79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.10.2018 Справа №914/891/16
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В., судді Запотічняк О.Д., судді Рима Т.Я.
за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Укртрансгаз», м.Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів
про: стягнення 11 377 366,06 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2-представник за довіреністю
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.
Позов заявлено Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Укртрансгаз", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів про стягнення 11377366,06 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 у справі № 914/891/16 (суддя Трускавецький В.П.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (позивач).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у даній справі (головуючий суддя Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Данко Л.С.) залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 у справі № 914/891/16.
Постановою Вищого господарського суду України 27.04.2017 року рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 914/891/16 скасовано. Справу № 914/891/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Внаслідок автоматизованого розподілу справу № 914/891/16 при новому розгляді, розподілено судді Горецькій З.В.
Ухвалою суду від 16.05.17р. справу прийнято до нового розгляду та призначено до нового розгляду на 31.05.17р. Ухвалою від 11.09.2017 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/891/16 у складі трьох суддів. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.09.2017 року, склад колегії суддів у справі № 914/891/16: ОСОБА_3 - головуючий суддя, ОСОБА_4 - суддя, ОСОБА_5 - суддя.
У зв"язку з перебуванням 23.05.2018 року судді Бортник О.Ю. у відпустці, здійснено заміну члена колегії. Згідно протоколу автоматизованого розподілу новий склад колегії суддів: Горецька З.В. - головуючий суддя, ОСОБА_5 - суддя, ОСОБА_6 - суддя.
У зв"язку з перебуванням з 02.07.2018 року судді Манюка П.Т. у відпустці, здійснено заміну члена колегії. Згідно протоколу автоматизованого розподілу новий склад колегії суддів: Горецька З.В. - головуючий суддя, ОСОБА_7 - суддя, ОСОБА_6 - суддя.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.07.2018 року, склад колегії суддів у справі № 914/891/16: ОСОБА_3 - головуючий суддя, ОСОБА_7 - суддя, ОСОБА_8 - суддя.
Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача в судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов, відповідно до останніх уточнень, та зеперечує щодо зменшення пені та відстрочення виконання рішення.
Представник відповідача в судове засіданн з»явився, протии задоволення основної суми боргу заперечує, адже відбулоося припинення зобов»язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, просить суд зменшити розмір пені на 90% та відстрочити виконання судового рішення.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №1109011061/Н29 від 27.09.2011 р. не виконав своєчасно обов'язку з оплати вартості послуг з транспортування природного газу. Зокрема, за період з січня по червень 2015 року виникла заборгованість у сумі 7.475.484,68 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2.423.139,78 грн. пені, 569.639,05 грн. інфляційних втрат, 206.986,50 грн. - 3% річних, 702.116,05 грн. - 7% штрафу.
Під час розгляду справи, позивач під звукозапис заявив, що відмовляється від позовних вимог щодо стягнення 7% штрафу, проте письмового клопотання до суду не подав.
Крім того, позивач заперечує щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги не є однорідними, заперечує щодо зменшення пені та відстрочення виконання судового рішення.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з наступних підстав:
- позивачем не враховано факт підписання між сторонами спільних протокольних рішень, які змінюють порядок та строк розрахунків за договором;
- неправомірно здійснено нарахування штрафу у розмірі 7%, оскільки положення частини другої статті 231 Господарського кодексу України підлягає застосуванню до не грошових зобов'язань на відміну від обставин даної справи;
- ПАТ "Укртрансгаз" при здійсненні розрахунку заборгованості не враховано проведеного зарахування вимог у сумі 5.429.574,21 грн.
Крім того, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення на 9 місяців та зменшити розмір пені з наступних підстав.
З 01 липня 2015 року основним видом діяльності ПАТ «Львівгаз» визначеним Статутом Товариства є розподіл природного газу на території м. Львова та Львівської області на підставі Ліцензії, виданої НКРЕКП з безстроковим строком її дії.
