08 жовтня 2018 року справа № 810/4078/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
6 серпня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2017 р. № НОМЕР_1.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2018 р. відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою названого суду від 4 жовтня 2018 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 відповідачем винесено з порушенням Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (далі - Закон №185/94), оскільки позивачем не було порушено строки розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом, так як моментом здійснення експорту/імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Зазначив, що у зв'язку з ненадходженням у встановлений чинним законодавством строк на рахунок позивача оплати за товар, позивачем було подано позов до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог ст.. 1 Закону № 185/94, а саме: несвоєчасне надходження валютних коштів за зовнішньоекономічним контрактом (затримка 18 днів). Стверджував, що початком перебігу строку такого зарахування є дата оформлення митної декларації (30 грудня 2016 р.), а кінцевим строком для надходження валютної виручки було 29 квітня 2017 р. Враховуючи, що до Господарського суду м. Києва позивач звернувся 18 травня 2017 р., нарахування пені відповідачем здійснено за 18 днів (з 29 квітня по 17 травня 2017 р.) (а.с. 102 -104).
Представники сторін у судовому засіданні 4 жовтня 2018 р. подали до суду письмові заяви про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
За таких обставин на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
13 червня 2008 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 29-30).
19 вересня 2017 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за договорами від 12 липня 2016 р. № 1/FG-AG, від 29 грудня 2016 р. № RC-AG за період з 29 грудня 2016 р. по 19 вересня 2017 р., згідно повідомлення банку ПАТ Універсал банк від 5 травня 2017 р. № 1459го, за результатами якої 19 вересня 2017 р. складено акт перевірки № 3177/28-10-14-02/35995595 (а.с. 32-37).
У розділі «Висновок» названого акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення вимог ст. 1 Закону № 185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження виручки згідно договору від 29 грудня 2016 р. № 1/RC-AG з нерезидентом компанією ООО «Ритейл ОСОБА_1», протерміновано надходження виручки в сумі 17 646, 30 доларів США з 30 квітня по 17 травня 2017 р. на 18 днів (а.с. 36).
28 вересня 2017 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 25 300 грн 88 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 40).
У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України та Законом № 185/94-ВР, Постановою Національного банку України від 28 липня 2016 р. № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (далі - Постанова № 361).
Згідно з вимогами ст. 1 Закону 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Тобто, виходячи з вищевказаної норми закону, проведення розрахунків у іноземній валюті підлягає зарахуванню на валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення.
Разом з тим, у зв'язку з набранням чинності з 17 листопада 2012 р. Закону України №5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» та постановами Національного банку України, внесені зміни до Закону України № 185/94-ВР, відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені ч. 1 ст. 1 та 2 Закону № 185/94-ВР.
Постановою Національного банку України від 28 липня 2016 р. № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону 185/94, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 120 календарних днів.
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
Позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої є експорт.
29 грудня 2016 р. між позивачем (продавець) та ООО «» Ритейл ОСОБА_1» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1/RC-AG (а.с. 72-80).
Згідно з вимогами п. 1.1. названого контракту продавець поставляє, а покупець купує і приймає товар згідно з умовами, викладеними в даному контракті і специфікаціях окремо складених на кожну партію товару, яка після її підписання обома сторонами являється невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до вимог п. 3.3. контракту оплата вартості партії товару здійснюється на основі інвойсу продавця шляхом прямого банківського переказу на рахунок продавця протягом 60 днів з дня інвойсу, якщо інше не вказано в специфікаціях (а.с. 74).
30 грудня 2016 р. було складено митну декларацію № 100270004/2016/060753 на загальну суму 17 646, 30 доларів США (а.с. 82-87).
Відповідач вважає, що саме дата складення митної декларації, у даному конкретному випадку це 30 грудня 2016 р., є дати початку відліку 120-денного строку для зарахування валютної виручки.
Проте, при вирішенні справи, судом враховано таке.
Вимоги ст. 1 Закону № 185/94-ВР пов'язують початок обчислення такого строку з моментом митного оформлення (виписки митної декларації).
Водночас, абз. 10 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (далі - Закон № 959-XII) встановлено, що експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.
