79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.10.2018 Справа №914/1026/18
За позовом: Товариства з обмежено відповідальністю “Асоціація дитячого харчування”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія “Львівхолод”, м. Львів
про стягнення заборгованості.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1- представник;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник.
Розглядається справа за позовом Товариства з обмежено відповідальністю “Асоціація дитячого харчування” до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія “Львівхолод” про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 07.06.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1026/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 25.06.2018.
Представник позивача у судове засідання 25.06.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, яка прийнята судом. Представник відповідача в судове засідання 25.07.2018 з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву. Ухвалою суду від 25.06.2018 підготовче засідання відкладено на 31.07.2018.
Представник позивача у судове засідання 31.07.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи. Представник відповідача в судове засідання 31.07.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Ухвалою суду від 31.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 20.08.2018.
В судовому засіданні 20.08.2018 оголошено перерву до 03.09.2018. В судовому засіданні 03.09.2018 оголошено перерву до 17.09.2018.
Представники сторін у судове засідання 17.09.2018 з'явилися. Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів, зокрема, акту звірки розрахунків за період з 07.09.2018 по 22.08.2018, підписаного уповноваженими представниками та завіреного печатками сторін. Ухвалою суду від 17.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 01.10.2018.
Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2018 повідомив суд про часткову оплату відповідачем заборгованості, у зв'язку із чим підтримує позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 6 543, 97 грн та нарахованих сум пені в розмірі 7 457, 36 грн, 3 % річних в сумі 658, 27 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 546, 19 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2018 проти позову заперечив, зокрема зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем погашена в повному обсязі.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 01.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Асоціація дитячого харчування” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія “Львівхолод” про стягнення заборгованості.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 31.03.2016 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 697 (надалі-договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця (відповідача), поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток № 3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього. Покупець зобов'язується приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, що не перевищують цін узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення.
На виконання умов договору, позивач, зокрема, поставив відповідачу товар на загальну суму 214 669, 08 грн згідно видаткових накладних: від 11.01.2018 № 8 на суму 12 568, 50 грн, від 12.01.2018 № 10 на суму 311, 04 грн, від 17.01.2018 № 14 на суму 15 907, 86 грн, від 24.01.2018 № 21 на суму 11 637, 90 грн, від 26.01.2018 № 22 на суму 300, 72 грн, від 31.01.2018 № 27 на суму 51 190, 38 грн, від 07.02.2018 № 33 на суму 28 954, 62 грн, від 09 02.2018 № 34 на суму 411, 00 грн, від 14.02.2018 № 38 на суму 19 546, 74 грн, від 21.02.2018 № 43 на суму 12 199, 50 грн, від 23.02.2018 № 44 на суму 499, 20 грн, від 28.02.2018 № 50 на суму 16 990, 20 грн, від 02.03.2018 № 51 на суму 341, 52 грн, від 07.03.2018 № 54 на суму 17 938, 80 грн, від 14.03.2018 № 60 на суму 10 265, 40 грн, від 21.03.2018 № 67 на суму 14 685, 30 грн, від 23.03.2018 № 68 на суму 920, 40 грн. Відповідач прийняв товар за вказаними накладними, що підтверджується підписом уповноважених представників та печаткою відповідача.
Відповідно до умов п. 3.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Термін та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах.
Згідно п. 1.1. комерційних умов, підписаних сторонами 01.03.2017, які є додатком № 1 до договору, сторони погодили що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються згідно п. 3.1. договору протягом шістдесяти п'яти календарних днів з моменту реалізації/отримання товару покупцем.
Як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 202 679, 83 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення суми основної заборгованості та нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Внаслідок часткового погашення заборгованості відповідачем після подачі позову до суду, позивач подав клопотання від 15.06.2018 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого просив стягнути з відповідача 66 196, 35 грн основної заборгованості, 7 457, 36 грн пені, 658, 27 грн 3 % річних та 1 546, 19 грн інфляційних втрат.
