Справа № 146/387/18
Іменем України
"09" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2, Антонівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, ОСОБА_3,
вимоги позивача: про визнання майнового права на спадкове майно, визнання права власності на спадкове майно
представник позивача: ОСОБА_4
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
23 березня 2018 року ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати за ОСОБА_1 майнове право на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Антонівське» розміром 2.16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7, виданого члену КСП «Антонівське» Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_6 на підставі рішення Томашпільської районної державної адміністрації від 3 лютого 1997 року № 20 (право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстр № 3436 від 07.11.2000); визнати за ОСОБА_1 майнове право на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Антонівське» розміром 2.16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8, виданого члену КСП «Антонівське» Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_8 на підставі рішення Томашпільської районної державної адміністрації від 3 лютого 1997 року № 20; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, що складається із частки ОСОБА_7 в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Антонівське» с.Антонівка в розмірі 216 гривень, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_9, виданого 30 квітня 2002 року Антонівською сільською радою.
Даний позов обґрунтовано наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області померла баба позивача ОСОБА_7.
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на земельну частку (пай), яку вона успадкувала від своєї матері, її земельну частку (пай), майновий пай члена КСП.
Єдиним спадкоємцем баби залишився батько позивача ОСОБА_1, який спадщину фактично прийняв, але своє право оформити не встиг та помер ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позивач вказує, що крім нього спадкоємцем після смерті залишилася його сестра ОСОБА_2, яка від своєї частки відмовилася на його користь.
Позивач вирішив належним чином оформити свої права на спадкове майно, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з пропущеним строком подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини та в зв'язку з відсутністю оригіналів на спадкове майно на ім'я спадкодавця.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 10-20 годину 21 червня 2018 року.
11 квітня 2018 року судом направлено запит до Томашпільської державної нотаріальної контори щодо наявності чи відсутності спадкової справи після померлого ОСОБА_1
11 квітня 2018 року судом направлено запит до Державного нотаріального архіву у Вінницькій області щодо наявності чи відсутності спадкової справи після померлої ОСОБА_10
17 квітня 2018 року отримано відповідь Томашпільської державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що спадкова справа після померлого ОСОБА_1 заведена за № 83/2015.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 квітня 2018 року витребувано спадкову справу після померлого ОСОБА_1, яка заведена за № 83/2015.
19 квітня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи у її відсутності.
23 квітня 2018 року отримано копію спадкової справи після померлого ОСОБА_1, яка заведена за № 83/2015.
2 травня 2018 року отримано відповідь Державного нотаріального архіву у Вінницькій області, якої вбачається, що спадкову справу після померлої ОСОБА_10 не виявлено.
5 червня 2018 року отримано заяву представника позивача про розгляд справи у його відсутності.
6 червня 2018 року представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить залучити до участі в справі співвідповідача ОСОБА_3
Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 червня 2018 року відкладено підготовче засідання на 9 жовтня 2018 року на 11-00 годину, залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3
11 вересня 2018 року співвідповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
9 жовтня 2018 року сільський голова Антонівської сільської ради подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
9 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності та у відсутності його представника, позов підтримує, просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3. в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення. пояснюючи, що на спадщину, що складається із земельних ділянок і майнового паю ОСОБА_10 не претендує.
Представник Антонівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак сільський голова надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без представника сільської ради, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, розглянувши заяви сторін у справі, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_9 (а.с.7).
До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.
Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в день смерті спадкодавця ОСОБА_1
В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Прийняття спадщини -це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Ст. 5 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо спадкового майна.
Факт родинних відносин між спадкодавцем і спадкоємцем підтверджується копією свідоцтва про народження останнього, з якої вбачається, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_1 (а.с.5).
Згідно довідки Антонівської сільської ради № 91 від 15.02.2018 року, після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 залишилося спадкове майно, що складається із спадкового майна, яке він фактично прийняв після смерті своєї матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Спадкоємцем ОСОБА_9 залишився син ОСОБА_1 (а.с.9).
Згідно копії свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_7 (а.с.8).Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_10 є матір'ю ОСОБА_9 (а.с.6).
Як вбачається із сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7, даний сертифікат було видано ОСОБА_6, якій належить право на земельну частку (пай) розміром 2,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Антонівське». Право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с.10).
Як вбачається із сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8, даний сертифікат було видано ОСОБА_8, якій належить право на земельну частку (пай) розміром 2,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Антонівське» (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Антонівка Томашпільського району вінницької області померла ОСОБА_7 (а.с.8).