З метою провадження ліцензованої діяльності ПАТ «Львівгаз» укладено договори на транспортування (розподіл) природного газу розподільними трубопроводами із споживачами та договори із постачальниками природного газу на купівлю природного газу для виробничо- технологічних витрат, нормованих втрат та власних потреб підприємства, згідно з вимогами чинного законодавства України.
ПАТ «Львівгаз», як суб'єкт природних монополій, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності (розділ II Ліцензійних умов з розподілу). Зважаючи на те, що діяльність з розподілу природного газу здійснюється Товариством в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст: 4 Закону України "Про ринок природного газу", ст.ст. 4. 8-10 Закону України "Про природні монополії" загальні норми, яких вказують на те, що розподіл газу це монополія та те що державну політику на ринку газу визначають та здійснюють Міненерго та НКРЕКП).
Відповідно, тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності Товариства.
Діючі тарифи на послуги розподілу затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), які з року в рік, з різних причин, не надають товариству необхідних витрат для забезпечення діяльності товариства з розподілу природного газу, в результаті чого товариство недоотримує значних сум коштів, і, відповідно, діяльність товариства з надання послуг розподілу природного газу є збитковою. Недостатність, отриманої тарифної виручки для фінансування необхідних витрат пояснюється:
невідповідністю фактичних обсягів розподілу природного газу у порівнянні з затвердженими у тарифах;
недостатнім рівнем тарифної виручки передбаченої (затвердженої) у тарифах; збільшенням фактичних витрат протягом планового періоду внаслідок зміни кон'юктури ринку, росту цін на матеріали (у тому числі і на природний газ, який використовується на виробничо-технологічні потреби), паливо, комплектуючі, надані послуги, тощо, у порівнянні з витратами врахованими у тарифах.
Так, за 2015 рік, товариством протранспортовано (розподілено) 1 235,5 млн.м3 природного газу, що у порівнянні з середніми обсягами розподілу врахованими у затверджених тарифах (1 485,7 млн. куб. м) є меншими на 250,2 млн.м3, або на 16,8%, у результаті чого товариство недоотримало тарифної виручки у сумі 95 519,3 тис. грн. з ПДВ, у тому числі по статті «вартість газу на технологічні та власні потреби» у сумі 54 676,8 тис. грн. з урахування ПДВ. Крім цього, слід зазначити те, що фактичні витрати по складовій тарифу «вартість газу на технологічні та власні потреби» у порівнянні з фактично отриманою складовою тарифу у розрахунку на фактичні обсяги недофінансовані у сумі 331 343,16 тис. грн. з ПДВ. Отже, кінцевим фінансовим результатом з надання послуг з розподілу природного газу за 2015 рік є збиток у сумі 263 547 тис, грн., а з урахуванням діяльності в цілому підприємством отримано збиток у сумі 162 608 тис. грн (згідно звіту про фінансові результати за 2015 рік).
За 2016 рік, враховуючи збільшення обсягів споживання природного газу на 128,1 млн. куб. м, або на 10.5% у порівнянні з обсягами врахованими у затверджених тарифах, товариство отримало додаткової тарифної виручки у сумі 108 645,24 тис. грн. з ПДВ, що дало можливість забезпечити фінансування фактично необхідних витрат, і результатом діяльності з надання послуг розподілу за 2016 рік є прибуток у сумі 121 924,7 тис. грн., а з урахуванням діяльності в цілому отримано збиток в сумі 135 130 тис, грн.
За 2017 рік, також спостерігалося збільшення обсягів розподілу на 123,1 млн. куб. м, або на 10,1 % у порівнянні з обсягами врахованими у тарифі, внаслідок чого товариство отримало додаткової тарифної виручки у сумі 104 630,2 тис. грн. з ПДВ, але цієї виручки є недостатньо для фінансування всіх необхідних витрат пов'язаних з розподілом природного. газу, що пояснюється ростом вартості як матеріальних, так і інших послуг внаслідок росту цін, і, відповідно, фінансовим результатом від надання послуг з розподілу за 2017 рік збиток становить 87 595,1тис. грн, а з урахуванням діяльності у цілому (згідно звіту про фінансові результати за 2017 рік) збиток становить 45 248 тис. грн.
