11 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3729/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання перерахувати пенсію,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить зобов'язати перерахувати пенсію включивши до загального стажу період роботи на малому підприємстві "Нива" з 04.01.1991 по 14.09.1993.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач неправомірно не провів перерахунок пенсії з урахуванням до загального стажу періоду роботи на малому підприємстві "Нива" з 04.01.1991 по 14.09.1993, адже факт звільнення з даного підприємства встановлений рішенням суду від 17.04.2018р.
Ухвалою судді від 23 серпня 2018 р. відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання з викликом сторін на 12.09.2018р.
Позивач до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, в обґрунтування якого зазначив, що в трудовій книжці позивача не було зазначено підстави внесення запису - не вказано дату та № наказу про звільнення з МП "Нива", у зв'язку з чим період роботи не було зараховано до загального стажу.
Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 26.07.2011р. та отримує пенсію за віком, яка обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачу, при нарахування пенсії, не було враховано період роботи з 04.01.1991р. по 14.09.1993р. на МП "Нива".
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо врахування періоду роботи з 04.01.1991р. по 14.09.1993р. на МП "Нива" до загального стажу.
Листом №С-150 від 27.03.2018р. Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що оскільки в трудовій книжці, яка була надана ОСОБА_1 для призначення пенсії, не вказана підстава внесення запису звільнення з малого підприємства "Нива", то у зв'язку з цим, зазначений період роботи не було зараховано до загального стажу.
В подальшому, позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира для встановлення факту звільнення ОСОБА_1 з МП "Нива".
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17.04.2018р. встановлено факт, що ОСОБА_1 звільнено з малого підприємства "Нива" згідно наказу №42 від 14 вересня 1993 року.
Позивач повторно звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо врахування періоду роботи з 04.01.1991р. по 14.09.1993р. на МП "Нива" до загального стажу, однак отримав відмову, оскільки відповідача судом не зобов'язано зробити перерахунок пенсії з урахуванням вказаного періоду роботи.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 вказав, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових мовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Положеннями статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Тому, оскільки факт звільнення ОСОБА_1 з малого підприємства "Нива" згідно наказу №42 від 14 вересня 1993 року встановлено рішенням суду від 17.04.2018р. , то суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального стажу позивача період роботи з 04.01.1991р. по 14.09.1993р. на малому підприємстві "Нива", а отже, є підстави для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції від 13.07.2018р. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 704,80 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,10024, і.н. НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55. м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) задовольнити.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області включити період роботи на малому підприємстві "Нива" з 04.01.1991 по 14.09.1993 до трудового стажу ОСОБА_1 та перерахувати пенсію.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,10024, і.н. НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55. м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Липа