клопотання ОСОБА_1 про розгляд заяви без його участі та положення ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд здійснює розгляд заяви про відвід колегії суду в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про відвід колегії суддів, суд дійшов наступних висновків.
Подані заяву та клопотання про відвід колегії суддів Биркович О.І. обґрунтовує недовірою складу суду, зокрема тим, що судді Калинич Я.М. та Маєцька Н.Д. розглядали його позовні заяви з таким самим предметом спору та між тими самими сторонами. Стосовно недовіри судді Плехановій З.Б. зазначає, що остання розглядала адміністративну справу, де позивач був захисником, і на його переконання, суддя зневажливо поставилась до проблеми невиплати і не призначення пенсії його довірителю, а також винесла суперечливі за змістом та суттю процесуальні ухвали суду.
Підстави для відводу (самовідводу) судді регламентовані положеннями ст. 36 КАС України. Так, зокрема, зазначеною процесуальною нормою передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Зокрема, нормами ст. 37 КАС України передбачена недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Так, згідно ч. 1 зазначеної статті, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Ч.ч. 5, 6 ст. 37 КАС України визначено також, що суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Нормами КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 39 КАС України).
Ч. 4 ст. 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, якими врегульовано підстави для відводу (самовідводу) судді, суд дійшов висновку, що процесуальним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу. Окрім того, передбачено, що у разі заявлення відводу судді такий має бути належним чином вмотивований.
Разом з тим, як вбачається з поданих заяви та клопотання, ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів, які б свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість складу колегії суддів в результаті розгляду даної справи, або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості чи можливості брати участь у її розгляді.
Суд зазначає, що стверджуючи про участь суддів Калинич Я.М. та Маєцька Н.Д. у розгляді позовних заяв ОСОБА_1 з таким самим предметом спору та між тими самими сторонами, заявник не підтвердив таке належними та допустимим доказами, не навів які саме справи за його участю розглядали зазначені судді.
Щодо підстав, якими ОСОБА_1 обґрунтовує неупередженість судді Плеханової З.Б., суд вважає, що думка судді та процесуальні рішення в інших справах згідно з нормами ч. 4 ст. 36 КАС України не є підставою для його відводу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, підставою відводу судді може бути реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, та суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії" зазначив, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущенням про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_1 про недовіру колегії суду мають характер припущень, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, тому заява ОСОБА_1 про відвід колегії суду задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 37, 40, КАС України, суд ,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін