Справа № 149/601/18
Провадження №1-кп/132/189/18
24.09.2018 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калинівка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020330000060 від 05 лютого 2018 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лозна, Хмільницького району, Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , потерпілого - ОСОБА_5 ,
01.02.2018 року близько 22 години ОСОБА_3 , перебуваючи в с.Лозна Хмільницького району по вул. Б.Панасюка, неподалік школи, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно завдав удар лобом по голові в область носа ОСОБА_5 , в результаті чого спричинив останньому, відповідно до висновку експерта №25 від 21.02.2018 року, тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток носа, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав відповідно до обвинувального акту та надав показання про те, що 1 лютого 2018 року в вечірній час разом з братом їхали автомобілем в с.Лозна Хмільницького району. Назустріч їм їхав автомобіль в якому перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Так як у його брата ОСОБА_9 раніше був конфлікт з ОСОБА_6 то вони зупинили їх. Вийшовши з машини ОСОБА_9 почав виясняти відносини з ОСОБА_6 та міжними виник конфлікт. В цей час до нього підійшов ОСОБА_5 та між ними виник конфлікт в ході якого він вдарив головою в область носу ОСОБА_5 один раз. ОСОБА_5 після його удару присів на капот автомобіля а з носу у нього пішла кров. Після цього разом з своїм братом сів в автомобіль та поїхали додому. В той день спиртних напоїв не вживав. В скоєному розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_10 надав показання про те, що 1 лютого 2018 року в вечірній час коли він ішов додому в с.Лозна Хмільницького району йому зателефонував ОСОБА_6 запитав де я знаходжусь та сказав мені, зараз мене машиною підвезуть. Коли на автомобілі під'їхав ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 він сів в автомобіль і вони поїхали і в цей час їх зупинив автомобіль в якому знаходились брати ОСОБА_13 . Коли вони зупинились ОСОБА_14 витягнув ОСОБА_6 з автомобіля та почав його бити. Я втрутився в їхній конфлікт, щоб не били ОСОБА_6 .. Після цього до мене підійшов ОСОБА_14 та вдарив мене «бітою» по руці. Від зазначеного удару мені тілесні ушкодження не були причинені, по даному факту в правоохоронні органи з заявою про притягнення ОСОБА_15 не звертався. А після того до мене підійшов обвинувачений ОСОБА_3 та сказав щоб я відійшов, але я знову повторив щоб не били ОСОБА_6 та в цей час він вдарив головою його в ніс. Після цього я по шатнувся та присів на капот автомобіля, з носа пішла кров. Що дальше відбувалось не пам'ятає, так як запаморочилась голова. Після того мені дали вмитись та ми поїхали додому. В подальшому я звернувся в правоохоронні органи з заявою про притягнення ОСОБА_16 до кримінальної відповідальності.
Свідок ОСОБА_17 надав показання про те, що між ним та ОСОБА_6 був давній конфлікт. 1 лютого 2018 року в вечірній час він вирішив вияснити з ним відносини так як він ображав його знайомого. Їдучи на автомобілі в с.Лозна Хмільницького району разом з братом ОСОБА_18 зустріли автомобіль в якому перебували ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .. Зупинивши їх автомобіль він вийшов з свого автомобіля, почав виясняти відносини з ОСОБА_6 та битись з ним. В цей час в їхній конфлікт почав вмішуватись ОСОБА_5 .. Він та його брат ОСОБА_18 сказали йому не влазити, але він продовжував та махав руками і брат ОСОБА_3 вдарив його один раз головою в ніс. При вказаному конфлікті у нього «біти» в руках не було та тілесних ушкоджень він потерпілому ОСОБА_19 не наносив.
Свідок ОСОБА_6 надав показання про те, що 1 лютого 2018 року в вечірній час він їдучи в автомобілі з ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_5 був зупинений автомобілем в якому знаходились брати ОСОБА_13 . Так як у нього був давній конфлікт з ОСОБА_21 то вони почали виясняти відносини між собою та він почав мене бити. Як били ОСОБА_5 та хто він не бачив, так як в той час лежав на землі. Чи наносив тілесні ушкодження ОСОБА_3 потерпілому він не бачив. Коли закінчився конфлікт він побачив, що в ОСОБА_5 був розбитий ніс.
Свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що 1 лютого 2018 року в вечірній час він їдучи в автомобілі з ОСОБА_6 , ОСОБА_20 та ОСОБА_5 були зупинені братами ОСОБА_13 . Після зупинки ОСОБА_6 та ОСОБА_17 почали виясняти відносини, шарпати один одного, кричати. Стверджувати чи вони билися та чи були в ОСОБА_17 якісь предмети в руках, якими б він міг завдавати ударів ОСОБА_6 , не може, так як він був в стані алкогольного сп'яніння та весь час сидів у автомобілі та більше нічого не пам'ятає. А також з тієї причини він не бачив, щоб ОСОБА_3 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_5 .. Лише на третій день взнав від ОСОБА_6 , що у ОСОБА_5 побитий ніс.
Свідок ОСОБА_20 надав показання про те, що 1 лютого 2018 року в вечірній час він їдучи в автомобілі з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були зупинені братами ОСОБА_13 . Після зупинки ОСОБА_6 та ОСОБА_17 почали виясняти відносини. Потім ОСОБА_17 почав бити ОСОБА_6 .. Конфлікту між ОСОБА_22 та ОСОБА_5 в тому числі і спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 він не бачив так як перебував за автомобілем та було темно.
Беручи до уваги визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 при викладених вище обставинах, також доведена зібраними в ході досудового слідства та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме:
- витягом з кримінального провадження № 12018020330000060 від 05 лютого 2018 року про внесення даних до ЄРДР, по факту того, що 01.02.2018 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_3 , знаходячись в с.Лозна Хмільницького району Вінницької області спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5 ;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_5 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який 01.02.2018 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_3 , знаходячись в с.Лозна Хмільницького району Вінницької області спричинив йому тілесні ушкодження;
- висновком експерта № 25 від 21.02.2018 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток носа, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а тілесні ушкодження у вигляді поверхневої ранки на спинці носа, належить до легких тілесних ушкоджень.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам по справі, які об'єктивно встановлені на підставі показань потерпілого та свідка ОСОБА_17 , які підтвердили, що обвинувачений наніс головою потерпілому удар в область носу. Показання потерпілого та свідка в цій частині узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи, щодо характеру заподіяних тілесних ушкоджень та їх давності.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 в повному обсязі пред'явленого обвинувачення та наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я..
Питання про умисел суд вирішив виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого обвинуваченим діяння.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставиною, передбаченою ст. 66 КК України, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання, судом не встановлені.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить зі ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості; наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин; особи обвинуваченого, який повністю визнав себе винним, раніше не судимого, на "Д" обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, одруженого, за місцем проживання характеризується позитивно, суд приходить до висновку про призначення покарання обвинуваченому в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, у виді штрафу, оскільки призначення саме такого виду покарання буде достатнім для виправлення винної особи, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні не застосовувався.
Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази відсутні.
Цивільний позов потерпілим не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 368, 370, 371, 373-376 КПК України суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 1190 (одна тисяча сто девяносто) грн. 00 коп..
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні не застосовувався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1