Також зазначає, що фактично протранспортованих обсягів природного газу, 70% (у середньому) - це споживання газу населенням, яке сплачує за використаний природний газ по затверджених цінах, складовими яких є і послуга з розподілу природного газу. Зважаючи на те, що ціна газу є надто великою, а купівельна спроможність населення із-за низького рівня забезпеченості є малою, більшість споживачів оформляють субсидії, в результаті чого готівковий оборот коштів значно зменшується. Для прикладу: у 2015 році рівень оплати послуг розподілу субсидіями становив 23,2%, у 2016 році - 26% (106,6 млн. грн.), у 2017 році - на рівні 23%. При цьому отримана сума субсидій та пільг спрямовується для зарахування в погашення заборгованості за ВТВ попередніх періодів.
Аналізуючи розрахунки населення за спожитий природний газ, у тому числі і надані послуги розподілу природного газу, слід підкреслити і той факт, що з року у рік є тенденція щодо наявності значних сум заборгованості населення за спожитий природний газ, у тому числі і надані послуги розподілу природного газу.
Така ситуація унеможливлює проведення своєчасних розрахунків за отримані товари та послуги та здійснення інших обов'язкових платежів (розрахунків), а це для прикладу: логашення чергових платежів з реструктуризації заборгованості, сплати авансового внеску з податку на прибуток, де єдиним джерелом фінансування є тільки отримана тарифна виручка. При цьому слід зазначити і те, що оскільки механізм нарахування пені за надані послуги відсутній, то єдиним методом впливу на часткове зменшення заборгованості за спожитий природний газ населенням є тільки припинення газопостачання, яке в свою чергу не завжди вдається виконати, а виконане - не завжди дає позитивного результату, адже споживання газу зменшується, а заборгованість залишається незмінною.
Стягнення з ПАТ «Львівгаз» всієї суми штрафних санкцій одним платежем може негативно позначитись на господарській діяльності даного Товариства.
Поясненням такої ситуації є недоотриманий дохід у частині тарифної виручки від надання послуг з транспортування (розподілу) природного газу внаслідок зменшення, з незалежних від товариства причин, обсягів транспортування природного газу у порівнянні з обсягами, затвердженими при розрахунку діючих тарифів у 2015 році.
Так, внаслідок зменшення обсягів транспортування (розподілу) природного газу товариство недоотримало тарифної виручки для забезпечення експлуатаційної діяльності з розподілу природною газу та на фінансування витрат у частині природного газу на ВТВ та власні потреби.
ПАТ «Львівгаз» витрачається значна сума коштів на підготовку до опалювального сезону, здійснення заміни та капітального ремонту газопроводів та споруд на них виконання Інвестиційної програми.
Так, вже більше десяти років спостерігається постійна тенденція до амортизації зазначених об'єктів, обсяги якої не покриваються Інвестиційною програмою Товариства.
Для покрашення технічного стану газових мереж, працівниками ПАТ «Льваівгаз» виконується значний обсяг робіт по ремонту та заміні підземних Газопроводів та споруд на них.
При цьому схвалені обсяги інвестиційної програми та виділені кошти, не дозволяють протягом короткого часу зупинити негативну тенденцію амортизації об'єктів газорозподільної системи області.
Зокрема, обсяги Інвестиційної програми ПАТ «Львівгаз» за 2016р. не в повній мірі дозволили провести усі необхідні роботи на замортизованих об'єктах газорозподільної системи області.
Також, у зв'язку із високими темпами будівництва та реконструкції об'єктів, впровадження автономних систем опалення, як житлового так і нежитлового призначення (соціального, комунально-побутового та промислового) в Львівській області, що потребують під'єднання до існуючих газових мереж, наслідком чого є постійне зростання навантаження на діючу газову мережу, виникає необхідність у приведенні її до належного стану експлуатації при даних навантаженнях та понесення додаткових витрат Товариством.
Окрім того, для Товариства важливим є виконання заходів, пов'язаних з використанням, експлуатацією та технічним обслуговуванням державного майна, забезпечення умов безпечної та безаварійної його експлуатації, у тому числі щодо попередження нещасних випадків при використанні газу у побуті; забезпечення збереження державного майна.
Не дивлячись на вищевикладене, та вкрай складну ситуацію, Товариство виконувало свої зобов'язання в частині оплати за спожитий всіма категоріями споживачів природний газ в повному обсязі.
Станом на сьогоднішній день існує ряд об'єктивних обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, та вимагають. термінового розгляду питання щодо відстрочення виконання рішення суду, а саме несвоєчасна та неповна оплата споживачів; залежність від перерахування субвенцій з державного бюджету: відсутність джерел покриття штрафних та фінансових санкцій
Відповідач звертаєувагу суду на те, що у разі негайного стягнення усієї суми коштів, Товариство буде позбавлене можливості належної роботи в осінньо-зимовий період, що може призвести до не виконання головного завдання Товариства по недопущенню аварійних ситуацій при експлуатації газових мереж, які можуть призвести до непередбачуваних тяжких наслідків, окрім того, призведе до нецільового використання коштів передбачених структурою тарифу.
Виконання рішення суду напряму залежить від оплати за надані послуги з розподілу природного газу споживачами вс.іх категорій, з настанням якого значно збільшаться обсяги розподілу природного газу, відповідно й значно збільшаться поступлення коштів за надану споживачам послугу з розподілу природного газу.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:
Між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" укладено договір на транспортування природного газу магістральним трубопроводом №1109011061/Н29 від 27.09.2011 р. (надалі - Договір). За цим договором газотранспортне підприємство (позивач у справі) зобов'язується надати замовнику (відповідач у справі) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору. Сторонами у Додаткових угодах №1, 2, 3, 4, 5 погоджено зміни до Договору.
Як вбачається із статуту ПАТ "Укртрансгаз" (затвердженого установчими зборами ПАТ "Укртрансгаз", рішення від 25.12.2012 р. та зареєстрованого 27.12.2012 р.) товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Послуги по транспортуванню природного газу оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (надалі - акт наданих послуг, пункт 2.11.1 Договору). Акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 2.11.4 Договору).
На виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 25 308 018,80 грн., що підтверджується :
- актом наданих послуг у січні 2015 року від 31.01.2015 р. в обсязі 137.173,926 тис. м3 на суму 8.691.339,95 грн.;
- актом наданих послуг у лютому 2015 року від 28.02.2015 р. в обсязі 110.347,073 тис. м3 на суму 6.991.590,54 грн.;
- актом наданих послуг у березні 2015 року від 31.03.2015 р. в обсязі 88.152,112 тис. м3 на суму 5.585.317,81 грн.;
- актом наданих послуг у квітні 2015 року від 30.04.2015 р. в обсязі 56.965,952 тис. м3 на суму 2.310.539,02 грн.;
- актом наданих послуг у травні 2015 року від 31.05.2015 р. в обсязі 24.783,485 тис. м3 на суму 1.005.218,15 грн.;
- актом наданих послуг у червні 2015 року від 30.06.2015 р. в обсязі 17.850,427 тис. м3 на суму 724.013,32 грн.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, публічним акціонерним товариством "Львівгаз", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №455/у від 20.02.2015 р. про організацію взаєморозрахунків (надалі - Спільне протокольне рішення 1).
Предметом Спільного протокольного рішення 1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (п. 1). Положенням п. 2.5 Спільного протокольного рішення 1 сторонами погоджено, що відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 1.477.988,83 грн., у тому числі ПДВ 246.331,47 грн., за 2015 рік, згідно з договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029.