В цей час діяв ЦК УРСР (1963 року), який відповідно підлягає застосуванню для вирішення цих спірних правовідносин.
За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Ст. 5 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо спадкового майна.
Як було встановлено в судовому засіданні, після смерті ОСОБА_10 спадкоємцем залишився її син ОСОБА_9.
Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_9, дане свідоцтво видано ОСОБА_7, яка має право на майновий пай КСП «Антонівське» с.Антонівка в розмірі 2216 гривень (а.с.14).
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.
Як вбачається із відповіді нотаріуса від 21 березня 2018 року на заяву ОСОБА_1, останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_1, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця (а.с.16).
Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.
Як вбачається із відповіді державного нотаріуса від18 квітня 2018 року на ухвалу суду від 17 квітня 2018 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 заведена за заявою ОСОБА_3, яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із земельної ділянки, посвідченої державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10 (а.с.33-36).
Як вбачається із відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області від 20 квітня 2018 року на запит суду від 11квітня 2018 року, спадкову справу після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10-не виявлено (а.с.41).
Як пояснила відповідач ОСОБА_3 в письмових поясненнях, на спадщину ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, ніколи не претендувала і не буде на неї претендувати, в зв'язку з чим визнала позовні вимоги ОСОБА_1
Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачена видача сертифікатів на право на земельну частку.
Згідно ст.1-2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зі змінами станом на 02.10.2012 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай)».
Згідно п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, зі змінами станом на 01.07.2014 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) є виданим державою документом, що підтверджує наявність у особи права на земельну частку (пай). Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Маючи земельну частку (пай), її власник може вимагати виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) з видачею державного акту на право власності на землю (свідоцтва про право власності на земельну ділянку). Для виділення земельної частки (паю) в натурі потрібно, щоб її власник виявив таке бажання шляхом подання до відповідної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_10 померла, не подавши заяви про виділення земельних часток (паїв) у натурі, а тому і не отримала державних актів на право власності на земельні ділянки.
Однак, сертифікати на право на земельну частку (пай) ОСОБА_10 підтверджують право її спадкоємців на земельні частки (паї), які перейшли у спадок.
Отже, за наявності сертифікатів на право на земельні частки, виданих на ім?я ОСОБА_10, спадкоємці успадковують право на ці земельні ділянки, що є передумовою для оформлення ними в подальшому права власності на ці земельні ділянки і отримання відповідних документів про право власності.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За наведених обставин, враховуючи, що позивачем та його представником доведено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_1, який є спадкоємцем ОСОБА_10 і спадщину прийняв у передбачений законом термін, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_1, який спадщину фактично прийняв, відповідачами визнано позовні вимоги ОСОБА_1, визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_5 може бути визнано в порядку спадкування майнове право на земельні паї та право власності на майновий пай.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_5 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1420,00 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову майнового характеру, що становить 710,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України суд ,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Антонівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання майнового права на спадкове майно, визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 майнове право на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Антонівське» розміром 2.16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7, виданого члену КСП «Антонівське» Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_6 на підставі рішення Томашпільської районної державної адміністрації від 3 лютого 1997 року № 20 (право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстр № 3436 від 07.11.2000);
визнати за ОСОБА_1 майнове право на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Антонівське» розміром 2.16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8, виданого члену КСП «Антонівське» Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_8 на підставі рішення Томашпільської районної державної адміністрації від 3 лютого 1997 року № 20;
визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, що складається із частки ОСОБА_7 в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Антонівське» с.Антонівка в розмірі 216 гривень, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_9, виданого 30 квітня 2002 року Антонівською сільською радою.
Повернути ОСОБА_1 п?ятдесят відсотків сплаченого на рахунок № 312102606700524 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області (МФО 802015) за квитанцією № 97 від 15 березня 2018 року судового збору, а саме в сумі 710,00 грн (сімсот десять гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, паспорт НОМЕР_11, виданий 15 червня 2006 року Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 24213, АДРЕСА_1;
відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка с.Антонівка Томашпільського району Вінницької області, НОМЕР_3, виданий 20 вересня 2012 року Іллінецьким РС УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_4, адреса: 24213, АДРЕСА_1;
відповідач: Антонівська сільська рада, адреса: 24213, Вінницька область, Томашпільський район, с.Антонівка, вул. Молодіжна, 1;
відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_5, адреса: 24213, АДРЕСА_2;
представник позивача: ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_6, адреса: 24206, АДРЕСА_3.
Суддя: О. В. Пилипчук