В подальшому, представником позивача 03.08.2018 було долучено до матеріалів справи акт звірки розрахунків підписаний сторонами, згідно якого позивачем зазначено залишок заборгованості відповідача в розмірі 6 543, 97 грн. Згідно останньої позиції оголошеної усно представником позивача в судовому засіданні 01.10.2018, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6 543, 97 грн, пеню в розмірі 7 457, 36 грн, 3 % річних в сумі 658, 27 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 546, 19 грн.
Щодо тверджень відповідача про зменшення заборгованості на суму штрафних санкцій нарахованих відповідачем за неналежне виконання позивачем умов договору щодо обсягів поставленого товару, позивач зазначає, що поставка товару у неповному обсязі відбувалася у зв'язку із несвоєчасною оплатою коштів відповідачем за поставлений товар. Також зазначив, що позивач повідомляв відповідача електронними листами про недостачу товару на складі та попереджав про затримку поставки товару в кількості замовленій відповідачем.
Позиція відповідача.
Заперечуючи проти позову відповідач визнав що йому було поставлено позивачем товар на загальну суму 214 669, 08 грн, згідно вказаних позивачем видаткових накладних, однак, відповідач стверджує що він в повному обсязі оплатив за поставлений товар, на підтвердження чого долучив копії платіжних доручень. Також, відповідач зазначає, що заборгованість в частині 4 446, 66 грн була погашена шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі протоколу від 16.04.2018 № 334.
Відповідач посилається на п. 6.6. договору, за умовами якого постачальник відповідає перед покупцем за недотримання умов рівня виконання замовлень, який становить 95 % у звітному місяці. У випадку порушення відсотку рівня виконання, постачальник несе відповідальність, визначену комерційними умовами. Згідно п. 5.3. комерційних умов, за недотримання умов рівня виконання замовлень, постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару (вартість розраховується як різниця між вартістю замовленого покупцем товару та вартістю фактично прийнятого покупцем товару згідно кожного замовлення), але не менше 100 (сто) гривень за кожен факт такої недопоставки. Недотриманням рівня замовлення вважається поставка позивачем товару у кількості, яка на 5 та більше відсотків менша від визначеної у замовленні кількості. Перевірка рівня виконання замовлень здійснюється за кожною поставкою шляхом порівняння кількості фактично поставленого товару до кількості у замовленні. Штраф сплачується постачальником протягом 10-ти днів з моменту отримання листа-вимоги, що містить розрахунок.
На підставі наведеного, за недотримання рівня виконання замовлень позивачем, відповідач направляв позивачу листи-вимоги про оплату нарахованого ним на підставі п. 6.6. договору та п. 5.3. комерційних умов штрафу, а саме листи від 23.02.2017 № 1179 з вимогою про оплату 749, 25 грн, від 07.08.2017 № 7893 з вимогою про оплату 100, 00 грн та від 11.10.2017 № 7561 з вимогою про оплату 6 431, 10 грн. Внаслідок несплати позивачем коштів за вказаними вимогами, відповідач направив позивачу повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.10.2017 № 8011 на суму 849, 25 грн та від 26.02.2018 № 1579 на суму 6 431, 10 грн. Таким чином, відповідач посилається на те, що сума коштів, яка підлягала сплаті відповідачем за поставлений позивачем товар, була зменшена внаслідок зарахування штрафів нарахованих позивачу, як зустрічних однорідних вимог.
