Провадження № 11-кп/0430/25/18 Справа № 185/666/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 жовтня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018040370000156 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз 08 листопада 2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, не оскаржуючи фактичних обставин злочину, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин провадження, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 3 місяці, на підставі ст. 71 КК України, із урахуванням ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, повністю приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуте покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, призначене вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року, остаточно призначити покарання у виді арешту строком на 3 місяці і штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та вказані покарання виконувати самостійно, в іншій частині вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який він до теперішнього часу не сплатив, а новий злочин обвинувачений вчинив 27 грудня 2017 року, тобто у період відбуття основного покарання за попереднім вироком.
Посилається на те, що суд хоча й призначив остаточне покарання за сукупністю вироків, із застосуванням ст. ст. 71, 72 КК України, однак звільнив обвинуваченого від його відбування на підставі ст. 75 КК України, тобто не дотримався вимог ч. 4 ст. 71 КК України, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Також суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину, через нетривалий проміжок часу, а саме через півтора місяця, не відбувши покарання за попереднім вироком, знову вчинив новий умисний злочин проти власності, та спричинену шкоду не відшкодував.
Крім того, ОСОБА_7 ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення ставати не бажає, продовжуючи вчиняти нові умисні корисливі злочини.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік з покладанням обов'язків, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, із звільненням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання призначене вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року, у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень - виконувати самостійно; також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 27 грудня 2017 року о 10.03 год. прийшов до магазину «Варус-49» ТОВ «Омега», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Нова, 2-в та вирішив скоїти таємну крадіжку молочного шоколаду з мармеладом та попкорном «Корона Макс Фан» в кількості 7 штук.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 27 грудня 2017 року о 10.04 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в магазині «Варус-49» ТОВ «Омега», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Нова, 2-в, підійшов до стелажів, на яких розташовані кондитерські вироби, та шляхом вільного доступу, з полиці стелажа повторно, таємно, викрав молочний шоколад з мармеладом та попкорном «Корона Макс Фан» в кількості 7 штук, вартістю 36 грн. 60 коп. за одну, чим спричинив магазину «Варус-49» ТОВ «Омега» матеріальний збиток на суму 256 грн. 20 коп.
З місця вчинення злочину ОСОБА_7 з викраденим майном зник, та розпорядився ним на власний розсуд.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який не мав заперечень, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, працює, не є інвалідом, спричинену шкоду не відшкодував, крім того, вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, активно співпрацював як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду, має на утриманні неповнолітню дитину, що суд відніс до обставин, що пом'якшують покарання, і з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі із звільненням ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, та покладанням обов'язків, а також на підставі ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, виконувати самостійно.
Однак, суд першої інстанції, пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Ті обставини, що ОСОБА_7 вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, а також позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, враховані судом при призначенні йому покарання, на що є посилання у вироку, та були підставами для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, однак, на думку колегії суддів, вони не можуть бути достатніми для висновку суду про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судимий вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який він до теперішнього часу не сплатив.
Також судом у повній мірі не враховано, що новий злочин, за який його засуджено цим вироком, ОСОБА_7 вчинив 27 грудня 2017 року, тобто у період відбуття покарання за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення ставати не бажає, продовжуючи вчиняти нові умисні корисливі злочини.
Крім того, ОСОБА_7 заподіяну шкоду потерпілому не відшкодував.
Враховуючи викладене, зазначені судом першої інстанції обставини не вказують на те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без відбування покарання, а тому підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
Отже, судом першої інстанції ОСОБА_7 призначено покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому вирок в частині призначеного покарання на підставі п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості скоєного ним злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, шкоду спричинену злочином не відшкодував, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, що суд відніс до обставин, що пом'якшують покарання, і з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає за доцільне призначити ОСОБА_7 покарання у виді арешту строком на 3 місяці, що є мінімальним розміром міри покарання, передбаченої санкцією частини 2 статті 185 КК України.
Також на підставі ст. 71 КК України, із урахуванням ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, колегія суддів, призначає за цим вироком остаточне покарання у виді арешту строком на 3 місяці та за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, ухваливши рішення про самостійне виконання вказаних покарань.
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів приходить до висновку, що таке покарання буде достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року - задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 рокущодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_7 покарання за вчинення злочину за ч. 2 ст.185 КК України у виді арешту строком на 3 місяці.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням ч. 3 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року, до остаточно покарання у виді арешту строком на 3 місяці та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, виконуючи вказані покарання самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Строк обраховувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4