05 жовтня 2018 року справа № 810/4101/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
7 серпня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2018 р. № ф-9369-17/132 у розмірі 2380 грн 77 коп.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін (а.с. 1).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржувана податкова вимога винесена протиправно, оскільки позивач є пенсіонером за віком з 1 жовтня 2012 р. Вважає, що за таких підстав звільнена від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, у якому в його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що оскаржувана вимога винесена у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування у сумі 2380 грн 77 коп., а отже, податкова вимога винесена правомірно.
Представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За таких обставин суд ухвалив подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізичною особою-підприємцем з 21 вересня 2004 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В02 № 315827 (а.с. 11).
З 1 січня 2012 р. позивач перейшла на спрощену систему оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серія А № 172304 (а.с. 12).
26 липня 2018 р. відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-9369-17/132, на загальну суму 2380 грн 77 коп. (далі - вимога № Ф-9369-17/132) (а.с. 11 "а").
У зв'язку з тим, що позивач вважає таку вимогу протиправною, нею було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Закон № 2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 названого Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог ст. 4 визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.
Як убачається з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як убачається з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
Як вже зазначалося, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізичною особою-підприємцем з 21 вересня 2004 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В02 № 315827 (а.с. 11).
З 1 січня 2012 р. позивач перейшла на спрощену систему оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серія А № 172304 (а.с. 12).
26 липня 2018 р. відповідачем було винесено вимогу № Ф-9369-17/132 (а.с. 11 "а").
Згідно довідкою Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 13 липня 2018 р. № 1825/02 позивач знаходиться на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області і з 1 жовтня 2012 р. отримує пенсію за віком потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі (а.с. 15).
У межах даної адміністративної справи позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9369-17/132 (а.с. 11 "а").
Як встановлено судом, вказана податкова вимога винесена у зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який було донараховано позивачу на загальну суму 2388 грн 06 коп., зокрема, за І квартал 2013 р. - 1194 грн 03 коп., ІІ квартал 2013 р. - 1194 грн 03 коп., що підтверджується листом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та карткою особового рахунку позивача (а.с. 52-55).
При вирішенні справи судом враховано таке.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсії, порядок її нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Так, як вже неодноразово зазначалося, з 1 жовтня 2012 р. позивачу була призначена пенсія за віком.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як убачається з ст. 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 вказаного Закону (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 р. у справі № 805/3787/14.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведене свідчить, що з 1 жовтня 2012 р. позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску.
За таких обставин та враховуючи, що оскаржувана вимога виставлена позивачу у зв'язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який було донараховано позивачу на загальну суму 2388 грн 06 коп., зокрема, за І квартал 2013 р. - 1194 грн 03 коп., ІІ квартал 2013 р. - 1194 грн 03 коп., що підтверджується листом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та карткою особового рахунку позивача, суд дійшов висновку, що така вимога винесена протиправно (а.с. 52-55).
З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що податкова вимога № Ф- 9369-17/132 відповідачем винесена протиправно та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази, які спростовують доводи позивача, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до суду не надав.
При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на обставини, викладені у відзиві, оскільки вони спростовуються наданими позивачем документами.
Наведене свідчить, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 704 грн 80 коп.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 26 липня 2018 р. № ф-9369-17/132 у розмірі 2380 грн 77 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Виноградова О.І.