За змістом параграфу 4 Спільного протокольного рішення 2 сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009 р. №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за №342-16358 і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням 2 відповідно до чинного законодавства України.
Згідно платіжного доручення №1067 від 20.02.2015 р., відповідач погасив заборгованість за транспортування природного газ за договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029 у сумі 1.477.988,83 грн. ГУ Державної казначейської служби у Львівській області операцію проведено 27.02.2015 р.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, публічним акціонерним товариством "Львівгаз", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №641/у від 19.03.2015 р. про організацію взаєморозрахунків; згідно платіжного доручення №2221 від 19.03.2015 р., відповідач погасив заборгованість за транспортування природного газ за договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029 у сумі 1.579.546,78 грн. ГУ Державної казначейської служби у Львівській області операцію проведено 25.03.2015 р.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, публічним акціонерним товариством "Львівгаз", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №913/у від 20.04.2015 р. про організацію взаєморозрахунків, що згідно платіжного доручення №3433 від 20.04.2015 р., суд приходить до висновку, що відповідач погасив заборгованість за транспортування природного газ за договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029 у сумі 271.722,09 грн. ГУ Державної казначейської служби у Львівській області операцію проведено 27.04.2015 р.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, публічним акціонерним товариством "Львівгаз", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №1187/у від 20.05.2015 р. про організацію взаєморозрахунків що згідно платіжного доручення №5320 від 20.05.2015 р., відповідач погасив заборгованість за транспортування природного газ за договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029 у сумі 191.229,35 грн. ГУ Державної казначейської служби у Львівській області операцію проведено 20.05.2015 р.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, публічним акціонерним товариством "Львівгаз", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №1395/у від 18.06.2015 р. про організацію взаєморозрахунків що згідно платіжного доручення №6988 від 18.06.2015 р., відповідач погасив заборгованість за транспортування природного газ за договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029 у сумі 75.585,82 грн. ГУ Державної казначейської служби у Львівській області операцію проведено 25.06.2015 р.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, публічним акціонерним товариством "Львівгаз", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №1639/у від 20.07.2015 р. про організацію взаєморозрахунків що згідно платіжного дорученням №8352 від 21.07.2015 р., відповідач погасив заборгованість за транспортування природного газ за договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029 у сумі 113.167,46 грн. ГУ Державної казначейської служби у Львівській області операцію проведено 27.07.2015 р.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, публічним акціонерним товариством "Львівгаз", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ №221/утг від 20.04.2017 р. про організацію взаєморозрахунків, що згідно платіжного дорученням №12484 від 21.07.2017 р., відповідач погасив заборгованість за транспортування природного газ за договором від 27.09.2011 р. №1109011061/Н029 у сумі 2 045 910,47 грн.
Отже, поставлено на суму 25 308 018,79 грн., сплачено згідноСПР - 5 064 559,16 грн. та 2 045 910,47 грн., сплачено власними коштами - 12 767 974,95 грн. та під час розгляду справи 23 432,22 грн. Отже, залишилась заборгованість в розмірі 5 406 141,99 грн.
Відповідачем скеровано на адресу позивача заяву від 24.02.2016 р. №07/41309/16 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно з цією заявою у УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" є заборгованість перед ПАТ "Львівгаз" за договором №01-83ін-06 від 28.02.2006 р. у сумі 5.429.574,21 грн., а також у ПАТ "Львівгаз" є заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" у сумі 7.522.824,69 грн. Таким чином, згідно з заявою від 24.02.2016 р. №07/41309/16 про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ПАТ "Львівгаз" перед ПАТ "Укртрансгаз" за умовами виконання договору №1109011061/Н29 від 27.09.2011 р. станом на 22.02.2016 р. зменшилась на 5.429.574,21 грн. Докази надіслання, додані до матеріалів справи.
ОЦІНКА СУДУ.
Дана справа, згідно постанови Вищого Господарського суду України від 27.04.2017 року у справі № 914/891/16 передана на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду. Внаслідок автоматизованого розподілу справу №914/891/16 при новому розгляді, розподілено судді Горецькій З.В.
Згідно ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2017 року зазначено:
«Суди відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказали на те, що відповідач оплатив позивачеві кошти згідно зі спільними протокольними рішеннями на суму 3 709 240,33 грн.
Однак, позивач звертаючись з позовом та надаючи розрахунок суми основного боргу, врахував спільні протокольні рішення на суму 3 709 240,33 грн, в рахунок погашення заборгованості за січень, лютий та частково за березень 2015 року, та з врахуванням вказаної суми заборгованість відповідача становить 7 475 484,68 грн за період з березня по червень 2015 року.
В матеріалах справи міститься спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 102/у від 20.01.2015 на суму 1 355 318,83 грн та платіжне доручення № 222 від 21.01.2015, яке свідчить про перерахування коштів у розмірі 1 355 318,83 грн.
У судових рішеннях не відображено вказаної суми.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звертаючись до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначає про наявну у нього заборгованість на 22.02.2016 в розмірі 7 522 824,69 грн.
Оскільки судами не досліджено та не відображено в судових рішеннях розмір основної заборгованості та період її виникнення, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, в тому числі щодо стягнення санкцій передбачених пунктом 7.3 договору та статтею 625 Цивільного кодексу України, є передчасними.»
Враховуючи вказівки ВГСУ суд з»ясував наступне:
Між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" укладено договір на транспортування природного газу магістральним трубопроводом №1109011061/Н29 від 27.09.2011 р.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладених договорів виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу постачання природного газу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з транспортування природного газу, а відповідач взяв на себе обов'язок сплатити за надані послуги з транспортування природного газу.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав послуги з транспортування газу протягом січня-червня 2015 року, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 25.308.018,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, долученими до матеріалів справи, та не заперечується сторонами.
Судом встановлено, що відповідач частково оплатив вказаний борг за власні кошти в розмірі та згідно з умовами Спільних протокольних рішень, що підтверджується платіжними дорученнями.
Відповідно до положень статті 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з статтею 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (надалі - Порядок).
Аналіз наведеного Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку.
Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності.
Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів.
До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).
Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 в п.1.1 визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
Відповідно до положень статті 1 та 3 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 102 Бюджетного кодексу України). Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, надалі - Порядок №256) визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати.
Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20 (пункти 2, 5 Порядку №256).
Згідно з пунктом 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу.
Суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року (пункт 12 Порядку №256).
Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Аналіз наведених норм передбачає адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Відповідно до положень частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Уклавши Спільні протокольні рішення та погодивши відповідне бюджетне фінансування (згідно із зведеним реєстром актів звірки бюджетної заборгованості станом на 01.09.2016 р.), сторони погодили проведення розрахунків за надані послуги транспортування природного газу за умовами Договору за рахунок бюджетного фінансування. Тобто, виконання зобов'язань по оплаті заборгованості за надані послуги згідно з Договором пов'язано з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету України.
Як убачається із матеріалів справи, ПАТ "Львівгаз" частково виконало свої зобов'язання по сплаті боргу за Договором в порядку визначеному умовами Спільних протокольних рішень, що підтверджується платіжними дорученнями №1067 від 20.02.2015 р., №2221 від 19.03.2015 р., №3433 від 20.04.2015 р., №5320 від 20.05.2015 р., №6988 від 18.06.2015 р., №8352 від 21.07.2015 р., а також під час розгляду справи подано платіжне доручення №12484 від 21.08.2017 року на суму 2 045 910,47 грн.
Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Порядок. Відтак, грошові зобов'язання між сторонами Договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного).
