Справа № 140/1251/18
Провадження № 22-ц/772/2012/2018
Категорія: 31
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
10 жовтня 2018 рокуСправа № 140/1251/18м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів Берегового О.Ю., Медяного В.М.,
розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи ци-вільну справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про від-
шкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 адвока-та ОСОБА_5 на рішення Немирівського районного суду Вінницького області від 25 липня 2018 року, ухвалене у м. Немирові за голову-вання судді Царапори О.П., повний текст якого складений 03 серпня 2018 року,
27 березня 2015 року близько 17.00 години ОСОБА_3, рухаючись у напрямку м. Вінниці на велосипеді по проїжджій частині вулиці Горького в м. Немирові Вінницької області, зіткнулася з пішоходом ОСОБА_4, яка рап-тово вийшла на проїжджу частину дороги з метою перейти на протилежну сто-рону вулиці. Внаслідок зіткнення позивачка упала на дорогу, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового перелому голівки лівої пле-чової кістки із зміщенням, ссадин обличчя, лобної ділянки, повіки зліва, суб-кон'юктивального крововиливу лівого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 09 квітня 2015 року № 81 у сукупності відносяться до середньої важкості тілесних ушкоджень. Слідчим відділенням Немирівського ВП ГУНП України у Вінницькій області за даною подією 28 березня 2015 року було пору-шене кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015020240000183 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України. Оскільки на час вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_4 не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за статтею 128 КК України, 06 листопада 2017 року ухвалою Немирівського районного су-ду Вінницької області до неї застосовані примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження, кримінальне провадження закрите. Ухвалою Апеляцій-ного суду Вінницької області від 02 квітня 2018 року ухвалу суду першої ін-станції від 06 листопада 2017 року змінено, з її резолютивної частини виклю-чено вказівку про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 Враховуючи, що під час кримінального провадження цивільний позов не заяв-лявся, ОСОБА_3 просила суд на підставі статей 16, 1166, 1195 ЦК України стягнути на її користь з ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 12256,58 гри-вень та витрати на правничу дпомогу в сумі 3000,00 гривень ( а. с. 1-3 ).
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2018 року позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди 12256,58 гривень, понесені судові витра-ти на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень ( а. с. 63-65 ).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представ-ник відповідачки адвокат ОСОБА_5 оскаржує його в апеляційному поряд-ку, просить дане судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Скаржник посилається на ухвалення оскаржуваного рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним засто-суванням норм матеріального права ( а. с. 69-71 ).
24 вересня 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_6 на апеляційну скаргу представника відповідачки адвоката ОСОБА_5, де вона наголошує, що твердження скаржника стосовно недоведеності нею розміру завданої майнової шкоди, а представлені суду докази недопусти-мими, недостовірними є невірними. У ході розгляду справи суду надані доку-ментальні усі можливі, допустимі законодавством докази, що підтверджують факт заподіяння майнової шкоди, факт лікування потерпілої, перебування в лі-кувальному закладі, факт закупівлі медичних препаратів і засобів. Згідно части-ни першої статті 76 ЦПК України доказами у цивільному процесі є будь-які да-ні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги, які мають значення для справи. Ці дані можуть вста-новлюватися письмовими доказами, показами свідків тощо.
Відповідно до статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно позиції позивачки, представленими суду виписками № 2130 з медич-ної карти ОСОБА_3 від 08 квітня 2015 року про закупівлю медикаментів та медичних засобів, підтвердженою підписами і печатками головного лікаря Немирівської центральної районної лікарні ОСОБА_7, лікуючого лікаря-трав-матолога ОСОБА_8, завідуючого аптечним кіоском ОСОБА_9, показами допитаних свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8, у суді об'єктивно доведені факти отримання ОСОБА_3 внаслідок шляхово-транспортної пригоди се-редньої тяжкості тілесних ушкоджень, перебування її на стаціонарному ліку-ванні у Немирівській ЦРЛ, де проведено оперативне втручання, та, відповідно, понесення нею матеріальних витрат на придбання медикаментів, медичних за-собів для відновлення стану здоров'я.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апе-ляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриман-ням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підста-ві повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним, об'єктивним і справедливим, таким, що відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини.
Суд дійшов висновку, що доводи позивачки стосовно заподіяння шкоди її здоров'ю, її стаціонарного лікування є безспірними, правдивими. Керуючись нормами частин третьої, четвертої статті 61 ЦПК України, статті 1166 ЦК Укра-їни, суд зазначив, що позивачкою надані належні та допустимі докази на під-твердження причинно-наслідкового зв'язку між завданою їй шкодою і проти-правним діянням відповідачки. ОСОБА_3 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 через втрату можливості вести нормальний ритм життя внаслі-док тривалого лікування зазнала майнових збитків, розмір відшкодування яких відповідає заявленій у позові сумі.
Суд першої інстанції у відповідності до норм ЦПК України вірно розподі-лив судові витрати, пов'язані з розглядом справи, понесені позивачкою з оплати професійної правничої допомоги.
Оскаржуючи судове рішення, представник відповідачки ОСОБА_4 ад-вокат ОСОБА_5 не погоджується з доказами позивачки стосовно суми по-несених витрат на лікування, оскільки, на його думку, такі витрати повинні під-тверджуватися виключно розрахунковими квитанціями, фіскальними чеками або накладними про купівлю лікарських засобів, препаратів. Скаржник посила-ються на недоведеність застосування саме вказаних позивачкою ліків та у ви-значеній нею кількості. Документ, представлений ОСОБА_3 щодо цієї час-тини власних вимог, не відповідає вимогам, встановленим для розрахункових документів.
Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним су-дом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З доводами апеляційної скарги погодитися не можна, оскільки вони не під-твердженіналежними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. За-перечуючи представлені позивачкою докази у доведення суми витрат на ліку-вання, скаржник не звертає увагу на підтвердження переліку медикаментів та медичних засобів лікуючим лікарем-травматологом та головним лікарем лікар-ні, що виключає сумніви у неправдивості доказу у цій частині. Стосовно вар-тості ліків, то скаржник не наводить власних доказів неправдивості відображе-ної їх вартості, не представив суду будь-яких документів з приводу невідповід-ності цін перерахованих медикаментів, визначеним іншим реалізуючим їх зак-ладом.
Щодо посилання скаржника на конкретні реквізитні документи, які можуть підтверджувати вартість придбаного медичного товару, то суд приймає до ува-ги викладення свідком ОСОБА_9 ніким не спростованого пояснення про від-несення належного йому аптечного кіоска до 2-ої групи платників єдиного по-датку, у яких не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.
У відповідності з нормами статей 76-80, 82 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази оцінюються судом на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Достат-німи є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведен-ня може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і осно-воположних свобод щодо обгрунтування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвен-ції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду спра-ви.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачкою заявлених у суд вимог до відпо-відачки. За таких обставин слід зробити висновок, що суд першої інстанції не помилився, визнавши позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтованими та під-ставними. Суд вірно визначився у правовідносинах, що склалися між сторона-ми у справі, застосував норми матеріального права, що регулюють дані право-відносини.
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апе-ляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у циві-льних справах -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Немирівського районного суду Вінницького області від 25 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідача: ОСОБА_11 ОСОБА_2
Судді: Підпис О.Ю. Береговий
ОСОБА_12 Медяний
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду Т.О. Денишенко