Відповідач, заперечуючи проти нарахованих позивачем сум пені, 3 % річних та інфляції посилається на п. 3.1. договору та п. 1.1. комерційних умов, якими передбачено порядок розрахунків за поставлений товар, та зазначає, що сторони при підписанні договору чітко не встановили з якого саме моменту - отримання чи реалізації товару, покупець зобов'язаний здійснювати оплату. Тому відповідач залишив за собою право здійснювати оплату з моменту реалізації товару. Таким чином, відповідач вважає, що він не прострочив оплати за поставлений товар, а відтак у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи уповноважених представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно із ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, 31.03.2016 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 697, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця (відповідача), поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток № 3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього. Покупець зобов'язується приймати замовлений товар та здійснювати його плату згідно з цінами, що не перевищують цін узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 214 669, 08 грн згідно видаткових накладних:
- від 11.01.2018 № 8 на суму 12 568, 50 грн;
- від 12.01.2018 № 10 на суму 311, 04 грн;
- від 17.01.2018 № 14 на суму 15 907, 86 грн;
- від 24.01.2018 № 21 на суму 11 637, 90 грн;
- від 26.01.2018 № 22 на суму 300, 72 грн;
- від 31.01.2018 № 27 на суму 51 190, 38 грн;
- від 07.02.2018 № 33 на суму 28 954, 62 грн;
- від 09 02.2018 № 34 на суму 411, 00 грн;
- від 14.02.2018 № 38 на суму 19 546, 74 грн;
- від 21.02.2018 № 43 на суму 12 199, 50 грн;
- від 23.02.2018 № 44 на суму 499, 20 грн;
- від 28.02.2018 № 50 на суму 16 990, 20 грн;
- від 02.03.2018 № 51 на суму 341, 52 грн;
- від 07.03.2018 № 54 на суму 17 938, 80 грн;
- від 14.03.2018 № 60 на суму 10 265, 40 грн;
- від 21.03.2018 № 67 на суму 14 685, 30 грн;
- від 23.03.2018 № 68 на суму 920, 40 грн.
Відповідач прийняв товар за вказаними накладними, що підтверджується підписом уповноважених представників та печаткою відповідача та не заперечується відповідачем.
Відповідно до умов п. 3.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Термін та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах.
Згідно п. 1.1. комерційних умов, підписаних сторонами 01.03.2017, які є додатком № 1 до договору, сторони погодили що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються згідно п. 3.1. договору протягом шістдесяти п'яти календарних днів з моменту реалізації/отримання товару покупцем.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений товар, а саме внаслідок часткової оплати відповідачем за товар поставлений згідно вищевказаних накладних, звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, яка згідно поданого у подальшому клопотання від 15.06.2018 про зменшення позовних вимог, становила 66 196, 35 грн основної заборгованості, 7 457, 36 грн пені, 658, 27 грн 3 % річних та 1 546, 19 грн інфляційних втрат.
В процесі розгляду справи, внаслідок часткової оплати відповідачем за поставлений товар згідно платіжних доручень від 19.06.2018 № 2263013 на суму 46 119, 02 грн та від 21.08.2018 № 2267583 на суму 8 620, 32 грн, здійснення часткового повернення товару за заявкою від 20.08.2018 № 5654 та проведення взаємозаліку заборгованості між сторонами на суму 7 976, 37 грн, що відображається в акті звірки розрахунків за період з 01.01.2016 по 22.08.2018 підписаному уповноваженими представниками та завіреному печатками сторін, у позивача обліковується заборгованість відповідача в розмірі 6 543, 97 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, зважаючи на проведені сторонами розрахунки, які підтверджуються підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.01.2016 по 22.08.2018, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині суми позовних вимог в розмірі 59 652, 38 грн основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо залишку основної заборгованості в розмірі 6 543, 97 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.
У пункті 6.6. договору сторони погодили, що постачальник відповідає перед покупцем за недотримання умов рівня виконання замовлень, який становить 95 % у звітному місяці. У випадку порушення відсотку рівня виконання постачальник несе відповідальність, визначену комерційними умовами.