З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що в свою чергу свідчить про відсутність вини останнього у простроченні платежів та виключає можливість застосування в даному випадку санкцій щодо суми заборгованості, сплаченої СПР, передбачених п.7.3 Договору, наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд звертає увагу відповідача, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за Договором, відтак, звертаючись з даним позовом, позивач врахував спільні протокольні рішення і визначив суму основного боргу в розмірі 7 475 484,68 грн., згідно уточнення - 5 406 141,99грн., враховуючи, що під час судового розгляду справи відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 23 432,22 грн.
ВГСУ звернув увагу, в матеріалах справи міститься спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 102/у від 20.01.2015 на суму 1 355 318,83 грн та платіжне доручення № 222 від 21.01.2015, яке свідчить про перерахування коштів у розмірі 1 355 318,83 грн., проте суд не бере до уваги дане СПР, оскільки ним регулюється сплата заборгованості за грудень 2014 року, що не входить у спірний період, який є предметом розгляду у даній справі.
Щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, останній заперечує проти позову з тих підстав, що зобов'язання припинено шляхом здійснення зарахування однорідних вимог відповідно до заяви № Лв07/4-1309-16 від 24.02.2016 року.
Частиною 3 ст. 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Тобто, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17).
Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Як встановлено судом, 24.02.2016 року ПАТ «Львівгаз» було надіслано на адресу позивача (та на адресу УМН «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз») заяву про припинення зобов'язань заліком взаємних однорідних вимог вих. № Лв07/4-1309-16 від 24.02.2016 року. Представник позивача не заперечив щодо отримання такої заяви.
В обґрунтування поданої заяви зазначалось, що згідно договору №01-83ін-06 від 28.02.2006 року та у відповідності до рішення Господарського суду Львівської області №5015/393/12 від 03.04.2013 року УМН «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» станом на 22.02.2016 року має заборгованість перед ПАТ «Львівгаз» на суму 5 429 574,21 грн.
У відповідності з договором №1109011061/Н29 від 27.09.2011 року становить на 22.02.2016 року у ПАТ «Львівгаз» наявна заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» на суму 7 522 824,69 грн. відтак, даною заявою дебіторська заборгованість сторін по вказаних договорах булла зменшена, зокрема заборгованість ПАТ «Львівгаз» перед ПАТ «Укртрансгаз» на суму 5 429 574,21 грн.
З огляду на зазначене та з урахуванням положень ст. 601 Цивільного кодексу України відповідачем було заявлено про припинення вказаних зобов'язань кожної зі сторін у розмірі 5 429 574,21 грн. заліком зустрічних однорідних вимог, з відображенням цієї операції в бухгалтерському обліку.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначена заява була надіслана 24.02.2016 року, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком, що долученя до матеріалів справи та у встановленому чинним законодавством України порядку не оскаржувалась та не визнавалась недійсною.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п.1 ч.1 ст.211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).
Таким чином, надіслання відповідачем вказаної заяви є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на припинення зобов'язань сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі №914/2492/14).
При цьому, слід зазначити, що інститут зарахування покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.04.2009 у справі №32/426-6/248).
Приймаючи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача з оплати товару за договором №1109011061/Н29 від 27.09.2011 року на суму 5 429 574,21 грн. припинилось на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поданою відповідачем заявою № Лв07/4-1309-16 від 24.02.2016 року, яка не оскаржувалась та не визнавалась позивачем недійсною.
Крім того, суд не погоджується із твердженням позивача, що дані вимоги не є однорідними, оскільки предметом спору по справі №5015/393/12 було розірвання договору доручення №01-83ін-06 від 28.02.2016 року та зобов»язання ПАТ «Укртрансгаз» прийняти матеріали (товар) як погашення суми невиконаних зобов»язань, з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 року у справі №5015/393/12 встановлено, що згідно останнього звіту повіреного від 30.06.2011 року по договору доручення №01-83ін-06 від 28.02.2006 року, який виконаний без врахування вартості згаданих матеріалів та затверджений довірителем, заборгованість ПАТ «Львівгаз» перед УМГ «Львівтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» станом на 01.07.2011 року складає 41 454 779,40 грн., тобто є меншою за вартість матеріалів.
Відтак, заборгованість ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Львівгаз» становила 46 892 303,60 грн. - 41 451 779,40 грн. = 5 437 524,20 грн.
Станом на 22.02.2016 року згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011061/Н29 від 27.09.2011 року, ПАТ «Львівгаз» мав заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» на суму 7 522 824,69 грн.
У УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» станом на 22.02.2016 року згідно договору №01-83-ін-06 від 28.02.2006 роу існувала заборгованість перед ПАТ «Львівгаз», згідно договору №1109011061/Н29 від 27.09.2011 року, на суму 5 429 574,21 грн., що встановлено рішенням суду у справі №5015/393/12
Отже, суд дійшов до висновку, що дані вимоги є однорідними, адже є грошовими, а привло однорідності вимог поширюється на ї правову природу, але не стосується підстав винивкнення такої вимоги. Відтак, допускається залік однорідних вимог, підставою яких є різні джерела походження.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 5 429 574,19 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат слід зазначити таке.
Позивач, керуючись умовами п.7.3. Договору та положеннями ст. 625 ЦК України, у зв'язку із порушенням покупцем умов п.5.5 цього договору щодо оплати наданих йому по договору послуг протягом січня - червня 2015 року, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 352 529,77 грн., за кожний з періодичних платежів, починаючи з моменту виникнення прострочення, протягом періоду прострочення, що не перевищує 6 місяців, 3% річних в сумі 203 055,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 307 652,76 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позов обгрунтований простроченням відповідачем строків оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу за Договором.
Для застосування санкцій, передбачених умовами договору, а також наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за зобов'язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.
Отже, підставою для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Відповідачем подано контррозрахунок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого погоджується із нарахуванням 1 560 538,79 грн., 125 867,59 грн., 59 678,51 грн. відповідно.
Суд, детально дослідивши розрахунки, подані сторонами, дійшов до висновку, що розрахунок, поданий відповідачем, є підставним та обгрунтованим.
Щодо заяви відповідача про зменшення пені на 90%.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК Кодексу). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки на 90% суд бере до уваги факт часткового виконання основного зобов'язання відповідачем, а також незначний, у переважній більшості, термін несвоєчасної оплати, обставини щодо залежності від бюджетних асигнувань, важливість збереження господарської діяльності відповідача, та з врахуванням інтересів позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання. Крім того, інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем свого зобов'язання, компенсуються позивачу стягненням з відповідача заявлених інфляційних втрат та 3 % річних.
Суд вважає обґрунтованим зменшення пені на 90%, оскільки стягнення зменшеного розміру штрафних санкцій є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому та є співрозмірним в контексті інтересів позивача та відповідача.
Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 10% пені, а саме 156 053,87 грн. Разом з тим, судом взято до уваги баланс інтересів сторін та ступінь вини відповідача, а також враховані інтереси позивача, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.
Щодо відстрочки виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. При цьому, відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, наявність збитків та кредиторської заборгованості враховуючи вищенаведені об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання рішення, відповідач просить відстрочити виконання рішення на 9 місяців.
У зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка (розстрочка) виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський суд, розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду, з метою дотримання балансу інтересів сторін та враховуючи те, що судом попередньо задоволено клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, а також керуючись засадами господарського судочинства та дотримання принципу справедливого рішення, дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 11 377 366,06 грн. - задоволити частково.
2. В частині позовних вимог про стягнення 5 406 141,99 грн. основного боргу - відмовити.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) - 156 053,80 грн. пені, 125 807,59 грн. 3% річних, 59 678,51 грн. інфляційних втрат.
4. В задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення - відмовити.
5. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі - 23 432,22 грн. - провадження закрити.
6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2018 р.
Головуючий суддя Горецька З. В.
суддя Запотічняк О.Д.
суддя Рим Т.Я.