печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24142/17-ц
Категорія 39
28 вересня 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Остапчук Т.В.,
при секретарі Медведєва М.Г.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Орленко О.А.
представника 3-ї особи Стретович М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5, Прокуратура м. Києва про визнання недостовірною і спростування інформації,
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, про визнання недостовірною та спростування інформації, просиввизнати недостовірною інформацію викладену Генеральною прокуратурою України у листі від 25.02.2016 за № 11-22909-16 на ім'я Народного депутата України ОСОБА_6, а саме:- «... ОСОБА_4 під час перебування на посаді першого заступника прокурора Печерського району міста Києва був причетний до здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності».З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язати Генеральну прокуратуру України повідомити Народного депутата України ОСОБА_6 про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, рішення суду упродовж 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу позивача 27.04.2016 року надійшов лист представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 27.04.2016 за № 9.2/7-к261907.16-2/26-96, з додатків до якого вбачається, що у відповіді ОСОБА_5від 25.02.2016 № 11-22909-16 на запит Народного депутата України ОСОБА_6 містяться відомості наступного змісту: «ОСОБА_4 під час перебування на посаді першого заступника прокурора Печерського району міста Києва був причетний до здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності». Вказана інформація, на думку позивача, є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, з огляду на те що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «мирні акції протесту», не передбачені критерії, за якими масові громадські акції відносять до мирних або навпаки, відсутні будь-які нормативні посилання на приналежність окремих осіб саме до учасників таких акцій. Враховуючи вищевказане, інформація у листі відповідача щодо діяльності ОСОБА_4 в прокуратурі Печерського району м. Києва є неправдивою та підлягає спростуванню.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, в подальшому просила розглядати в відсутність.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи. Зокрема, просив взяти до уваги, що позивачем у період з 21.11.2013 р. по 22.02.2014 р. здійснювалось процесуальне керівництво у ряді кримінальних проваджень, які можуть мати відношення до осіб, звільнених від відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 року, а також осіб відповідно яких застосовано повну індивідуальну амністію. Так, ОСОБА_4 здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12013110000001294 за підозрою ОСОБА_8 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 293 КК України. Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва у справі 757/27323/13-к, постановленого за результатами розгляду зазначеного кримінального провадження ОСОБА_8 підозрювався в активній участі у групових діях, що призвели до порушення громадського порядку, що мали місце 01.12.2013 року біля будівлі Адміністрації Президента України по вул. Банковій, 1 в м. Києві. Таким чином, інформація, що міститься в оскаржуваній відповіді Генеральної прокуратури України на запит народного депутата повністю відповідає дійсності, а позивачем не надано суду доказів порушення його особистих немайнових прав на повагу до честі і гідності.
Під час розгляду справи до участі у розгляді справи залучено як третю особу Прокуратуру м. Києва, яка, як вказується у листі Генеральної Прокуратури України від 25.02.2016 за №11-22909-16 надала інформацію, яка є предметом розгляду даної справи.
3-тя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений.
Представник третьої особи Прокуратури м. Києва Стретович М.О. у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила залишити без задоволення позовні вимоги з огляду на їх необґрунтованість.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).
Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Судом встановлено, що у листі Генеральної прокуратури України від 25.02.2016 року № 11-22909-16 за підписом першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5 міститься інформація наступного змісту:
«…ОСОБА_4 під час перебування на посаді першого заступника прокурора Печерського району міста Києва був причетний до здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності.».
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У справах зазначеної категорії, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Крім того, інформація надана відповідачем на запит Народного депутата України ОСОБА_6 , не є негативною та не містить будь-яких конкретних звинувачень про вчинення позивачем протиправних дій, а тому вона не порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Разом з тим, інформація, яку просить позивач визнати недостовірною, взята з контексту листа. Так, у листі зазначається: «Зокрема, ним (позивачем ) здійснювалось процесуальне керівництво та затверджувався обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110000001294 стосовно ОСОБА_8 за ст. 293 КК України».
Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва у справі 757/27323/13-к, постановленого за результатами розгляду зазначеного кримінального провадження між ОСОБА_8 та прокурором Печерського району м. Києва та підозрюваним було затверджено мирову угоду про визнання винуватості у порушенні громадського порядку, що мали місце 01.12.2013 року біля будівлі Адміністрації Президента України по вул. Банковій, 1 в м. Києві.
Отже, інформація, висвітлена у листі за від 25.02.2016 за № 11-22909-16 Генеральною прокуратурою України, лише констатує факт, виконання позивачем своїх службових обов'язків з підтримання обвинувачення у судовому процесі.
Відтак, висловлена інформація у листі, не є недостовірною.
Відповідно до ч. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивач в даній справі не довів, що поширена інформація є недостовірною, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 297, 299, 277 ЦК України, ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» та ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
Відмовити в позові ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 , Прокуратура м. Києвапро визнання недостовірною і спростування інформації.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва.
Дата складання повного тексту 09.10.2018р.
Суддя Остапчук Т.В.