Справа № 135/276/18
"09" жовтня 2018 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участі секретаря Іванової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.12.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000.00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами банку", складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на 31.12.2017 року виникла заборгованість за кредитом 1991.37 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом 70670.66 грн., заборгованість по пені та комісії 4919.33 грн., штраф (фіксована частина) - 500.00 грн, штраф (процентна складова) 3879.07 грн.
Представником позивача ОСОБА_2 при подачі позову до суду, додано клопотання у якому остання просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 41).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася належним чином про місце дату та час судового засідання заздалегідь та належним чином (а.с. 83).
Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3, котра уповноважена представляти інтереси відповідача згідно доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги за № 461 від 04.09.2018 р. (а.с. 75) просить застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог зважаючи на те, що останній платіж був проведений відповідачем 17.12.2012 р., що означає, при відсутності платежу в зазначений строк наступного місяця та дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, вважає строк позовної давності слід рахувати з 17.01.2013 р. (а.с. 72-74).
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Між сторонами виникли правовідносини в сфері договірних зобов'язань, а саме з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України.
При розгляді справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.12.2012 року між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № б/н згідно якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7-8).
Як слідує із заяви від 17.12.2012 року ОСОБА_4 зазначила, що ознайомлена з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, і цим виразила свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 7).
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України; платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Разом із тим при знятті грошових коштів з карткового рахунку операція відбувається за ініціативою клієнта банку - держателя платіжної картки.
Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.
У п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ.
Таким чином, позивачем надано належні докази на підтвердження обставин надання кредитних коштів відповідачу.
При укладенні кредитного договору сторони виходили з вимог ст. 634 ЦК України у відповідності до яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Розрахунком заборгованості, що міститься в матеріалах справи (а.с.5-6) доведено, що відповідач за останні три роки до звернення позивача до суду з вищевказаним позовом 01.03.2018 року, жодних операцій за кредитом не здійснювала. Аналогічні відомості містяться у виписці по кредитному рахунку ОСОБА_1, витребуваною судом за клопотанням представника відповідача (а.с. 90-98).
Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до цього у позивача виникло право вимагати дострокового повного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст.257,261 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлена в три роки, щодо вимог про стягнення пені - один рік. Перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Саме така позиція висловлена була Верховним Судом України в правовій позиції по справі № 6-14 цс 14.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення, що і відбулось у даній справі, оскільки представник відповідача звернулась до суду із відзивом, в якому зазначено про застосування строків позовної давності від 17.01.2013 року.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, враховуючи вказані вимоги закону та зважаючи, що позивач пред'явив даний позов із пропуском строку позовної давності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Гопкін П. В.