10 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4070/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору: Бердичівський об'єднаний міський військовий комісаріт про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання заяви від 18.12.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності із відповідними документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України;
- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат подати мою заяву від 18.12.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності із відповідними документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України відповідно до п. 4.8 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, яке затверджено наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання прийнятого на мою користь рішення суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
В обґрунтування позову зазначає, що 18.12.2017 звернувся повторно із відповідною заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи. До заяви були додані всі необхідні документи, зокрема і ті, які визначені п. 11 Порядку №975. Бердичівський ОМВК направив мою заяву від 18.12.2017 до Житомирського ОВК. Житомирський ОВК. в свою чергу, був зобов'язаний подати до Департаменту фінансів МОУ пакет документів для призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги, однак направлено не було. Супровідним листом від 11.01.2018 № С3158 Житомирський ОВК повернув мої документи до Бердичівського ОМВК, аргументуючи свої дії тим, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Вважає дії відповідача протиправними.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 31.08.2018. У відзиві відповідач просить позовні вимоги залишити без задоволення у зв'язку з тим, що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України, а на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено лише обов'язок по оформленню та подачі відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів, що і було здійснено військкоматом. Вказує, що у 2016 році до Департаменту фінансів Міністерства оборони України Житомирським обласним військовим комісаріатом був поданий висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (вих. Житомирського ОВК від 30.09.2016 № СЗ 5904).
До відділу документального забезпечення суду 31.08.2018 надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем процесуальних строків звернення до суду. В обґрунтування вказує, що 30.09.2016 ІНФОРМАЦІЯ_3 подав висновок до Міністерства оборони України щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи. Рішенням №90 від 18.11.2016 документи позивача були повернені Міністерством оборони України на доопрацювання, а 14.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом щодо оскарження рішення №90 МОУ. Ухвалою від 14.12.2017 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Зазначає, що звернувшись 09.08.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, позивач пропустив шестимісячний строк оскарження рішення від 18.11.2016.
Ухвалою суду від 03.09.2018 призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні 24.09.2018.
Від Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату 17.09.2018 надійшли пояснення по справі у яких просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, було оформлено протоколом від 18.11.2016 № 90. Згідно даного протоколу документи позивача були повернуті на доопрацювання в зв'язку з відсутністю документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначає, що 18.12.2017 позивач повторно звернувся із відповідною заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інвалід другої групи до Міністерства оборони України. Проте ним так і не було надано відповідних документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Позивач надіслав відповідь на відзив та пояснення, які надійшли до суду 20.09.2018
Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без участі (вх. №19114/18 від 20.09.2018)
Представник відповідача 24.09.2018 надав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до протоколу судового засідання від 24.09.2018, суд подальший розгляд справи здійснює у письмовому провадженні.
Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд відмічає, що відповідач у клопотання помилково вважає, що строк на оскарження розпочинається із 2016 року (вперше позивачем подано заяву у 2016 році та прийнято за результатом її розгляду рішення МОУ №90), оскільки предметом розгляду у даній адміністративній справі є дії відповідача щодо неподання заяви позивача від 18.12.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності із відповідними документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Із документів, доданих до позову вбачається, що інформацію щодо неподання заяви від 18.12.2018, позивач отримав 22.02.2018 (а.с. 10), а до суду з позовом звернувся 09.08.2018 (а.с. 12), тобто в межах встановленого строку.
Отже, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, не підлягає задоволенню.
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що 18.12.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи, до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 через Бердичівський об'єднаний міський військовий комісаріат у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Житомирський обласний військовий комісаріат листом №СЗ158 від 11.01.2018 повернув документи ОСОБА_1 , подані для розгляду комісією Міністерства оборони України з питань призначення одноразової грошової допомоги. Повідомлено, що: згідно раніше прийнятого рішення, протоколу №90 від 18.11.2016, заявнику було відмовлено у призначенні вказаної грошової допомоги, так як заявник не долучив до поданого пакету документів довідку про обставини поранення, що не відповідає вимогам постанови КМУ від 25.12.2013. Відповідно до статті 8 Закону України "Про звернення громадян", повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються" (а.с. 10)
Лист №СЗ158 від 11.01.2018 позивач отримав особисто 22 лютого 2018 року.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Положеннями ст.1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 2 частини 1 ст. 3 Закону визначено, що дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Положеннями п. 1 ст. 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 4 п.2 ст. 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У пунктах 12 та 13 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Підпунктом 27 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України» зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Виходячи з аналізу вищезазначеної норми, саме до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а відповідач має обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок про наявність або відсутність у позивача підстав для встановлення одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, Порядком №975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів без розгляду за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому дії відповідача щодо повернення документів позивача без розгляду суперечать зазначеним вище нормам.
Матеріалами справи підтверджується, що Житомирський обласний військовий комісаріат листом №СЗ158 від 11.01.2018 повернув документи ОСОБА_1 , подані для розгляду комісією Міністерства оборони України з питань призначення одноразової грошової допомоги та повідомив заявника, що згідно раніше прийнятого рішення, протоколу №90 від 18.11.2016, заявнику було відмовлено у призначенні вказаної грошової допомоги, так як заявник не долучив до поданого пакету документів довідку про обставини поранення, що не відповідає вимогам постанови КМУ від 25.12.2013. Відповідно до статті 8 Закону України "Про звернення громадян", повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються" (а.с. 10)
Отже, Житомирський обласний військовий комісаріат не направляв до Комісії Міністерства оборони України з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги документи ОСОБА_1 , які були подані до відповідача із заявою від 18.12.2017.
Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача при прийняті рішення про повернення документів ОСОБА_1 до Бердичівського ОМВК на статтю 8 Закону України «Про звернення громадян», оскільки заява, подана позивачем про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи не є зверненням в розумінні зазначеного Закону.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України не дотримано механізму призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу, що призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позові вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.267 КАС України суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо неподання заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.12.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності із відповідними документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України;
Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. С. Параджанова, 4, м. Житомир, код ЄДРПОУ 07873079) подати заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.12.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності із відповідними документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук