79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.10.2018 Справа №914/877/18
За позовною заявою: Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ
до відповідача: Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль, Львівська обл.
про стягнення заборгованості за Договором про відступлення права вимоги №1-Л від 23.05.2016р. в розмірі 1 072 950,14 грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Куць М.Я.
За участі представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №8/14 від 02.01.2018р.)
Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов Державного підприємства “Вугілля України” до відповідача Державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення заборгованості за Договором про відступлення права вимоги №1-Л від 23.05.2016р. в розмірі 1 072 950,14 грн.
Ухвалою суду від 18.05.2018р. позовну заяву Державного підприємства “Вугілля України”, №0081/01 від 07.05.18р. залишено без руху.
05.06.2018р. від позивача на адресу суду надійшла Заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками (вх.№20188/18).
Ухвалою суду від 11.06.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 03.07.2018р.
23.06.2018р. за вх.№23428/18 від відповідача поступив Відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у позові ДП “Вугілля України” у зв'язку із спливом строків позовної давності.
02.07.2018р. за вх.№24249/18 від позивача поступило Клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням у відпустці повноважного представника підприємства.
02.07.2018р. за вх.№24321/18 від позивача поступили Заперечення на відзив відповідача, в яких позивач зазначає, що вважає строк позовної давності перерваним 01.01.2018р. з моменту підписання керівниками позивача та відповідача ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків, що свідчить про вчинення відповідачем дій спрямованих на визнання боргу.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2018р. усно повідомив суд, що заперечень на відзив, які надійшли до суду, ними станом на 03.07.2018р. не отримано, відтак представник відповідача не заперечує проти клопотання позивача про відкладення, та з метою ознайомлення з запереченнями позивача також просив розгляд справи відкласти.
Ухвалою від 03.07.2018р. підготовче засідання відкладено на 19.07.2018р.
19.07.2018р. за вх.№27117/18 від відповідача поступили додаткові пояснення до відзиву, в якому відповідач просить суд відмовити у позові ДП “Вугілля України” у зв'язку із спливом строків позовної давності з посиланням на позицію викладену у постанові Верховного Суду від 22.05.2018р. №825/1468/17.
Представник позивача в судове засідання 19.07.2018р. не з'явився, про причини не явки суд не повідомив хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (від 19.07.2018р. за вх.№27049/18).
Представник відповідача в судовому засіданні 19.07.2018р. надав усно пояснення, заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою від 19.07.2018р. строк підготовчого засідання продовжено та відкладено на 06.09.2018р.
23.07.2018р. за вх.№27352/18 від позивача надійшло клопотання в якому просить розглядати справу за відсутності представника, за наявними матеріалами в справі.
27.07.2018р. за вх.№27915/18 від відповідача поступили додаткові пояснення до відзиву, в якому відповідач просить суд відмовити у позові ДП “Вугілля України” у зв'язку із спливом строків позовної давності.
Представник позивача в судове засідання 06.09.2018р. не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.09.2018р. надав усно пояснення, просив в позові відмовити.
Ухвалою від 06.09.2018р. підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2018р.
20.09.2018р. за вх.№34952/18 від відповідача поступили додаткові пояснення до відзиву, в якому зазначено, що перебіг трирічного строку позовної давності закінчився 30.03.2018 р., а акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу підприємства. ОСОБА_1 так вирішив ВГС України Постанова від 14.04.2014 року №908/3427/13 (додається). Зазначивши, що акт звірки розрахунків складається лише на підставі первинних документів, які виступають належними доказами у підтвердження господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання прав та обов'язків. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити, та просить суд відмовити у позові ДП “Вугілля України” у зв'язку із спливом строків позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2018р. надав усно пояснення, просив в позові відмовити.
Ухвалою від 20.09.2018р. розгляд справи відкладено на 02.10.2018р.
Позивач в судове засідання 02.10.2018р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 02.10.2018р. представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
23.05.2016р. між ДП «Вугілля України» (новий кредитор, позивач) та ДП «Львіввугілля» (боржник, відповідач) та ПП «Енергозахід» (первинний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1-Л, за яким первинний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, яке існує у первинного кредитора за Договором поставки товару від 16.04.2014р. № 73, укладеним з боржником, на суму боргу у розмірі 1 072 950,14 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору, боржник підтверджує існування заборгованості перед первинним кредитором актом звірки взаємних розрахунків між ДП «Львіввугілля» та ПП «Енергозахід» за Договором поставки товару від 16.04.2014 № 73.
Керуючись п. 2.3. договору, ДП «Вугілля України» направило на адресу ПП «Енергозахід» заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.05.2016р. № 0579/02.
Згідно з п. 4.1. договору, строк дії цього договору визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.
17.04.2018р. ДП «Вугілля України» направляло на адресу ДП «Львіввугілля» вимогу № 0067/01, якою вимагало сплатити суму боргу за Договором про відступлення права вимоги № 1-Л від 23.05.2016р. Вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Як зазначено в позовній заяві, станом на дату подачі позовної заяви, борг ДП «Львіввугілля» на користь ДП «Вугілля України» за Договором про відступлення права вимоги № 1-Л від 23.05.2016р. становить 1 072 950, 14 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2018р.
