Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 вересня 2018 р. Справа№0540/7008/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 раїси Іванівни (місцезнаходження: 84400, Донецька область, смт. Ярова, провулок Петра Дячкіна, 3, РНОКПП НОМЕР_1) до Бахмутсько - Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати пенсії,-
У серпні 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Лиман Донецької області (далі - УПФ) про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в УПФ. Однак, з 01.03.2018 року пенсія позивачу не виплачується.
Позивач вважає такі дії УПФ протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй з 01 березня 2018 року та зобов'язати УПФ поновити виплати ОСОБА_1 з 01.03.2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. Позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У відзиві на позов від 30 серпня 2018 року представник відповідача зазначив, що за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення позивачу з 01.03.2018 року була зупинена виплата пенсії, проте позивач у визначеному законодавством порядку не вживав заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не зміг отримати вказані виплати. На думку представника відповідача, позивачем не надано до суду доказів того, що він був позбавлений права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України в порядку, визначеному, зокрема Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». У зв'язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року замінено первинного відповідача на Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України. Є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням № 149997.
07 грудня 2016 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання за фактичною адресою перебування на території, підконтрольній українській владі, а саме: смт. Ярова Донецької області.
З жовтня 2016 року перебуває на обліку в УПФУ м. Лиман із зазначеного часу їй було призначено та постійно нараховувалася пенсія.
Сторонами не спростовується факт, що позивач перебуває на обліку в Бахмутсько - Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (раніше - управління Пенсійного фонду України в м. Лимані Донецької області) у зв'язку з чим, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, даний факт не підлягає доказуванню.
Спірним питанням у справі є обґрунтованість невиплати пенсії відповідачем позивачеві з березня 2018 року згідно пп. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не зважаючи на те, що позивач зареєстрований на території підконтрольній українській владі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону № 1058.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, частиною 1 статті 49 Закону № 1058, визначено перелік підстав, за наявності яких, виплату пенсії може бути припинено.
В матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення територіальних органів Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії позивачу, як то передбачено статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абзац 2 пункт 4 Правил).
Згідно наявних в матеріалах адміністративної справи відомостей, позивач ОСОБА_1, відповідно до копії паспорта серії ВЕ № 423839, виданого Центрально - міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 15.12.2001 року, 07 грудня 2016 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 Закону України «Про забезпечення внутрішньо переміщених осіб», яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.
Як встановлено судом, позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, з грудня 2016 року проживає на підконтрольній території України, з 07 грудня 2016 року зареєстрований на території України, тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що УПФ протиправно припинило виплату пенсії позивачу з березня 2018 року.
Разом з цим, позовні вимоги про негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та поновлення випалти пенсії з 01 березня 2018 року, та за рішенням суду не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню за безпідставністю.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення у строк один місяць з дня отримання постанови після набрання судовим рішення законної сили, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи, у суду відсутні підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання даного судового рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84400, Донецька область, смт. Ярова, провулок Петра Дячкіна, 3, РНОКПП НОМЕР_1) до Бахмутсько - Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати пенсії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Бахмутсько - Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734), щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84400, Донецька область, смт. Ярова, провулок Петра Дячкіна, 3, РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Бахмутсько - Лиманське управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) поновити виплати ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84400, Донецька область, смт. Ярова, провулок Петра Дячкіна, 3, РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84400, Донецька область, смт. Ярова, провулок Петра Дячкіна, 3, РНОКПП НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тарасенко І.М.