Справа № 219/5862/2013-ц
Провадження №4-с/219/17/2018
02.10.2018р. Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: судді Погрібної Н.М., за участю секретаря судового засідання Мирошниченко О.Л., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті справу за скаргою АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на дії ОСОБА_1 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, -
22.08.2018р. скаржник АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» звернувся до суду зі скаргою на дії ОСОБА_1 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначив, що за заявою ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Артемівським міськрайонним судом Донецької області винесено рішення суду 219/5862/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 суми спожитої електроенергії в розмірі 496,25 грн. 13.08.20198 року стягувачем отримано повідомлення №39053 від 08.08.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст. 4 ЗУ « Про виконавче провадження». За змістом даного повідомлення при прийнятті рішення державний виконавець керувався п.6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону. Державний виконавець посилався на п.3 ч.1 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: відсутність ІПН та паспортних даних. Заявник вважає зазначену повідомлення незаконне, оскільки виконавчий документ відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що державним виконавцем було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до незаконності винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Посилаючись на наведені обставини, просить визнати дії державного виконавця щодо винесення повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за судовим рішенням незаконними та скасувати зазначене повідомлення.
Представник заявника не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за її відсутністю, просив скаргу задовольнити.
Державний виконавець Коваленко В.М. не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Заінтересована особа - боржник по виконавчому документу ОСОБА_2 про час та місце судового розгляду скарги був повідомлений належним чином, але він у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, тому суд вважає необхідним провести судовий розгляд скарги за його відсутності.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя.
У силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід'ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01.08.2013 року по справі № 219/5862/13-ц(2/219/2162/2016)з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» стягнуто заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 496,25грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн. На підставі вказаного рішення суду виданий виконавчий лист.
Згідно повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.08.2018 р., старший державний виконавець Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за результатами розгляду заяви АТ ДТЕК «Донецькобленерго» щодо примусового виконання судового рішення 219/5862/13-ц, виданого 27.09.2013 р., про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 496,25грн., прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі відсутня ІПН та паспортні дані.
Відповідно до положення п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 зазначеного закону у виконавчому документі зазначаються ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-62цс14 від 25.06.2014 р., ч. 1 ст. 18 Закону № 606-ХІV містить вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону в разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 цього ж Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови у відкритті державним виконавцем виконавчого провадження.
Враховуючи зазначену правову позицію, суд зауважує, що Верховним Судом України було проаналізовано попередню редакцію Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 р.). Однак, узгоджується така позиція ВСУ і з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (у чинній редакції). Так, положення статті 18 передбачають, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Таким чином, діючий Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця вживати усілякі заходи для захисту інтересів стягувача, виконувати свою роботу своєчасно, неупереджено та ефективно; надає йому право самостійно одержувати інформацію для проведення виконавчих дій.
Аналізуючи дії державного виконавця, який повернув виконавчий документ у зв'язку з відсутністю в ньому відомостей, а саме ІПН та паспортних даних, слід дійти висновку, що має місце використання права всупереч його соціальному призначенню, для досягнення іншої мети, ніж тієї, необхідність досягнення якої передбачав законодавець у процесі формулювання цього правила поведінки, тобто має місце зловживання правом. У результаті подібного зловживання правом завдається суттєва шкода не лише правам, свободам і законним інтересам громадян, а й державі та суспільству загалом, оскільки виникає небезпека руйнації правової системи, ставиться під загрозу стабільність конституційного ладу, спотворюється сутність головних правових принципів, що становлять його засади, порушується встановлений порядок функціонування всього державно-правового механізму, всієї системи конституційно-правових відносин.
Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії).
Проблема невиконання остаточних рішень розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі «ОСОБА_3 проти України», а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.
У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» і у справі «Крищук проти України»).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи під час виконання рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 р., у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
ОСОБА_1 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.09.2018 року №44638 повідомлено ПАТ «ДТЕКК Донецькобленерго» про те, що у зв'язку з скасуванням повідомлень про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі вимог п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції просить направити виконавчий лист № 219/8543/15-ц, 2/219/227/2016 від 20.05.2016 виданий Артемівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» суми боргу у розмірі 5 424,92 грн., та виконавчий лист № 219/5862/2013, 2/219/2162/2013 від 27.09.2013 виданий Артемівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» суми боргу у розмірі 496,25 грн. на примусове виконання до відділу ДВС
Проаналізувавши фактичні обставини справи, доводи заявника, лист ОСОБА_1 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.09.2018 року, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні скарги АТ «ДТЕК Донецькобленерго».
Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 18, 447 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні скарги АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на дії ОСОБА_1 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Н.М. Погрібна