вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" жовтня 2018 р. Справа № 911/1174/18
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Купки Валерія Івановича
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"
про визнання протиправним рішення, визнання недійсним договору, стягнення збитків та повернення коштів за нарахований і неспожитий газ
За участю представників:
від позивача: Чуніхін О.М. (дог. № 12/04/18 від 02.05.2018);
від відповідача: Лось О.А. (дов. № Др-9-0118 від 02.01.2018).
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець Купка Валерій Іванович (далі - позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення № 536 від 23.10.2017 комісії з розгляду акту № 160 від 01.02.2017, визнання недійсним договору № 269 від 03.11.2017, стягнення 14 000 грн збитків, 42 035,04 грн оплати за нарахований і неспожитий газ.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" а також типового договору розподілу природного газу, затвердженого вищезазначеною Постановою НКРЕКПЕ, погодження умов якого здійснено шляхом підписання заяви-приєднання № 0942815С29ВР016 від 01.01.2016.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2018 порушено провадження у справі № 911/1174/18, розгляд справи призначено на 20.07.2018.
18.07.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 951 від 18.07.2018 (вх. № 13818/18 від 18.07.2018), згідно якого останній визнав не доведеними належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 74, 76, 77 ГПК обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.
20.07.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 13994/18 від 20.07.2018), згідно якого останній просить суд долучити до матеріалів провадження копії квитанцій, які підтверджують поштові витрати позивача на суму 116,40 грн, 10 625 грн витрат про оплату адвокатських послуг.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 07.09.2018.
02.08.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив на позовну заяву (вх. № 14997/18 від 02.08.2018), згідно якого останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
04.09.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення № 1815 від 03.09.2015 (вх. № 18179/18 від 04.09.2018), згідно якого останній заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у запереченні та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/1174/18, призначено справу до розгляду по суті на 28.09.2018.
У судовому засіданні 28.09.2018 оголошено перерву до 05.10.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2018 підтримав задоволення позовних вимог повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промови (заключні слова) представників позивача та відповідача, суд
08.02.2016 Фізичною особою-підприємцем Купкою Валерієм Івановичем була підписана заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу (№ 0942815С29ВР016 (а.с. 28), згідно якої позивач погодився виконувати умови договору на розподіл природного газу та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.
01.02.2018 представниками Броварської ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» було проведено перевірку стану обліку природного газу на об'єкті позивача за адресою: с. Світильня, вул. Жовтнева, 3 Б. В процесі перевірки було виявлено пропущення позивачем строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, внаслідок чого на об'єкті у відповідності до Кодексу ГРС було складено акт про порушення № 160, який було підписано гр. ОСОБА_5
У пункті 8 вказаного акта про порушення зазначено, що проведення комісії відповідача з розгляду цього акта призначено на 07.02.2017 за адресою: м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 4.
Засідання комісії відповідача з розгляду акта про порушення від 01.02.2017 № 160 відбулося лише 23.10.2017,що підтверджено копією протоколу засідання від 23.10.2017 № 536.
За результатами засідання було вирішено визнати акт про порушення від 01.02.2017 № 160 дійсним та здійснити розрахунок не облікованих обсягів природного газу відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу.
22.06.2017 представниками ПАТ «Київоблгаз» на об'єкті споживача ФОП Купки В.І., розташованого за адресою: с. Світильня, вул. Жовтнева, 3-Б, Броварський район, Київської області, було проведено перевірку стану обліку природного газу комунально-побутового споживача про що складено акт від 22.06.2017 № Кv 111619.
У вказаному акті зазначено, що лічильник газу було демонтовано для проведення чергової повірки, а акт про порушення у зв'язку з простроченням періодичної повірки було складено раніше. Газопостачання припинено о 14:30. Крім цього у акті зазначено дату повірки встановленого на об'єкті лічильника газу «Октава» G 2,5 (заводський номер 147841) - 2011 рік.
