вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/776/16
За скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/5-1919В від 02.07.2018 року на дії та бездіяльність Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області
У справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради
про стягнення 1607463,40 грн.
Суддя Кошик А.Ю.
За участю представників:
Стягувача: ОСОБА_1
Боржника: ОСОБА_2
Державний виконавець: не з'явився
Обставини справи
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2016 року у справі № 911/776/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 828 675,63 грн. основного боргу, 207 506,79 грн. пені, 534 606,41 грн. інфляційних, 36 674,57 грн. 3% річних та 24 111,95 грн. витрат по сплаті судового збору.
17.05.2016 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2016 року видано відповідний наказ на примусове виконання рішення.
До канцелярії Господарського суду Київської області 04.07.2018 року від стягувача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла скарга № 14/5-1919В від 02.07.2018 року на дії та бездіяльність Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі № 911/776/16.
Як визначено ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Відповідно до ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
За таких обставин, скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/5-1919В від 02.07.2018 року на дії та бездіяльність Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області призначено до розгляду в судовому засіданні 07.08.2018 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2018 року прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 07.08.2018 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 01.08.2018 року від Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшов відзив № 13872/15.20-38 від 27.07.2018 року на скаргу та клопотання про перенесення розгляду справи.
У судовому засіданні 07.08.2018 року представник стягувача вимоги скарги підтримав.
У судовому засіданні 07.08.2018 року представник боржника проти скарги заперечував.
Державний виконавець, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 07.08.2018 року не з'явився. У зв'язку з чим, розгляд скарги відкладався на 21.08.2018 року.
В судовому засіданні 21.08.2018 року оголошувалась перерва в розгляді скарги на 28.08.2018 року.
В судовому засіданні 28.08.2018 року представник стягувача підтримав вимоги скарги, представники боржника та виконавчої служби проти скарги заперечували.
Розглянувши в судовому засіданні 28.08.2018 року скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/5-1919В від 02.07.2018 року на дії та бездіяльність Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі № 911/776/16, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке:
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2016 року позовні вимоги у справі № 911/776/16 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 828 675,63 грн. основного боргу, 207 506,79 грн. пені, 534 606,41 грн. інфляційних, 36 674,57 грн. 3% річних та 24 111,95 грн. витрат по сплаті судового збору. Вищевказане рішення було винесено господарським судом у зв'язку з неналежним виконанням Боржником умов Договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року № 1593/14-КП-17.
На виконання вищевказаного рішення 17.05.2016 року видано відповідний наказ у справі № 911/776/16, який було пред'явлено для примусового виконання до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та відкрито виконавче провадження ВП № 51587773.
Скаржник в скарзі зазначає, що вищевказане рішення було винесено господарським судом у зв'язку з неналежним виконанням Боржником умов Договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року № 1593/14-КП-17.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в своїй скарзі на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 щодо скасування 15.06.2018 року процесуального документу та зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51587773 просить зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 скасувати постанови від 15.06.2018 року про скасування процесуального документу та про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51587773.
В обґрунтування вимог скарги скаржник зазначає, що Ірпінським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 постановою від 15.06.2018 року № 51587773 було скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.02.2018 року № 51587773 та винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.06.2018 року № 51587773 на підставі положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404), які, на думку скаржника, винесені безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства.
Постанови про скасування процесуального документу та про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.06.2018 року ВП № 51587773 стягувач отримав 22.06.2018 року, про що свідчать номери реєстрації вхідної кореспонденції 6989/12-18 та 6990/12-18 відповідно, конверт поштового відправлення, в якому надійшли вищевказані постанови, а також роздруківка відстеження поштового відправлення 0820501402459. Таким чином, останнім днем для подання скарги є 09.07.2018 року, що скаржником дотримано.
В обґрунтування вимог скарги стягувач зазначає про безпідставність та неправомірність скасування державним виконавцем постанови від 07.02.2018 року про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 5158 7773 на підставі ухвали суду, оскільки, на думку заявника, державним виконавцем порушено визначений абзацом 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» порядок скасування.
Щодо постанови про зупинення вчинення виконавчих дій стягувач зазначив, що державний виконавець безпідставно зупинив вчинення виконавчих дій «до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Водночас, для врегулювання заборгованості, визначеної рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/776/16, механізм з укладанням договору реструктуризації не може бути застосованим, оскільки реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року, тобто лише основна заборгованість, не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
При цьому, відповідно до консолідованих бухгалтерських відомостей стягувача, за Боржником не обліковується заборгованість за основним зобов'язанням з оплати природного газу, яку було погашено у лютому 2017 року.
Таким чином, заходи (проведення взаєморозрахунків, реструктуризація та/або списання) не можуть бути застосованими для врегулювання заборгованості боржника в межах справи № 911/776/16, оскільки основну заборгованість за спожитий природний газ боржником було погашено після набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а щодо зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, договір реструктуризації заборгованості у відповідності до вимог статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не може бути укладено, а відповідні нарахування не можуть бути списаними на підставі положень статті 7 відповідного Закону.
