Справа № 755/12639/18
"02" жовтня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040007184 від 30 липня 2018 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимий, 09 червня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (штраф сплачений 21 липня 2015 року) строки погашення судимості переривались відповідно до ч. 7 ст. 89, ч. 5 ст. 90 КК України вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року за ч. 2 ст. 190 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 , 29 липня 2018 року приблизно об 23 годині допомагав своїй знайомій ОСОБА_4 у виконанні господарських робіт у її квартирі АДРЕСА_2 та помітив мобільний телефон «Samsung», який лежав на столі на балконі та в цей час у ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для потерпілої яка в цей час знаходилась на кухні, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, підійшов до столу, який знаходився на балконі та викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy 7», вартістю 5000 грн, який знаходився в чорному чохлі, вартістю 90 грн, сім-карту оператора «Київстар», вартістю 25 грн та сім-карту оператора «Лайфсел», вартістю 25 грн.
Після чого, ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального правопорушення зник і викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 , матеріальний збиток на загальну суму 5140 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, визнав фактичні обставини справи та показав, що 29 липня 2018 року він допоміг своїй знайомій ОСОБА_6 по господарству, потім він образився на неї та викрав телефон, який заклав в ломбард. В судовому засіданні щиро розкаявся. Зазначив, що викупив вказаний телефон із ломбарду з метою його повернення потерпілій.
Потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що знайома із обвинуваченим, підтвердила його покази та пояснила, що виявила крадіжку телефона вже після того, як ОСОБА_5 від неї пішов. На сьогоднішній день телефон їй повернутий.
Судом були досліджені наступні документи.
Відповідно протоколу огляду місця події від 30 липня 2018 року, складеного слідчим Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , в присутності двох понятих зафіксовано факт крадіжки у потерпілої ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 .
Відповідно до протоколу огляду місця події від 30 липня 2018 року, складеного слідчим Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , в присутності двох понятих ОСОБА_5 добровільно видав мобільний телефон «Samsung Galaxy 7» та надав для огляду чек НОМЕР_1 , згідно якого він викупив вказаний телефон із Ломбарду.
Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні згідно ст. 91 цього Кодексу, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, особу, що його вчинила та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку сторін, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Дані докази узгоджуються як з показаннями потерпілого, так із показаннями обвинуваченого, який не заперечував факту вчинення злочину.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
Для повторності крадіжки не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність крадіжки виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята.
Так в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 , 09 червня 2015 року засуджувався Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. Відповідно до оглянутої в судовому засіданні квитанції, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, вказаний штраф він сплатив 21 липня 2015 року.
Крім того, ОСОБА_5 16 березня 2016 року засуджувався Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.03.2016 року покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку випробування.
Відповідно до ч. 7 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Відповідно до ч. 5 ст. 90 КК України, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання за останній злочин.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 є раніше судимий за ч. 1 ст. 186 КК України, згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2015 року.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пом'якшуючими покарання обставинами відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає щире каяття в скоєному.
Обтяжуючих покарання обставин відносно обвинуваченого обвинувальний акт не містить.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше був судимий за вчинення злочину проти власності, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом із тим, враховуючи визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 , беручи до уваги особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховуючи конкретні обставини справи, в тому числі відсутність завданої шкоди, зважаючи на той факт, що телефон ним повернутий, позицію прокурора у судових дебатах щодо призначення покарання із випробуванням та потерпілої, яка просила суд не позбавляти обвинуваченого волі, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України.
Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_5 та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід не застосовувався.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
Речовий доказ у кримінальному проваджені мобільний телефон «Samsung Galaxy 7», який переданий потерпілій ОСОБА_4 - залишити у її володінні.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м.Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_8