Оскільки проведення чергової повірки лічильника газу «Октава» G 2,5 (заводський номер 147841) здійснено споживачем у 2011 році, а отже строк чергової повірки вказаного лічильника припадає на 2019 рік.
З огляду на наведене, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕП), у відповіді № 13441/16/7-17 від 29.12.2017, за результатами розгляду скарги позивача від 21.11.2017 встановлено відсутність підстав для встановлення на об'єкті за адресою: с. Світильня, вул. Жовтнева, 3-Б, Броварський район, Київської області, порушення, передбаченого підпунктом 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а саме пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, та складення акта про порушення від 01.02.2017 № 160.
Також позивач посилається на те, що з метою підключення до постачання, він звернувся до відповідача 23.10.2017. Відповідачем позивачу було надано протокол № 536 від 23.10.2017 з додатком технічного розрахунку. Згідно з даним розрахунком позивачу було донараховано 14249,16 куб.м. газу за період з 02.11.2016 по 22.06.2017, на суму 126 035,04 грн і надано платіжне доручення на суму 126 035,04 грн.
З метою забезпечення підключення приміщення до опалення, позивач був вимушений вчинити дії щодо часткової оплати нарахованого, але не отриманого газу та підписати договір, 10.11.2017 проведено роботи по монтажу лічильника та поновлено газопостачання.
Судом встановлено, що 03.11.2017 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Оператор ГРМ) та Фізичною особою-підприємцем Купкою Валерієм Івановичем (Споживач) укладено договір № 269, згідно якого споживач визнав та прийняв на себе заборгованості за розподілом природного газу, що утворилася станом на 01.11.2017 в сумі 84 000 грн.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору оператор ГРМ надає споживачу розстрочку у погашенні заборгованості, зазначеної в п. 1.1. договору, строком на 12 місяців за умови своєчасної сплати поточних платежів за надані послуги з газопостачання. Погашення заборгованості здійснюється споживачем згідно погодженого сторонами графіку.
Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 166 від 27.10.2017 (а.с. 50) позивачем сплачено відповідачу 42 035,04 грн, з призначенням платежу: «Часткова оплата від ФОП «Купка В.І.» за не облікований (донарахований) об'єм природного газу згідно розділу XI кодексу ГРС по рахунку 25.07.2017».
Згідно платіжного доручення № 175 від 30.11.2017 (а.с. 51) позивачем сплачено відповідачу 7 000 грн з призначенням платежу: «Часткова оплата від ФОП «Купка В.І.» за донарахований об'єм природного газу згідно розділу XI кодексу ГРС по договору № 269 від 03.11.2017».
Згідно платіжного доручення № 184 від 28.12.2017 (а.с. 52) позивачем сплачено відповідачу 7 000 грн з призначенням платежу: «Часткова оплата від ФОП «Купка В.І.» за донарахований об'єм природного газу згідно розділу XI кодексу ГРС по договору № 269 від 03.11.2017».
Предметом позову є вимоги про визнання протиправним рішення № 536 від 23.10.2017 комісії з розгляду акту № 160 від 01.02.2017, визнання недійсним договору № 269 від 03.11.2017, стягнення 14 000 грн збитків, 42 035,04 грн оплати за нарахований і неспожитий газ.
Згідно п. 1 глави 9 розділу X Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕП від 30.09.2015 № 2494 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс) cуміжні суб'єкти ринку природного газу, зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об'єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо:
1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору;
2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання;
3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб;
4)відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу;
5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв'язки газового та газорегулюючого обладнання;
6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).
Оператор ГРМ повинен здійснювати контрольний огляд вузла обліку у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно п. 2 глави 9 розділу X Кодексу перевірка комерційного ВОГ, а також контрольний огляд вузла обліку здійснюються у будь-який час доби та у присутності споживача (суміжного суб'єкта природного газу) або його представника, крім випадків, передбачених цим розділом.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 глави 5 розділу ХІ Кодексу у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.
