Справа № 151/652/18
Провадження № 2/151/320/18
04 жовтня 2018 року
Чечельницький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Моцного В.С.
при секретарі: Бондаренко В.П.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт. Чечельник Вінницької області цивільну справу №151/652/18 за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: 24800, смт.Чечельник, вул.Героїв Майдану,1, Чечельницького району, Вінницької області) до Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області (місцезнаходження: 24800 смт.Чечельник, вул.Героїв Майдану,36, Чечельницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04326247) про визнання права власності на самочинне будівництво, -
05 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво.
В обґрунтування позову зазначає, що згідно рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2006 року за ним визнано право власності на нежитлову будівлю, яка розташована по вул. Радянській, 166 "а" в смт. Чечельник Вінницької області, яка знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0157 га, кадастровий номер 0525055100:01:004:0024, якою він користується відповідно до договору оренди землі від 23 вересня 2008 року укладеного між ним та Чечельницькою селищною радою. Право власності підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Не маючи відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, позивач до вищевказаного приміщення добудував не житлове приміщення №7, загальною площею 45.6 кв.м. З метою узаконити вказане будівництво він звернувся до сектору містобудування та архітектури Чечельницької РДА, але йому було роз'яснено, що з 20.04.2018 р. набув чинності Закон України № 2363-VIII "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо продовження в прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт. Враховуючи те, що відповідно до вказаного Закону в експлуатацію приймаються : зведені в період з 05.08.1992 року до 09.04.2015 року індивідуальні (садибні) житлові будівлі, садові, дачні будинки загальною площею до 300 кв.м; зведені до 12.03.2011 року будівлі й споруди сільськогосподарського призначення. Так як будівля побудована позивачем до вказаних не відноситься він змушений звернутися до суду, просить визнати за ним право власності на вбудоване приміщення №7 яке розташоване по вул. Радянській, 166 "а" в смт. Чечельник Вінницької області.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити по мотивах зазначених в позовній заяві.
Відповідач голова Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надавши суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази в цілому, так і кожен окремо, суд встановив, що згідно рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2006 року за позивачем визнано право власності на нежитлову будівлю, яка розташована по вул. Сонячній (бувша Радянська), буд. 166"а" в смт. Чечельник Вінницької області і складається з нежитлової будівлі (А) - 61,8 кв.м., тамбура (а1) - 2,1 кв.м., вхідного майданчика (а2), нежитлової прибудови (а3) - 6,6 кв.м., вхідного майданчика (а4), туалета (Т) - 1.1 кв.м.
Право власності підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 15464403 від 03.08.2007 року.
Згідно договору оренди землі від 23 вересн 2008 року Чечельницька селищна рада передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу на території селища Чечельник за адресою : смт. Чечельник, вул. Радянська, 166, загальною площею 0,0157, кадастровий номер 0525055100:01:004:0024.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, добудоване нежитлове приміщення №7, загальною площею 45.6 кв.м. яке збудоване позивачем без одержання ним містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва є об'єктом самочинного будівництва.
На підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Окрім цього, як передбачено ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
При цьому, в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону №2780-ХІІ спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, не визнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст.376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст.375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст.376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п.24 ч. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 16, 328, 376 ЦК України, п.п. 9, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)», ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273 ЦПК України, суд-
Позов - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, картка платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання: 24800, смт.Чечельник, вул.Героїв Майдану,1, Чечельницького району, Вінницької області право власності на вбудоване приміщення №7, загальною площею 45.6 кв.м., що знаходиться на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою вул. Сонячна (бувша Радянська), 166 "а", смт. Чечельник, Чечельницького району Вінницької області.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Чечельницький районний суд вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя :