Справа № 145/1249/18
Провадження № 22-ц/772/2078/2018
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
10 жовтня 2018 рокуСправа № 145/1249/18м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів: Медяного В.М., Матківської М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Вінниці справу №145/1249/18 за матеріалами заяви ОСОБА_3, за участю заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року, яка постановлена суддею Кіосак Н.О. в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області,
В липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся у суд з заявою про встановлення факту поранення при виконанні обов'язку військової служби 07 жовтня 2014 року на території Луганської області поблизу населених пунктів Золоте-Хороше-Сміле Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 липня 2018 року заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання примірника заяви з долученими до неї документами, перекладеними на російську мову, для вручення їх заінтересованій особі.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення повернуто, через не усунення недоліків.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вона є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просив ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.
У зв'язку з розглядом справи в порядку ст. 369 ЦПК України учасники справи в судове засідання не викликалися та не повідомлялись про дату розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Повертаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надано копії заяви з долученими до неї документами, перекладеними на російську мову, для вручення їх заінтересованій особі, посилаючись на вимоги ст.17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах підписаної 22 січня 1993 року, ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1,3 ст.9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Вимоги, що ставляться до змісту і форми заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також перелік документів, що додаються до заяви, закріпленні в статтях 175, 177, 318 ЦПК України.
Аналізуючи зазначені норми слід зробити висновок, що жодною із статей не передбачена вимога щодо надання до суду копій заяви і долучених до неї документів, перекладених на іноземну мову, в даному випадку на російську мову.
Таким чином, ОСОБА_3 діючи в межах вимог ЦПК України подав заяву про встановлення факту, що має юридичне значення з доданими документами, відповідно до кількості заінтересованих осіб на державній мові (українській).
Крім того, ст.185 ЦПК України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, ст.175 та 177 ЦПК України не передбачена вимога про надання до суду копії заяви і долучених до неї документів, перекладених на іноземну мову, в даному випадку на російську мову, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про повернення заяви ОСОБА_3
Зокрема, ч.1 ст.498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Таким чином, необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо повернення заяви з вище вказаних підстав, оскільки суд може звернутись до компетентного органу іноземної держави із судовим дорученням в разі розгляду справи та коли існує саме необхідність проведення певних процесуальних дій на території іншої держави.
Згідно з положеннями ст. 187, 294 ЦПК України розгляд справи починається після відкриття провадження у справі, однак в даному випадку судом не було розпочато розгляд справи, так як матеріали заяви були повернуті через неусунені недоліків.
При цьому, Посольство Російської Федерації знаходиться на території держави України, а тому не потребуватиме звернення до компетентного органу іноземної держави із судовим дорученням про надання правової допомоги, оскільки відповідні процесуальні дії здійснюються на території держави України.
За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2018 року.
Головуючий: підпис ОСОБА_2
Судді: підписи ОСОБА_4
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом: ОСОБА_2