Справа № 219/9381/18
Провадження № 2/219/2869/2018
02 жовтня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Погрібної Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Мирошниченко О.Л.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Бахмутської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, в якому зазначив, що, згідно свідоцтва про його народження серії ЯЩ № 202769 виданого 18 липня 1950року Мало-Іл'їновською селищною радою Артемівського району Сталінської області він народився 06.07.1950р. в селищі Мало-Іл'їновка Артемівського p-ну Сталінської області (нині м.Бахмут) Донецької області. В свідоцтві про народження його батьками вказані ОСОБА_2, 1917р.н. та ОСОБА_3, 1920р.н. Зазначає, що у його батька була рідна сестра ОСОБА_4, 19.01.1924р.н., яка доводиться йому рідною тіткою по батькові, яка померла 03 квітня 2013 року в м.Бахмут у віці 89 років та від якої він як племінник прийняв спадщину, яка складається з житлового будинку та земельної ділянки розміром 0,10га, розташованої по вул. Миколаєва,6 у м. Бахмут, наданої для обслуговування житлового будинку. Після смерті тітки Першою бахмутською нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа №28/2017 від 24.01.2017 року. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, може бути здійснена тільки після подання правовстановлюючого документу про належність земельної ділянки. Зазначає, що його тітка втратила оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину постановою від 11.08.2018 року «Про відмову у вчинені нотаріальної дії» виданою державним нотаріусом Першої бахмутської нотаріальної контори ОСОБА_5 Вказані вище обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи вищевикладене просив винести рішення, яким визнати право власності на земельну ділянку площею 0,10га, що розташована за адресою: вул. Миколаєва,6 у м. Бахмуті Донецької області за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у заяві по суті спору проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 О,І.серії ЯЩ № 202769 виданого 18 липня 1950року Мало-Іл'їновською селищною радою Артемівського району Сталінської області останній народився 06.07.1950р. в селищі Мало-Іл'їновка Артемівського p-ну Сталінської області (нині м.Бахмут) Донецької області, в графі батько вказано «ОСОБА_2, 1917р.н.» в графі мати «ОСОБА_3, 1920р.н».
Згідно свідоцтва про право на спадщину від 21.11.2002 року, посвідченого ОСОБА_6, державним нотаріусом першої Артемівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за №2-5259, ОСОБА_4 прийняла спадщину від ОСОБА_7, яка складається з жилого будинку з усіма надвірними спорудами та забудовами, який міститься в
місті Артемівську, вулиця Миколаєва номер шість та розташованого на земельній
дільниці розміром-1000 кв.м., який належав спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Артемівською нотаріальною конторою 24.07.1972 року за реєстром № 2981 та зареєстрованого у Артемівському БТІ за №32-4875. Земельної ділянки розміром-0,10 га, яка міститься в м. Артемівську, вулиця Миколаєва номер шість, наданої для обслуговування житлового будинку, та яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі державного акту серії 1-ДН №114286, виданий Артемівським виконкомом 04.11.1995року під №1640. Грошових внесків з усіма компенсаційними виплатами до-них, які належали спадкодавцю ОСОБА_7.
Відповідно до Інформації про реєстрацію в Спадковому реєстрі №52828360 від 02.08.2018 року, Першою бахмутською державною нотаріальною конторою до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис спадкової справи ОСОБА_4 у спадковому реєстрі за № 60137937 .
Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН №005764, власником земельної ділянки, на підставі рішення Бахмутської (раніше Артемівської) міської ради від 01.11.1995 року №777 розміром 0,10га, яка розташована по вул. Миколаєва,6 у м. Бахмут є ОСОБА_4
Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Першої бахмутської державної нотаріальної контори від 11.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_1, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована за адресою: Донецька область, місто Бахмут, вулиця Миколаєва 6, після смерті його тітки ОСОБА_4, яка померла 03.04.2013 року, у зв'язку з тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, може бути здійснена тільки після подання правовстановлюючого документу про належність земельної ділянки, а спадкоємцем ОСОБА_1, такого документу нотаріусу не надано.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла 03.04.2013 року.
З повідомлення Першої бахмутської державної нотаріальної контори №2239/01-16 від 21.09.2018 року завідуючого ОСОБА_5 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №53369711 від 20.09.2018 року, убачається, що у його провадженні є спадкова справа за №28/2017 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2017 року, після смерті ОСОБА_4, яка померла 03.04.2013 року. Свідоцтво про право на спадщину по зазначеній спадковій справі не видавалось.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частку може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.
Статтею 4 ЦК України встановлено, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Ця норма ЦК України набрала чинності пізніше, ніж ст. 120 ЗК України, в редакції, що діяла на час набуття сторонами права власності на будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці. Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Цивільного кодексу України», зміст ст. 120 ЗК України було приведено у відповідність до ст. 377 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 21 вересня 2011р. Окрім того, за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 263,265,268 ЦПК України ЦПК України, 1216 - 1218, 1220 - 1223, 1268 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати право власності на земельну ділянку площею 0, 10 га, що розташована за адресою: вул. Миколаєва, 6 у м. Бахмуті Донецької області за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Н.М.Погрібна