Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
05 жовтня 2018 рокуСправа № 912/1661/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Волошиної О.С., розглянув у судовому засіданні справу №912/1661/18
за позовом: селянського (фермерського) господарства "Настасія"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроукрторг"
про відшкодування збитків в сумі 66 467,70 грн.
Представники:
від позивача - Гурін Р.А., довіреність № 2 від 02.10.2018,
від позивача - Василенко Н.В., довіреність № 1 від 02.10.2018;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява селянського (фермерського) господарства "Настасія" (далі - СФГ "Настасія") до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроукрторг" (ТОВ - "Агроукрторг") про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу збитки в сумі 66 467,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в результаті того, що відповідачем не зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників за № 2 від 30.06.2017 до податкової накладної № 3 від 20.06.2017, селянському (фермерському) господарству "Настасія" нанесені збитки в розмірі надлишково сплаченого податкового зобов'язання в сумі 66 467,70 грн.
Ухвалою від 10.07.2018 позовна заява селянського (фермерського) господарства "Настасія" залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем при її поданні.
Оскільки позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, господарським судом ухвалою від 06.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судове засідання на 29.08.2018, визнавши явку позивача обов'язковою.
27.08.2018 позивачем у справі подано письмове клопотання, в якому наведені пояснення щодо наявності всіх елементів, необхідних для стягнення збитків, заявлених позивачем до стягнення з відповідача у даній справі. Так, про наявність всіх елементів, необхідних для стягнення збитків, позивач зазначає з посиланням на п.п. 6.2., 8.1., 8.2. договору поставки від 20.06.2017 № 20061701, а також нормами ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 4.1. Податкового кодексу України (а.с. 59-60).
27.08.2018 від відповідача у справі до суду у визначений судом строк надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в позові повністю, зазначаючи, що позивачем несвоєчасно здійснено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників за № 2 від 30.06.2017 до податкової накладної № 3 від 20.06.2017, що, у випадку його реєстрації відповідачем, призведе до нарахування відповідачу органами державної фіскальної служби штрафу. Також відповідач стверджує, що позивачем не дотримано вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. На підставі викладеного, відповідач відмовився реєструвати розрахунок коригування, про що зазначив у листі до ГУ ДФС в Черкаській області. Зазначене, на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позову (а.с. 63-65).
Згідно ухвали суду від 29.08.2018, задоволено клопотання позивача про перенесення розгляду справи, судове засідання у справі відкладено на 05.10.2018.
05.10.2018 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якого правовими підставами пред'явленого позову зазначає також вимоги ст.ст. 15, 16, 22, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, а також посилається на норми ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст. 192.1.1., абз. 14-17 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затверджений постановою КМУ від 21.02.2018 № 117 (а.с. 85-87). Господарський суд звертає увагу, що подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено. Більш того, зазначена заява також не є ані заявою по суті справи, ані заявою про зміну предмету або підстав позову, право та строк на подання яких визначено ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Також 05.10.2018 позивачем подано до суду заперечення на відзив, що фактично до їх змісту є відповіддю позивача на відзив відповідача, без заяви про продовження такого строку та без дотримання позивачем строку, визначеного ч. 2 ст. 119 ГПК України (а.с. 89-91).
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право подати відповідь на відзив у строк, встановлений судом. Згідно ухвали суду від 04.08.2018, судом встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - до 23.08.2018. Господарським судом враховано, що зазначений процесуальний строк не міг бути дотриманий позивачем з об'єктивних причин отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі 14.08.2018 та направлення позивачу відзиву 21.08.2018. При цьому господарський суд зауважує, що позивачем не заявлялось клопотання в порядку ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про продовження процесуального строку, встановленого судом, для подання відповіді на відзив з наведенням поважних причин пропуску встановленого судом строку. До того ж, зазначену заяву по суті справи позивачем направлено на адресу відповідача лише 04.10.2018 (а.с. 119-120), що об'єктивно виключає можливість її отримання ТОВ "Агроукрторг" до закінчення судового розгляду даної справи в межах, визначеного процесуальним законом строку (05.10.2018) та відсутність можливості надання останнім заперечень на відповідь на відзив.
Подання позивачем до суду відповіді на відзив відповідача та уточнення позовних вимог 05.10.2018, тобто фактично в останній день розгляду справи по суті в спрощеному позовному провадженні не відповідає нормам процесуального закону, а також суперечить визначеним останнім принципам рівності та змагальності сторін (ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України).