Спір виник внаслідок того, що ДП «Львіввугілля» не виконало взятих зобов'язань за спірним договором. Відтак, ДП «Вугілля України» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 072 950, 14 грн.
ДП «Львіввугілля» заперечило проти позовних вимог, зазначивши наступне.
Між ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» та ПП «Енергозахід» було укладено договір від 16.04.2014р. №73, за умовами якого відповідач, як покупець, прийняв товар на загальну суму 8 439 548,25 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними. Остання поставка товару відбулася 30 грудня 2014 року.
Відповідно до п.5.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюють шляхом попередньої оплати або за кожну поставлену партію товару, протягом 90 днів з моменту отримання товару.
Проте, відповідачем оплата здійснена не була та станом на 30.03.2015р. (термін виконання зобов'язання) загальний борг становив 2 066 911,67грн.
23.05.2016р. між сторонами спору та ПП «Енергозахід» було укладено договір про відступлення права вимоги № 1-Л, за умовами якого ПП «Енергозахід» відступає ДП «Вугілля України» право вимоги з боржника на підставі, зокрема, договору від 16.04.2014р. №73 у розмірі 1 072 950,14 грн.
Відповідач вважає, що даний позов не підлягає задоволенню, оскільки датою товаросупровідних документів є 30.12.2014р., то момент виникнення зобов'язання з оплати товару перед постачальником виник у покупця - 30.03.2015р. і відповідно, право вимоги у постачальника настало також 30.03.2015р., тобто перебіг трирічного строку позовної давності закінчився 30.03.2018р., а заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
На думку відповідача, позивач звернувся з позовною заявою з пропуском строку позовної давності, оскільки договір уступки права вимоги, переведення боргу, інші варіанти заміни сторін у зобов'язанні - в загальному випадку строк позовної давності не переривається та не зупиняється.
Покликання позивача на акт звірки від 01.01.2018р., у якому ДП «Львіввугілля» підтверджує наявність заборгованості за договором поставки товару від 16.04.2014р. №73 відповідач заперечив, зазначивши, що такий не є документом, який перериває строк позовної давності, оскільки, вказаний акт не є первинним бухгалтерським документом, а є тільки документом, згідно якого бухгалтерія підприємства звіряє бухгалтерський облік підприємства. Вказана правова позиція узгоджується з позицією ВС України постанова судових палат у цивільних та у господарських справах від 25.12.2013р. у справі №6-112 цс13.
Позивач заперечив проти пояснень відповідача зазначивши, що відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги № 1-Л від 23.05.2016р. боржник підтвердив існування заборгованості перед Первинним кредитором актом звірки взаємних розрахунків між ДП «Львіввугілля» та ПП «Енергозахід» за Договором поставки товару № 73 від 16.04.2014р. Документи, що підтверджують вимоги первинного кредитора до боржника, передаються первинним кредитором новому кредитору після підписання цього Договору (п. 1.3. Договору 1-Л від 23.05.2016р.).
На думку позивача, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», договір про відступлення права вимоги має ознаки первинного документу, що фіксує факт здійснення господарської операції. Оскільки Договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою не є договором купівлі-продажу права вимоги в розумінні ст. 656 ЦК України, договором не передбачено укладання будь-яких первинних документів в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, позивач наголосив, що відсутність первинних документів не може давати можливість боржнику ухилятись від виконання своїх зобов'язань.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Між ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» та ПП «Енергозахід» було укладено договір від 16.04.2014р. №73, за умовами якого відповідач, як покупець, прийняв товар на загальну суму 8 439 548,25 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними.
23.05.2016р. між сторонами спору та ПП «Енергозахід» було укладено договір про відступлення права вимоги № 1-Л, за умовами якого ПП «Енергозахід» відступає ДП «Вугілля України» право вимоги з боржника на підставі, зокрема, договору поставки товару від 16.04.2014р. №73 у розмірі 1 072 950,14 грн.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач: ДП «Вугілля України» (новий кредитор) просив стягнути з відповідача 1 072 950, 14 грн.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, між первісним кредитором, новим кредитором та боржником підписаний тристоронній договір про відступлення права вимоги за договором поставки товару від 16.04.2014р. №73.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
В даному випадку, як було встановлено судом, виходячи із змісту позовної заяви та вимоги №0067/01 від 17.04.2018р., позивач - новий кредитор вважає, що відповідач порушив його інтереси, зокрема, не повертає заборгованість, яка перейшла до нього за договором про відступлення права вимоги № 1-Л від 23.05.2016р.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Натомість, господарський суд Львівської області звертає увагу, що за спірним договором про відступлення права вимоги № 1-Л від 23.05.2016р. у відповідача відсутній обов'язок для оплати заборгованості. При цьому, зобов'язання з оплати заборгованості кредитору за отриманий товар у ДП «Львіввугілля» виникло на підставі договору поставки товару від 16.04.2014р. №73.
Враховуючи все вищенаведене, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що права позивача: ДП «Вугілля України» не порушені відповідачем: ДП «Львіввугілля», оскільки змістом договору про відступлення права вимоги № 1-Л від 23.05.2016р. не передбачено обов'язку останнього на оплату заборгованості. Відтак, є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі саме за вказаним договором про відступлення права вимоги № 1-Л від 23.05.2016р. та відповідно у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст складено 11.10.2018р.
Суддя Ділай У.І.