При цьому, моментом здійснення імпорту/експорту відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Згідно з вимогами п. 30 Положення «Положення про митні декларації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450, (далі - Положення № 450) вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту підтверджується: митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.
Таке повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а в разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.
Процедура отримання платником у Держмитслужби повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України описана у п. 31 та п. 32 Положення № 450, залежно від того, яку форму має митна декларація: електронну чи паперову. Для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа, повинні звернутися до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми.
У взаємозв'язку із викладеним слід наголосити, що дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама вантажна митна декларація є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Верховний Суд у постанові від 4 вересня 2018 р. у справі № 810/2937/17 дійшов висновку про те, що моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування Закону № 185/94-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.
Так, згідно з повідомленнями Одеської митниці ДФС про фактичне вивезення товарів датами перетину кордону товаром за митною декларацією № 100270004/2016/060753 є 8 січня 2017 р., а отже, саме з цією дати повинен відраховуватися 120-денний строк.
У зв'язку із наведеним валютна виручка за вказаною операцією мала надійти позивачу у строк до 8 травня 2017 р. включно.
Наступний день за відповідними граничними датами зарахування валютної виручки є першим днем (початком) перебігу строку нарахування пені, передбаченої Законом №185/94-ВР.
Як встановлено судом, позивачем 18 травня 2017 р. позивачем було подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення заборгованості з нерезидента ТОВ «Ритейл ОСОБА_1» у сумі 17 646 дол. США, у зв'язку з невиконанням умов контракту № 1/RC-AG (а.с. 42-44).
Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №910/7986/17 (а.с. 45-47).
Відповідно до вимог ст. 4 Закону №185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до ст.ст. 1 і 2 цього Закону, поновлюються, і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
7 грудня 2017 р. Господарським судом м. Києва було винесено рішення у справі № 910/7986/17, яким позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Рітейл ОСОБА_2" на користь позивача 17 646, 30 дол. США, що еквівалентно 467 131 грн 92 коп. (а.с. 65-70).
З урахуванням викладеного, розраховуючи розмір пені за порушення строків, надходження валютної виручки на рахунки позивача за вказаними експортними операціями, суд дійшов такого висновку.
Як зазначено вище, валютна виручка за експортований за МД № 100270004/2016/060753 товар у сумі 17 646, 30 доларів США мала надійти позивачу у строк до 8 травня 2017 р., проте, вказана сума грошових коштів не надійшла на валютний рахунок позивача, а 18 травня 2017 р. позивач звернувся із позовною заявою про стягнення заборгованості до Господарського суду м. Києва, отже, кількість днів прострочення становить 9 днів (з 9 по 17 травня 2017 р.).
Станом на день виникнення заборгованості - 9 травня 2017 р. валютний курс Національного банку України становив 2648.5778 грн. за 1 долар США.
Водночас, судом не може бути взято до уваги курс НБУ зазначений у розрахунку пені до оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки він визначений станом на 30 квітня 2017 р., тоді як початком виникнення заборгованості є 9 травня 2017 р.
Відповідно, сума пені за період з 9 по 17 травня 2017 р. становить: 17 646, 30 (сума заборгованості в доларах США) х 26,485778 (валютний курс за 100 доларів США) х 0,3% (пеня) х 9 (кількість днів прострочення) = 12 619 грн. 16 коп.
Отже, загальний розмір пені, яку має сплатити позивач за порушення строків надходження валютної виручки від експортних операцій, становить12 619 грн 16 коп.
Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині нарахування позивачу пені у сумі 163 909,82 грн. є законним і обґрунтованим.
Водночас, у решті визначеної контролюючим органом суми, а саме - 12 681 грн 72 коп. (25 300 грн 88 коп. - 12 619 грн 16 коп.) оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і протиправним.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи задоволення судом позовної заяви майнового характеру на суму 12 681 грн 72 коп., при загальній ціні позову 25 300 грн 88 коп., сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок асигнувань Офісу великих платників податків ДФС України, складає 883 грн 18 коп.
Водночас, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 28 вересня 2017 р. № НОМЕР_1 в частині нарахування пені в сумі 12 681 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 72 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України судові витрати в сумі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн 18 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Виноградова О.І.