За відсутності можливості вжиття заходів врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 51587773 втрачає свій практичний сенс, оскільки стягнення такої заборгованості має здійснюватися в загальному порядку.
Представники виконавчої служби та боржника в ході судового розгляду скаргу стягувача заперечували.
Боржника в своїх поясненнях зазначив та надав докази включення його до Реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» за наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 189 від 01.08.2017 року. Також, боржником укладено Договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ № 13/17-125 ві 24.11.2017 року.
Дослідивши викладені в скарзі обставини, враховуючи заперечення боржника та виконавчої служби, судом встановлено, що під час оскарження стягувачем постанови Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 07.02.2018 року щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51587773, за наслідками розгляду відповідної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/5-476В від 26.02.2018 року на дії та бездіяльність Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі № 911/776/16, скаргу задоволено судом та визнано неправомірними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, вчинені 07.02.2018 року щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51587773 та зобов'язано Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській скасувати постанову від 07.02.2018 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51577144.
Задоволення скарги було пов'язано виключно з невідповідністю мотивувальної та резолютивної частин постанови від 07.02.2018 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51577144, а саме зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», в той час, як в мотивувальній частині постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.02.2018 року ВП № 51587773, державний виконавець керувався п.10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», є відповідний п. 7 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», який застосовується у разі включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», крім рішень, передбачених абз. 6 п. 3.7 ст. 3 зазначеного Закону.
Також, положеннями ч.3 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої п.7 ч.1 цієї статті, не зупиняється в разі стягнення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.
Таким чином, враховуючи, що стягувачем за виконавчим документом є ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», виконавче провадження не підлягає зупиненню до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
У зв'язку з чим, судом встановлено, що мотивувальна частина спірної постанови та прийняте державним виконавцем рішення про зупинення вчинення виконавчий дій не співпадають і є суперечливими.
Фактично, за спірною постановою, яка є офіційним процесуальним документом і породжує визначені в ній правові наслідки, зупинено вчинення виконавчих дій саме до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
В той же час, зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 10. ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено в разі включення підприємства боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», тобто передбачає інші правові наслідки.
Відповідну помилку фактично визнано Ірпінським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у поданому до суду відзиві, в якому виконавча служба зазначає, що «через збій в Автоматизованій системі виконавчих проваджень зупинено вчинення виконавчих дій «до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Визнаючи помилку в спірній постанові, виконавчою службою не було надано суду доказів її виправлення, у зв'язку з чим, скарга була задоволена судом з метою виправлення помилки шляхом вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій у відповідності до норм чинного законодавства та фактичних обставин діяльності сторін.
Таким чином, скасовуючи постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.02.2018 року ВП № 51587773, виконавча служба діяла на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 08.05.2018 року у справі № 911/776/16 з метою усунення недоліків відповідної постанови.
В той же час, під час розгляду скарги та винесення ухвали Господарського суду Київської області від 08.05.2018 року у справі № 911/776/16 судом не встановлено інших порушень по суті питання щодо зупинення виконавчого провадження.
У зв'язку з чим, оскільки підставою скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.02.2018 року ВП № 51587773 була помилка у відповідній постанові, яка встановлена судом, а не начальником виконавчої служби, посилання скаржника на недотримання визначеного ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» порядку є безпідставним.
Таким чином, в діях виконавчої служби щодо скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.02.2018 року ВП № 51587773 відсутні порушення, які можуть бути підставою недійсності відповідної постанови.
Щодо постанови від 15.06.2018 року про зупинення виконавчого провадження № 51587773, виконавча служба керувалась п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинила вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, враховуючи, що боржником надано докази включення його до Реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» за наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 189 від 01.08.2017 року.
Крім того, щодо порядку застосування ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», суд звертає увагу скаржника на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 року №904/10745/16, 07.02.2018 року №927/1152/16, 14.02.2018 року №908/3211/16, 22.02.2018 року №922/4355/14.
Зокрема, Верховний Суд в наведених постановах, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, висловив наступну позицію:
Частиною першою статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.10.2016 № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
За приписами частини першої статті 5 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення, згідно частини другої статті 5 цього Закону.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом від 03.10.2016 № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною третьою статті 7Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.10.2016 № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд зробив висновок, що частина третя статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.10.2016 № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
У відповідності до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 343 344 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Як визначено ч.2 ст.343 344 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, за наслідками розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/5-1919в від 02.07.2018 року судом встановлено відсутність підстав для її задоволення.
Згідно зі ст. 344 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
В ході розгляду скарги сторонами не надано відомостей про понесені судові витрати, тому питання тпро розподіл судових витрат не розглядалось.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233-234, 342-343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1.Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/5-1919в від 02.07.2018 року на дії та бездіяльність Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі № 911/776/16.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу згідно IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик