Справа № 219/5562/17
Провадження № 2/219/2314/2018
05 жовтня 2018 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Конопленко О.С.
за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 39136,14 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1600 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 серпня 2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 1400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30 квітня 2017 року має заборгованість в розмірі 39136,14 гривень, яка складається з наступного: 1392,20 гривень - заборгованість за кредитом; 31304,12 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина); 1839,82 гривень - штраф (процентна складова). Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2017 року позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2013 року в розмірі 32696 (тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість) гривень 32 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 1392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) гривні 20 копійок; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 31304 (тридцять одна тисяча триста чотири) гривні 12 копійок, а також судові витрати, які складаються з: судового збору в розмірі 1336 (одна тисяча триста тридцять шість) гривень 72 копійки. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 59-60).
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2018 року прийнято заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 30 червня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду та призначено судове засідання на 15 годину 15 хвилин 26 червня 2018 року (а.с. 84).
25 червня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальника приєднується до запропонованих банком умов та тарифів, тобто правила та умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до умов та правил з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку, складають договір про надання банківських послуг. Надані виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бух обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідач убули добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 13 серпня 2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_3 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що «я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді…». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладені договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливими без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оскаржений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладання кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Інше має бути спростоване особою, яка не виконує умови договору.
26 червня 2018 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області було скасовано заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження на 14 годину 30 хвилин 07 серпня 2018 року.
30 липня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, зміст якої аналогічний відповіді на відзив, яка надійшла до суду 25 червня 2018 року.
06 серпня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій, окрім змісту, аналогічному відповідям на відзив, які надійшла до суду 25 червня 2018 року та 30 липня 2018 року, також зазначено, що в розрахунку заборгованості: в колонці під назвою «Сума комісії та пені» фактично зазначено лише пеню, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє відповідне врегулювання в договорі. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф і пеня є окремими видами неустойки, штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно умов та правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно умов та правил картрахунки відкриті на невизначений строк. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так. Кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Оскільки договір оформлений ще 13 серпня 2013 року, остання звірка паспортних даних здійснювалася саме при укладанні договору, тому при подачі позову до суду у банка була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач. Під час комплексного аналізу засад Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» можна зробити наголос на тому, що державною владою встановлено порядок розгляду судових справ та порядок нарахування заборгованості за кредитними договорами відповідачів переселенців із зони АТО, але не роз'яснено порядку отримання інформації про адреси реєстрації та постійного проживання або адреси перебування таких боржників третіми особами, адже банк не маючи доступу до інформації про місце перебування, проживання боржника станом на 14 квітня 2014 рік фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. На сьогоднішній день боржник до банку з метою списання штрафних санкцій не звертався, хоча банком і налаштовано прийняття таких заяв як через відділення банку так і шляхом подачі заяви через сайт банку. Просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, після отримання достовірної інформації про адресу реєстрації, проживання/перебування боржника, банком буде виконано вимоги передбачені ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
07 серпня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, виходячи з того, що позивач до позову не надав копію документу з назвою «Заява», а надав лише копію «Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку» низької якості, через що дуже важко розгледіти її повний текст, але з того, що вдалось прочитати убачається, що в ній немає інформації про бажання відповідача отримати кредит у сумі 1400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Умови та правила надання банківських послуг лише інформують необмежене коло потенційних клієнтів-споживачів про спектр фінансових послуг банку (платіжні картки, вкладні операції, кредитні картки), обов'язки/права банку/клієнтів і інше, а тому їх не можна вважати змістом кредитного договору, укладеного між сторонами цієї справи, оскільки відсутня дата їх складання та вони не містять підпису відповідача, підписані тільки головою правління банку, у них немає реквізитів відповідача, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від анкети-заяви відповідача. Також, на думку відповідача, позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів отримання відповідачем 13 серпня 2013 року на підставі договору б/н кредиту у розмірі 1400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та наявності у відповідача кредитної заборгованості станом на 30 квітня 2017 року на загальну суму 39136,14 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 1392,20 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 31304,12 гривень, заборгованості за пенею та комісією у сумі 4100 гривень, а також штрафів: 500 гривень - штраф (фіксована) частина, 1839,82 гривень - штраф (процентна складова). Позивач в обґрунтування надання відповідачу кредиту у сумі 1400 гривень та наявності боргу станом на 30 квітня 2017 року на загальну суму 39136,14 гривень надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 13 серпня 2013 року станом на 30 квітня 2017 року, який, на думку відповідача, є одностороннім документом, складеним позивачем одноособово, з якого також не убачається, що 13 серпня 2013 року відповідачу був наданий кредит у сумі 1400 гривень. При цьому, розрахунок не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Підтвердити наявність заборгованості по кредиту, її фактичний розмір можуть, виключно первинні документи, а саме: по-перше, меморіальний ордер банку, який засвідчує зарахування кредитних коштів у сумі 1400 гривень на картковий рахунок з балансовим номером 2625, відкритий на ім'я відповідача; по-друге, виписки з особового рахунку відповідача, що вміщують записи про здійснення операції, зокрема, зарахування банком позичальнику кредитних коштів, сплату чи несплату позичальником грошових коштів на виконання кредитного зобов'язання, винесення банком на прострочку несплачених сум основної заборгованості по тілу кредиту, нарахування банком процентів за користування кредитними коштами, винесення банком на прострочку нарахованих, але не сплачених позичальником процентів і т.і. Також, на думку відповідача, позивач не надав суду доказів відкриття відповідачу карткового рахунку та отримання відповідачем конкретної платіжної картки з вказівкою на її вид, номер, строк дії, на яку за версією позивача йому зарахували кредит у сумі 1400 гривень. Анкета-заява не містить відомостей про відкриття відповідачу конкретного карткового рахунку (номер) та отримання відповідачем конкретної платіжної картки (вид, номер, строк дії). Підтвердити факт відкриття відповідачу карткового рахунку може виписка з книги відкритих рахунків з вказівкою на дату та конкретний номер відкритого відповідачу карткового рахунку, а такого документу в матеріалах справи немає. Отримання відповідачем конкретної платіжної картки з вказівкою на її вид, номер та строк дії можна вважати встановленим фактом тільки за умов наявності в матеріалах справи розписки користувача карткою з наведеними в ній конкретними даними стосовно отриманого електронного платіжного засобу та примірника відповідного договору про використання електронного платіжного засобу, наданого користувачу банком під підпис. Дії позивача щодо одностороннього збільшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами та нарахування процентів після спливу визначеного договором строку кредитування не ґрунтуються на законі. З анкети-заяви не убачається, що між сторонами за цим позовом була погоджена процентна ставка у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, бо вона взагалі не містить ніяких вказівок відповідача про конкретну бажану суму кредиту, процентну ставку, строк користування кредитом. З наданого при позові розрахунку убачається, що позивач з 01 вересня 2014 року встановив процентну ставку на рівні 34,80% на рік, з 01 квітня 2015 року - 43,20%. Додані до позову документи не містять доказів погодження збільшення процентної ставки з відповідачем. Отже, позивач в односторонньому порядку двічі збільшував процентну ставку за користування кредитними коштами, внаслідок чого вона зросла з 30% до 43,20%. З огляду на положення п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір не може лонгуватися невизначене, безкінечне число разів, він може бути автоматично пролонгований лише один раз, бо можливість такої пролонгації безпосередньо пов'язана з тією обставиною, чи інформували сторони одна одну протягом 12 місяців з моменту підписання договору про його припинення. Оскільки договір укладений 13 серпня 2013 року, то строк його дії відповідно до пункту 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг сплив 14 серпня 2014 року, а у разі автоматичної пролонгації, відповідно - 15 серпня 2015 року. Отже, позивач не мав право нараховувати проценти станом на 30 квітня 2017 року, бо після спливу визначеного договором строку кредитування, у їх випадку - 15 серпня 2015 року (у разі автоматичної пролонгації), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось. До загальної суми боргу за кредитом 39136,14 гривень, позивач безпідставно включив заборгованість за пенею разом з комісією у сумі 4100 гривень, штраф (фіксована частина) у сумі 500 гривень, штраф (процентна складова) у сумі 1839,82 гривень. В позовній заяві та доданих до неї матеріалів відсутні відомості про підстави сумісного розрахунку і об'єднання в загальну суму пені і комісійних. Комісійні і пеня це різні види платежів, які мають різні підстави застосування та обчислюються по різним правилам, отже, сумісний їх розрахунок неприйнятний. Розрахунок, наданий позивачем при позові не містить розрахунку суми 1839,82 гривень - штраф (процентна складова). Стаття 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-УІІ забороняє з 14 квітня 2014 року нарахування пені та/або штрафу на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Надані відповідачу як додатки до позову копії документів не мають юридичної сили, оскільки їх вірність не засвідчена у порядку, передбаченому чинним законодавством. Крім того, позивач не повідомляє, де саме знаходяться оригінали документів, копії яких надані суду, а в тексті позову інформація з цього питання відсутня.
Судове засідання призначене на 14 годину 30 хвилин 07 серпня 2018 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2018 року було відкладено на 10 годину 00 хвилин 06 вересня 2018 року для витребування у позивача відповідних доказів по справі.
22 серпня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, зміст якої аналогічний змісту відповідям на відзив від 25 червня 2018 року, 30 липня 2018 року та 06 серпня 2018 року.
Також, судове засідання, призначене на 14 годину 30 хвилин 06 вересня 2018 року було відкладене на 10 годину 00 хвилин 05 жовтня 2018 року за клопотанням відповідача.
05 жовтня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, зміст якої аналогічний змісту відповідям на відзив відповідям на відзив від 25 червня 2018 року, 30 липня 2018 року, 06 серпня 2018 року та 22 серпня 2018 року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та відповіді на відзив, надавши пояснення аналогічні тим, що в них викладені, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справ повідомлявся належним чином у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його міста проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, але за участю його представника - ОСОБА_2, просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі. З огляду на те, що до судового засідання з'явився його представник, суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти повного задоволення позовних вимог, зазначивши, що просить винести судове рішення по справі з урахуванням письмового відзиву на позов, на якому вона наполягає та просить постановити судове рішення про повну відмову у задоволені позову через його необґрунтованість та недоведеність. Також зазначила, що відповідач не підписував заяву про отримання ним кредитної картки у позивача і не завіряв для позивача копію свого паспорту, проте належних та допустимих доказів того, що заява про отримання кредиту підписана не відповідачем, а також того, що відповідач не отримував кредитну картку та що це не він зображений на фотографії, наданій позивачем, протягом усього розгляду справи надати так і не змогла і ніяких клопотань з цього приводу суду не заявляла.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено споживчий договір кредиту № б/н від 13 серпня 2013 року, шляхом підписання позичальником заяви позичальника, яка разом з запропонованими позивачем умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами складає кредитно-заставний договір. Споживчий строковий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції. Строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника, підписанням якої клієнт та банк укладають кредитно-заставний договір. Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені у заяві строки (а.с. 5-30).
Згідно копії статуту у новій редакції ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв'язку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с. 35).
Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КБ «ПРИВАТБАНК» знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (а.с. 34 зворот).
Згідно копії банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, наданої Національним банком України, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 внесено до державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 34).
З копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) від 27 грудня 2016 року вбачається, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» є юридичною особою, його керівником є ОСОБА_5, та видами діяльності за КВЕД-2010 є: 64.19 Інші види грошового посередництва, 64.92 Інші види кредитування, 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 33).
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13 серпня 2013 року вбачається, що станом на 30 квітня 2017 року відповідач має заборгованість в розмірі 39136,14 гривень, яка складається з наступного: 1392,20 гривень - заборгованість за кредитом; 31304,12 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина); 1839,82 гривень - штраф (процентна складова) (а.с. 4, 98-99, 123-127, 185-189).
З копії фотографії, наданої позивачем, вбачається, що на ній зображений відповідач, який тримає в своїй руці банківську картку позивача (а.с. 97, 122), даний письмовий доказ на протязі усього судового розгляду ані відповідач, ані його представник так і не змогли спростувати належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим цей доказ суд приймає до уваги та за основу при ухвалені даного рішення, оскільки він узгоджується з іншими наданими позивачем письмовими доказами стосовно того факту, що відповідач підписував заяву про отримання ним кредиту у позивача та отримував кредитну картку позивача, тобто укладав з позивачем договір позики.
Згідно наказу банку «Про важливі зміни у процедурі оформлення і тарифів по кредитним карткам у ПриватБанку (Україна, Грузія) і А-Банку від 18 серпня 2014 року за № 906 СП-2014-6915682, який у подальшому було скасовано 05 лютого 2015 року за № СП-2015-6530356, було встановлено збільшення процентної ставки за користування кредитними картками банку (а.с. 128-134), проте даний наказ ніким не підписаний та не містить даних щодо того, що з цим наказом був у відповідності до вимог діючого законодавства України ознайомлений відповідач під підпис, з огляду на що суд, ухвалюючи рішення по справі, відхиляє вказаний доказ.
З листа юрисконсульта ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ОСОБА_6 за № 178089-ВБ від 28 серпня 2018 року вбачається, що виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бух обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок. На підтвердження отримання клієнтом кредитних карток з певним терміном дії банк надає довідку. Водночас зазначає, що картка може бути видана при зверненні клієнта до установи банку, якщо термін дії її сплив або її було загублено, та якщо клас картки було підвищено у зв'язку з певними обставинами. Зазначає, що за даним кредитним договором книга відкритих рахунків не передбачена. Надати оригінали кредитної справи немає змоги, оскільки документи знаходяться у Донецькому архіві. На даний момент взаємодія з архівом міста Донецьк неможлива до стабілізації політичної ситуації в зоні АТО. Додатково зазначає, що після оформлення документи здаються до архіву банку та нікуди не відправляються, а тому надати докази надсилання неможливо (а.с. 183).
З довідки АТ КБ ПРИВАТБАНК вбачається, що клієнт ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н, отримав картку № 4149437745522415, яка мала термін дії до вересня 2016 року (а.с. 190).
Згідно листа голови Правління банку, який надійшов до суду 19 липня 2018 року за № 22618, з 21 травня 2018 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви. З метою уникнення в подальшому перешкод для виконання судових рішень, ухвал, прийнятих відповідно до позовних заяв за позовами Банку та до Банку, поданих до реєстрації змін до статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК», просить по всім судовим провадженням, судовий розгляд по яким не завершено, вказувати нову назву банку (а.с. 207).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у строк, встановлений договором. Боржник зобов'язаний виконати своє зобов'язання, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та протоколом судового засідання.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом обґрунтовані та підлягають задоволенню, і тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 1392,20 гривень, що вбачається з наданого позивачем суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, яку на протязі усього розгляду справи не зміг спростувати ані відповідач, ані його представник належними та допустимими доказами у відповідності до норм діючого законодавства України.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 31304,12 грн., то суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви) умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а відповідно до ч. 1 зазначеної статті, чинній на час збільшення банком процентів, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшена банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно частини четвертої в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач не був зазначеним способом повідомлений про зміни процентної ставки за користування кредитом, при цьому, позивач упродовж всього розгляду справи не скористався своїм правом та не надав суду належних та допустимих доказів з цього приводу. Тому, враховуючи, що відповідач не був належним чином повідомлений про зміну процентної ставки, не можна вважати, що він прийняв таку пропозицію кредитора.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не заперечується факт підписання заяви позичальника та отримання кредитної картки і користування кредитними коштами. Користування кредитним лімітом підтверджено також випискою по кредитному рахунку відповідача.
Згідно договору № б/н від 13 серпня 2013 року встановлені проценти на рівні 30% річних. З умовами та правилами надання банківських послуг відповідач знайомився у день підписання заяви, так як ставив свій підпис в заяві та довідці про умови кредитування 13 серпня 2013 року. Позивач не надав суду підписані відповідачем умови та правила надання банківських послуг, а лише посилається на сайт Банку, де вони розташовані. Окрім того, позивач не надав суду розрахунку, яким шляхом він нараховував відповідачу 30% річних на суму залишку заборгованості, в результаті якого у нього вийшла сума заборгованості за процентами по кредиту у сумі 31304,12 гривень, тобто позивач не довів саме цей розмір заборгованості за процентами, а тому суд вважає, що з ціллю справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи з метою ефективного захисту обох сторін, керуючись принципом верховенства права, нарахована сума процентів за період з 01 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року підлягає зменшенню, перерахуванню безпосередньо самим судом та частковому задоволенню у сумі 1113,92 гривень, виходячи з наступного розрахунку:
1) за вересень 2014 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
2) за жовтень 2014 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
3) за листопад 2014 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
4) за грудень 2014 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
5) за січень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
6) за лютий 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
7) за березень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
8) за квітень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
9) за травень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
10) за червень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
11) за липень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
12) за серпень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
13) за вересень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
14) за жовтень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
15) за листопад 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
16) за грудень 2015 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
17) за січень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
18) за лютий 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
19) за березень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
20) за квітень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
21) за травень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
22) за червень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
23) за липень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
24) за серпень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
25) за вересень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
26) за жовтень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
27) за листопад 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
28) за грудень 2016 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
29) за січень 2017 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
30) за лютий 2017 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
31) за березень 2017 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
32) за квітень 2017 року - 954,89 грн. + 437,31 грн. /100%*2,5% = 34,81 грн.