Таким чином, з метою дотримання принципів рівності та змагальності сторін, на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, а також заперечення СФГ "Настасія" на відзив відповідача.
У судовому засіданні 05.10.2018 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, конверт, яким на адресу ТОВ "Агроукрторг" направлялась копія ухвали суду від 29.08.2018, повернувся з поштовою відміткою про невручення у зв'язку із не запитом (а.с. 83-84).
Поряд з цим, в матеріалах справи наявне поштове повідомлення, що засвідчує отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням ухвали про описку (а.с. 54), а тому ТОВ "Агроукрторг" не було позбавлене можливості дізнатись інформацію щодо зазначеного позову шляхом ознайомлення з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Поштова адреса відповідача, на яку останньому направлялась судом поштова кореспонденція (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 4, кімн 45), підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 10-11), а тому, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вважається достовірною.
Виходячи із викладеного, господарський суд вважає, що ним дотримано вимог чинного законодавства щодо вручення відповідачу судових рішень у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази, господарський суд встановив наступні обставини.
20.06.2017 між ТОВ "Агроукрторг" як Покупцем та СФГ "Настасія" як Постачальником укладено договір поставки № 20061701 (далі - Договір, а.с. 13-14), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику (далі - товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем у даному Договорі, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного Договору.
На виконання умов Договору Постачальником виставлено Покупцю рахунок-фактуру від 20.06.2017 № 3/6 на оплату товару в кількості 145 т на загальну суму 1 500 750,00 грн., у тому числі ПДВ 250125,00 грн. (а.с. 15).
У відповідності до вимог податкового законодавства, позивачем на підставі рахунку від 20.06.2017 № 3/6 складена податкова накладна від 20.06.2017 № 3, під час реєстрації якої 13.07.2017 така реєстрація була зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України; 18.08.2018 здійснено реєстрацію податкової накладної в ЄРПН (а.с. 17-19, 66-71).
Відповідачем здійснено оплату за виставленим Постачальником рахунком-фактурою на суму 1 500 750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.06.2017 № 490 (а.с. 16).
Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткової накладної від 20.06.2017 № 3/6, товарно-транспортних накладних та аналізних карток насіння соняшника до товарно-транспортних накладних (а.с. 20-27), позивачем фактично поставлено відповідачу товар в заліковій вазі 106,468 т, тобто на 38,532 т менше, ніж погоджено сторонами.
На підставі листа відповідача від 27.06.2017 № 19, позивачем, згідно платіжного доручення від 30.06.2017 № 83, повернуто ТОВ "Агроукрторг" надлишково сплачені останнім кошти в сумі 398 806,20 грн. (а.с. 29).
У зв'язку з викладеним, позивачем складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 30.06.2018 № 2 до податкової накладної № 3 від 20.06.2017, відповідно до якого підлягають коригуванню обсяги постачання без урахування ПДВ - 332338,50 грн., сума коригування податкового зобов'язання - 66 467,70 грн. (а.с. 30).
За доводами позивача, зазначений розрахунок коригування за вимогою Покупця був направлений на електронну адресу відповідача y4et.kingsmak@gmail/com 14.07.2017. У позові позивач стверджує, що реєстрацію зазначеного розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі ст. 192.1 Податкового кодексу України, мав здійснити відповідач у строк до 15.07.2017.
Поряд з цим, як стверджує позивач, 28.08.2018 відповідачу повторно направлено та отримано останнім розрахунок коригування, однак, жодних дій щодо його реєстрації не здійснено. При цьому, згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач, посилаючись на Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, зазначає, що у зв'язку із зупиненням реєстрації податкової накладної від 20.06.2017 № 3, розрахунок коригування мав бути зареєстрований відповідачем у строк до 15.09.2018 включно.
Скоригований розрахунок мав зменшити податкове зобов'язання позивача зі сплати ПДВ на суму 66 467,70 грн., однак, оскільки ТОВ "Агроукрторг" розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 30.06.2018 № 2 до податкової накладної № 3 від 20.06.2017 у визначений строк в ЄРПН не зареєстрував, така бездіяльність, за доводами позивача, спричинила СФГ "Настасія" збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі надлишково сплаченого податкового зобов'язання в сумі 66 467,70 грн.
Заперечуючи проти доводів та позовних вимог позивача, відповідач вказує, що не здійснив реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 30.06.2018 № 2 до податкової накладної № 3 від 20.06.2017, оскільки зазначений розрахунок був направлений Постачальником та відповідно отриманий Покупцем лише 28.08.2017, тобто з пропуском визначеного Податковим кодексом України строку, реєстрація відповідачем такого розрахунку спричинила б понесення саме відповідачем відповідальності у вигляді штрафу в розмірі, визначеному пп. 120-1.1. та 120-1.2. ст. 120-1 Податкового кодексу України.
У відповідь на запит Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.11.2017 № 30328/23-00-12-1010 про надання інформації, відповідач листом від 24.12.2017 № 42 повідомив орган ДФС про зазначені обставини та вказав, що вважає дії СФГ "Настасія" не правильними, тому відмовляється реєструвати розрахунок коригування, який виписаний несвоєчасно (а.с. 73-75).
Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відшкодування збитків у сфері господарювання унормовано главою 25 Господарського кодексу України. Так, ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України визначено, зокрема, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Поряд з цим, господарський суд зауважує, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Зі змісту ст.ст. 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто у даному випадку, господарським зобов'язанням Постачальника є обов'язок поставити товар, а зобов'язанням Покупця - обов'язок оплатити його вартість.
Таким чином, як вбачається з фактичних обставин справи, господарське зобов'язання відповідача, обумовлене Договором, останнім не порушувалось.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на п.п. 6.2., 8.1. та 8.2. Договору, викладені в поясненнях від 22.08.2018 № 65 (а.с. 59-60), оскільки зазначені умови Договору, зокрема, п. 6.2., визначає відповідальність саме Постачальника, тобто позивача, за належне оформлення та своєчасну реєстрацію податкових накладних.
Поряд з цим, за своєю правовою природою зобов'язання щодо своєчасності внесення податкових накладних або ж розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних до ЄРПН є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства, та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, також ним врегульований порядок дій сторін внаслідок невиконання однією з них вимог щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання цих зобов'язань не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності за їх порушення.
Господарським судом при вирішенні спору враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16.
Разом з тим, господарським судом враховано, що відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Під час розгляду справи про стягнення збитків необхідним є доведення того, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і, що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем певних зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі №3-18гс15.
При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути достатніми, належними та допустимими (ст.ст. 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України).
Всупереч викладеному, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Так, відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Тобто, розрахунок коригування до податкової накладної мав бути складений позивачем та зареєстрований в ЄРПН відповідачем у строки, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. № 21, додатками до декларації є, зокрема заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заповнено Додаток 8 до податкової декларації, що являє собою заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування (а.с. 32).
Приписами ст.ст. 75-86 Податкового кодексу України регламентовано порядок проведення перевірок контролюючими органами, оформлення результатів таких перевірок, можливість подання заперечень у випадку незгоди з висновками перевірки та інше.
Відповідно до пункту 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п. 78.1.9. щодо платника податку подано скаргу, зокрема про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Тобто, слід дійти висновку, що проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення в даному випадку відповідачем вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), а господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції таких органів, зокрема, фактів порушення ТОВ "Агроукрторг" вимог податкового законодавства.
Натомість, матеріали справи не містять рішення (акту, довідки) відповідного контролюючого органу за результатами перевірки заяви позивача, а тому докази наявності зв'язку між поведінкою відповідача та спричиненими позивачу збитками в матеріалах справи відсутні.
Згідно наданих представником позивача поясненнями, у випадку не зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної від 20.06.2017 р. позивач не мав би й збитків, про стягнення яких заявлено позов у даній справі.
На підставі викладеного, слід дійти висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому, господарським судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 04.06.2018 у справі № 925/494/17.
Отже, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного та враховуючи встановлені судом фактичні обставини, господарський суд не вбачає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін, який не стосується та не спростовує викладені вище висновки суду.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та не стягуються.
Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 233, 236-242, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.
Копії рішення направити сторонам, а саме:
позивачу за адресою: 19732, Черкаська область, Золотоніський район, с. Ковтуни, вул. Перемоги, 10;
відповідачу за адресами:
1) 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 4, кімн. 45;
2) 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, а/с 58.
Дата складення повного рішення 10.10.2018.
Суддя Л.С. Вавренюк