Справа № 476/324/18
Провадження № 2/476/156/2018
08.10.2018 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Козаченко Л.М.
позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів
07.05.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Свої вимоги мотивує тим, що з 30.04.2004 року по 18.12.2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час син проживає разом з нею, батько вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн., щомісяця, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення сином повноліття.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, згоден сплачувати аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 700 грн. щомісяця.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, просила суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі 700 грн.
Вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, з 30.04.2004 року по 18.12.2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 5).
З матеріалів справи слідує, що відповідач являється батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3).
Неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою за адресою: с. Калинівка, вул. Спеціалістів, 32 Єланецького району Миколаївської області (а. с. 6-7).
Оскільки, відповідно до ст. 180 СК України відповідач зобов'язаний утримувати свого неповнолітнього сина, суд вважає, що вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За приписами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, суд враховує, що ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року становить 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні.
На підставі ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, в редакції Законів № 2901-IV від 22.09.2005 року, № 2037-VIII від 17.05.2017 року, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка несе витрати на утримання сина, що зумовлені потребами в одязі, продуктах харчування, засобах гігієни, а також розвитку.
Суд вважає, що відповідач нарівні з позивачкою зобов'язаний нести витрати на утримання сина та забезпечувати його гідний рівень життя.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів щодо свого стану здоров'я, наявності у нього інших дітей і утриманців, надання коштів на утримання сина, а також беручи до уваги, що витрати на утримання дитини на даний час несе позивачка, проте вона не обґрунтувала розмір вказаних витрат, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 980 грн. щомісяця, починаючи з 07.05.2018 року і до досягнення сином повноліття.
Під час подачі позовної заяви позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір". Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн., щомісяця, починаючи з 07.05.2018 року і до досягнення сином повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотирьох) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.В. Чернякова