Акт про порушення після пред'явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.
Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.
Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов'язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали:
або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою;
або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.
Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об'єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням.
Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. При складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає: 1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення; 2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення; 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії). До складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів (п.п. 8, 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу).
Судом встановлено відсутність підстав для встановлення на об'єкті за адресою: с. Світильня, вул. Жовтнева, 3-Б, Броварський район, Київської області, порушення, передбаченого підпунктом 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а саме пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, та складення акта про порушення від 01.02.2017 № 160.
Зокрема, як вбачається з спірного акту про порушення № 160 від 01.02.2017 (а.с. 22) вказаний акт складений на об'єкті ТОВ «Купка», не вказано номер посвідчення представників оператора ГРМ, прізвища, імена, по батькові, посади, не зазначено детально вид обставин і суть порушення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним рішення № 536 від 23.10.2017 комісії з розгляду акту № 160 від 01.02.2017.
Доводи відповідача щодо неналежності обраного позивачем способу захисту оцінюються судом критично з огляду на те, що вимоги про визнання акта
протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.
Також позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору № 269 від 03.11.2017, укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та Фізичною особою-підприємцем Купкою Валерієм Івановичем.
Позивач стверджує, що договір № 269 від 03.11.2017 було укладено ним на невигідних умовах під впливом тяжких обставин, а тому договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України.
Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності
тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не
на таких умовах.
Суд вважає, що приймаючи до уваги, що саме даним рішенням суду встановлено порушення відповідача при складанні акту № 160 від 01.02.2017, позов про визнання недійсним договору № 269 від 03.11.2017 є передчасним, а позивачем не доведено суду існування тяжких обставин, під впливом яких було вчинено оспорюваний правочин.
Доводи позивача на те, що відповідач примусив позивача укласти спірний правочин на невигідних для позивача умовам, бо позивач бере на себе зобов'язання здійснювати оплату за неспожитий обсяг газу, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору № 269 від 03.11.2017, укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та Фізичною особою-підприємцем Купкою Валерієм Івановичем.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 14 000 грн збитків.
Згідно з статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 217 ГК України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.
Статтею 224 ГК України, яка кореспондується з статтею 623 ЦК України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з частиною другою статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Приписами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Суд вважає, що оскільки позивачем на виконання дійсного договору № 269 від 03.11.2017 сплачено відповідачу 14 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 175 від 30.11.2017 та № 184 від 28.12.2017 (а.с. 51-52), у суду відсутні підстави вважати існування протиправності дій відповідача щодо отримання вказаних коштів.
З огляду на відсутність протиправності дій відповідача, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення та відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 14 000 грн збитків.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 42 035,04 грн оплати за нарахований і неспожитий газ.
У відповідності до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України не доведено суду не споживання відповідачем газу на суму 42 035,04 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 42 035,04 грн.
Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та відповідача, які викладені останніми у позовній заяві та відзиві на позов та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Також в матеріалах справи містяться копії фіскальних чеків (а.с. 104-105), які підтверджують поштові витрати позивача у сумі 116,40 грн та копії квитанцій (а.с. 106), які підтверджують витрати позивача на оплату адвокатських послуг у сумі 10 625 грн.
Згідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення на сторін витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 2 656,25 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 29,05 грн поштових витрат.
За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним рішення № 536 від 23.10.2017 комісії з розгляду акту № 160 від 01.02.2017 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення № 536 від 23.10.2017 комісії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" з розгляду акту про порушення вимог Кодексу № 160 від 01.02.2017.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; ідентифікаційний код 20578072) на користь Фізичної особи-підприємця Купки Валерія Івановича (07400, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 2 656 (дві тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень) 25 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 29 (двадцять дев'ять гривень) 05 коп. поштових витрат та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішення суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено: 11.10.2018
Суддя П.В.Горбасенко