У вказаному розрахунку зазначається місяць заборгованості, загальна сума поточної та простроченої заборгованості, щомісячний процент та нараховані за місяць проценти.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року роз'яснено щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 ст.1 ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України, а саме у п. 3.2 вказаного рішення одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 Цивільного Кодексу України.
Разом з тим, зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.
Конституційний Суд вважає, що держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
За правилами частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телефонограмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи із правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 2.1.1.7.6 яких установлено відповідальність у вигляді сплати штрафу 500 грн. + 5% від суми заборгованості (а.с. 7-30), не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови та правила не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву, а також те, що умови та правила містили таку відповідальність в момент підписання анкети-заяви, або в подальшому такі умови та правила, зокрема щодо відповідальності зі сплати штрафу, не змінювались.
У зв'язку з цим відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Умовами та правилами надання банківських послуг передбачені окремі самостійні зобов'язання по сплаті комісії за обслуговування та пені як відповідальності за невиконання обов'язку погашення кредиту, а також окремий порядок нарахування комісії та пені.
Окрім того, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності та передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. В даному випадку саме пеня, як різновид неустойки, є спеціальним видом забезпечення виконання грошового зобов'язання і за текстом кредитного договору пеня визначається, як перший із способів забезпечення зобов'язання позичальника перед банком в порівнянні із штрафом і підлягає стягненню, що відповідає правові позиції викладені у постанові Верховного суду України №6-2003цс15.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4100 гривень та штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі: 500 гривень (фіксована частина) та 1839,82 гривень (процентна складова), то суд вважає, що в цій частині слід відмовити за наступних обставин.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить місто Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить місто Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем ОСОБА_3, який проживає в місті Артемівську (нині - Бахмут) Донецької області, не надано своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим нараховано заборгованість за пенею та комісією та штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, разом з тим, починаючи з 14 квітня 2014 року є підстави для застосування вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Згідно статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 4100 гривень, а також штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі: 500 гривень (фіксована частина) та 1839,82 гривень (процентна складова) задоволенню не підлягають.
При цьому суд не приймає до уваги та за основу при ухваленні даного рішення посилання відповідача та його представника, що позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо отримання відповідачем 13 серпня 2013 року на підставі договору № б/н кредиту у розмірі 1400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відкриття відповідачу карткового рахунку та отримання відповідачем конкретної платіжної картки з вказівкою на її вид, номер, строк дії, оскільки такі аргументи необґрунтовані та спростовуються письмовими доказами, наданими позивачем та описаними у рішенні вище, які між собою узгоджені, послідовні, логічні і приймають судом за основу при ухваленні даного рішення.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 102,46 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 2506,12*1600/39136,14=102,46, де 2506,12 гривень - сума задоволених позовних вимог; 1600 гривень - сума сплаченого позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви; 39136,14 гривень - ціна позову, 102,46 гривень - судові витрати, присуджені позивачу.
Керуючись статтями 39, 40, 41, 60, 61, 63, 65, 67, 68, 71, 72, 79, 526, 530, 546, 549, 1054, 1184 Цивільного кодексу України,ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 280-284, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_3, місце проживання якого: 84510, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 серпня 2013 року на загальну суму 39136 (тридцять дев'ять тисяч сто тридцять шість ) гривень 14 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3, місце проживання якого : 84510, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 серпня 2013 року в сумі 2506 (дві тисячі п'ятсот шість) гривень 12 копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 1392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) гривні 20 копійок та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 1113 (одна тисяча сто тринадцять) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3, місце проживання якого : 84510, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, судові витрати, які складаються з: судового збору в сумі 102 (сто дві) гривні 46 копійок.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 30190 (тридцять тисяч сто дев'яносто) гривень 20 копійок, за пенею та комісією в сумі 4100 (чотири тисячі сто) гривень 00 копійок, фіксованої частини штрафу в сумі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок та процентної складової штрафу в сумі 1839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев'ять) гривень 82 копійки, судового збору в сумі 1497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) гривень 54 копійки.
Повний текст рішення суду виготовлено 09 жовтня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
05.10.2018
Суддя О.С.Конопленко