Справа №: 272/1035/17
Провадження № 2/272/37/18
05 жовтня 2018 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі
головуючого судді Брагіна В.І.
при секретарі судових засідань ОСОБА_1
з участю позивача ОСОБА_2,представника позивача ОСОБА_3,представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Андрушівка цивільну справу № 272/1035/17 провадження № 2/272/37/18 за позовом ОСОБА_2 до СТОВ «Хлібороб» про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року недійсним, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року в реєстрі прав на нерухоме майно,вчинене Реєстраційним відділом Андрушівської державної адміністрації за № 20968545 від 15.06.2017 року, суд,-
встановив :
Представник позивача звернувся до Андрушівського районного суду Житомирської області з позовом до СТОВ «Хлібороб» про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року недійсним, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року в реєстрі прав на нерухоме майно,вчинене Реєстраційним відділом Андрушівської державної адміністрації за № 20968545 від 15.06.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві зазначив, що позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,9419 га. на території Степківської сільської ради Андрушівського району кадастровий номер 1820388600:03:000:0116. Вона отримала у власність вказану земельну ділянку шляхом оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 Андріївни.отримавши 03.02.2010 року свідоцтво про право на спадщину. На момент отримання ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки остання перебувала в оренді у СТОВ «Хлібороб» на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.06.2007 року, який був укладений між ОСОБА_5 та СТОВ «Хлібороб» . Оскільки позивачу достеменно відомо про той факт, що перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для розірвання договору оренди, вона не піднімала питання про його розірвання до моменту закінчення дії договору від 22.06.2007 року. Але в 2016 році ОСОБА_2 до закінчення договору оренди від 22.06.2007 року уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Жива Нива», який був зареєстрований в реєстрі прав на нерухоме майно 28.04.2016 року. В подальшому встановлено, що договір з ТОВ «Жива Нива» зареєстрований передчасно, оскільки ще діяв договір від 22.06.2007 року, така реєстрація була скасована і поновлена реєстрація з СТОВ «Хлібороб». З метою отримання інформації щодо закінчення договору оренди з СТОВ «Хлібороб» позивачка звернулась до відповідача та Відділу держгеокадастру в Андрушівському районі для отримання копії договору, який слугував реєстрації в державному реєстрі прав на нерухоме майно в червні 2017 року. Відповідач ухилився від надання копії договору мотивуючи тим, що у ОСОБА_2 повинен бути свій екземпляр. Однак, відділ держгеокадастру в Андрушівському районі надав екземпляр договору і ним виявився договір від 10.03.2011 року укладений між позивачкою та відповідачем. Вважає, що вищевказаний договір повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку, оскільки він не був підписаний позивачкою і не відповідає її волі. В силу норм ЦК України - правочин є дійсним якщо він вчиняється особою, яка має обсяг цивільної дієздатності в момент його вчинення та волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його волі. Отже, виходячи із зазначеного, якщо один із учасників правочину його не вчиняв, то відповідно не дотримані норми цивільного законодавства щодо волевиявлення його учасника, а відтак такий правочин може бути визнаний недійсним. Крім того, в силу 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) зазначених вище вимог.Оскільки договір оренди від 10.03.2011 року не підписувався позивачкою, то такий договір є недійсним, з урахуванням норм ч. 2 та ч. 3 ст. 203 ЦК України на підставі ст. 215 ЦК України. Крім того, представник позивача просив поновити строк позовної давності за такими вимогами, оскільки виходячи із того, що договір який є предметом спору нібито укладений 10.03.2011 року, однак про його наявність стало відомо лише в 2017 році, отже в силу ст. 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності розпочато лише з моменту коли позивачка ОСОБА_2 дізналась про наявність договору оренди від 10.03.2011 року. Вважає що договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року не відповідає волі позивачки та її волевиявлення у формі не здійснення заходів та дій по його укладанню. Даний факт свідчить про те, що підпис на договорі стоїть не її. Отже з урахуванням ч. 1 ст. 215 ЦК України даний факт є підставою визнання такого договору недійсним. 30 травня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року в реєстрі прав на нерухоме майно,вчинене Реєстраційним відділом Андрушівської державної адміністрації за № 20968545 від 15.06.2017 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, обґрунтувавши обставинами, викладеними в позовній заяві.
Позивачка ОСОБА_2 направила на адресу суду заяву про розгляд справи в її відсутність, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю в подальшому її явка в судове засідання була визнана обов'язковою. В судовому засіданні 05 жовтня 2018 року позивачка позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, пояснила, що дізналася про наявність договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року лише у 2017 році, коли закінчувався термін дії попереднього договору. Вважала, що отримує орендну плату відповідно до договору від 22.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем. В 2010 році вона надала відповідачу всі документи,про прийняття нею спадщини після смертіОСОБА_5,але ніякого договору не підписувала.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю, оскільки вважає, що не дивлячись на те, що договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року підписаний не позивачкою, однак сторонами були узгоджені всі умови договору та він був прийнятий до виконання : позивач отримувала орендну плату в розмірі,передбаченому в договорі оренди від 10.03.2011 року,в судовому засіданні підтвердила,що надала в 2010 році відповідачу всі документи,про прийняття нею спадщини після смертіОСОБА_5,а тому достеменно знала про наявність вищевказаного договору. Додав,що у разі якщо суд прийде до висновку,що позов підлягає задоволенню,просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, який на його думку закінчився ще у 2014 році. Надав заяву про застосування строків позовної давності.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив: позивачка має у власності земельну ділянку площею 2,9419 га. ,розташовану на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820388600:03:000:0116. Вона отримала у власність вказану земельну ділянку шляхом оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5,отримаши 03 лютого 2010 року свідоцтво про право на спадщину. На момент отримання позивачем у власність вказаної земельної ділянки остання перебувала в оренді у СТОВ «Хлібороб» на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.06.2007 року, який був укладений між ОСОБА_5 та СТОВ «Хлібороб» від 22.06.2007 року .Після оформлення прав власності позивачем були надані відповідачу документи про перехід права власності. В 2016 році позивач уклала з ТОВ «Жива Нива» договір оренди вказаної земельної ділянки,який був зареєстрований в реєстрі прав на нерухоме майно 28.04.2016 року. В подальшому встановлено, що договір з ТОВ «Жива Нива» зареєстрований передчасно, оскільки діє договір оренди земельної ділянки укладений між Симон та СТОВ «Хлібороб» від 10.03.2011 року та вказана реєстрація була скасована і поновлена реєстрація з СТОВ «Хлібороб». Відповідно до п. 9 договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ «Хлібороб» від 22.06.2007 року розмір орендної плати становив 505 грн. Відповідно до п. 9 договору оренди земельної ділянки кладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Хлібороб» від 10.03.2011 року розмір орендної плати становив 3% від грошової нормативної оцінки вартості земельної ділянки - 1167 грн. Відповідно до копій видаткових накладених та платіжних відомостей, позивачка систематично отримувала орендну плату як в грошовій так і в натуральній формі,а саме : в 2011 році - 600 грн.,в 2012 році - 900 грн.,в 2013 році - 873 грн.,в 2017 році - 5540 грн. Всі зазначені накладні виписані на ім'я ОСОБА_2 Відповідно до висновку експерта № 1/3-85 від 23 квітня 2018 року досліджуваний підпис від імені ОСОБА_2, який розміщений в графі «Орендодавець» наданого примірника договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року, укладений між позивачкою та СТОВ «Жива Нива» виконаний не ОСОБА_2 а іншою особою.
При вирішенні справи суд виходить з наступних міркувань :
Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта № 1/3-85 від 23 квітня 2018 року досліджуваний підпис від імені ОСОБА_2, який розміщений в графі «Орендодавець» наданого примірника договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року, укладений між позивачкою та СТОВ «Жива Нива» виконаний не ОСОБА_2 а іншою особою. Ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,встановлених ч.1-3 та ч.5,6 ст. 203 ЦК України.Оскільки договір оренди від 10.03.2011 року не підписувався позивачкою, наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.1 ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. З та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В судовому засіданні позивач повідомила,що після оформлення спадщини та права власності на земельну ділянку в лютому 2010 році нею були надані відповідачу документи про реєстрацію права власності земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2 та починаючи з 2001 року позивач отримувала орендну плату у розмірі,передбаченому договором від 10.03.2011 року. Всі накладні та платіжні відомості про видачу орендної плати складені не на ОСОБА_5,а на ім'я ОСОБА_2 За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивачка знала про наявність договору оренди землі від 10.03.2011 року з часу отримання орендної плати за 2011 рік, а саме з 06.08.2011 року першої отриманої нею орендної плати, а отже позовна давність по даному позову закінчилась 06.09.2014 року. Крім цього позивачем незаконно укладався договір оренди належної їй земельної ділянки з ТОВ «Жива Нива» ,який в подальшому був скасований та їй достовірно було відомо,що підставою для скасування вказаного договору була наявність договору оренди земельної ділянки між нею та СТОВ «Хлібороб».Суд відхиляє доводи позивача про те,що про наявність договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року вона дізналася тільки в червні 2017 року після отримання нею у відділ держгеокадастру в Андрушівському районі надав копії вказаного договору,оскільки вказані твердження позивача спростовані вищезазначеними доказами. Будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено,тому суд відмовляє у його поновленні.
Враховуючи,що позивачем пропущений без поважних причин строк позовної давності,суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_2 до СТОВ «Хлібороб» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,повернення земельної ділянки,скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року в реєстрі прав на нерухоме майно,вчинене Реєстраційним відділом Андрушівської державної адміністрації за № 20968545 від 15.06.2017 року - за спливом строку позовної давності.
Керуючись ст.ст.11,202,203,215,256,257,261,266 ЦК України, ст.ст. 4, 76 - 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
вирішив :
В задоволенні позову ОСОБА_2 до СТОВ «Хлібороб» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,повернення земельної ділянки,скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року в реєстрі прав на нерухоме майно,вчинене Реєстраційним відділом Андрушівської державної адміністрації за № 20968545 від 15.06.2017 року - відмовити за спливом строку позовної давності.
Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено 10 жовтня 2018 року.
Суддя:ОСОБА_6