Згідно п. 5.3. комерційних умов, за недотримання умов рівня виконання замовлень, постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару (вартість розраховується як різниця між вартістю замовленого покупцем товару та вартістю фактично прийнятого покупцем товару згідно кожного замовлення), але не менше 100 (сто) гривень за кожен факт такої недопоставки. Недотриманням рівня замовлення вважається поставка товару у кількості, яка на 5 та більше відсотків менша від визначеної у замовленні кількості. Перевірка рівня виконання замовлень здійснюється за кожною поставкою шляхом порівняння кількості фактично поставленого товару до кількості у замовленні. Штраф сплачується постачальником протягом 10-ти днів з моменту отримання листа-вимоги, що містить розрахунок.
На підставі зазначених договірних умов, відповідач за недотримання рівня виконання замовлень позивачем, направляв позивачу листи-вимоги про оплату нарахованого ним штрафу, а саме, листи від 23.02.2017 № 1179 з вимогою про оплату 749, 25 грн, від 07.08.2017 № 7893 з вимогою про оплату 100, 00 грн та від 11.10.2017 № 7561 з вимогою про оплату 6 431, 10 грн (копії листів знаходяться в матеріалах справи).
У відповідь на лист-вимогу від 11.10.2017 № 7561, позивач скеровував відповідачу претензію-відповідь від 19.10.2017 № 19/10/17, у якій заперечив щодо нарахованого відповідачем штрафу та зазначив, що недопоставка товару відбувалася у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем коштів за поставлений товар що призвело до неможливості виготовлення постачальником продукції в необхідній кількості.
У зв'язку із несплатою позивачем штрафів за вказаними вимогами, відповідач направив позивачу повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.10.2017 № 8011 на суму 849, 25 грн та від 26.02.2018 № 1579 на суму 6 431, 10 грн. Крім того, листом від 24.04.2018 № 3958 відповідач повідомив позивача про розірвання договору поставки від 31.03.2016 № 697, в порядку передбаченому п. 9.5. договору.
Посилаючись на вказані обставини відповідач стверджує, що сума коштів, яка підлягала сплаті ним за поставлений позивачем товар, була зменшена внаслідок зарахування штрафів нарахованих позивачу, як зустрічних однорідних вимог, відтак у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем в розмірі 6 543, 97 грн.
Позивач не погоджуючись із запереченнями відповідача стверджує, що він повідомляв відповідача електронними листами, в порядку визначеному п. 4.3. та п. 4.4. договору, про недостачу товару на складі та попереджав про затримку поставки товару в кількості замовленій відповідачем, відтак вважає що відповідачем неправомірно нараховано позивачу штрафні санкції та зараховано їх як зустрічні однорідні вимоги без достатніх на це правових підстав.
Як передбачено п. 4.3. договору, у випадку, якщо постачальник не має можливості виконати замовлення на поставку товарів у повному обсязі або у строк, погоджений сторонами, він зобов'язаний негайно, але не пізніше половини строку виконання замовлення вказаного у графіку поставок, повідомити про це покупця, направивши скан-копію відповідного листа на адресу електронної пошти покупця.
Відповідно до п. 4.4. договору (із врахуванням змін внесених згідно додаткової угоди від 31.03.2016), у випадку, якщо постачальник не може здійснювати поставку товару за затвердженим графіком у повному обсязі протягом певного часу через об'єктивні причини (тимчасова зупинка роботи заводу-виробника, зміна імпортера, переміщення виробничих потужностей тощо), він зобов'язаний не пізніше як за 30 днів до дати припинення таких поставок письмово повідомити про це покупця та, за погодженням з покупцем, забезпечити одноразову позапланову поставку товару покупцю в узгоджений термін та в погодженому сторонами обсязі.
Суд відхиляє доводи позивача щодо повідомлення відповідача про недостачу товару на складі та про затримку поставки товару, оскільки позивачем не подано жодних доказів направлення таких повідомлень, а відповідач заперечує їх отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, яка кореспондується із ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Як передбачено ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
01.03.2017 сторонами було доповнено договір п. 3.4. наступного змісту: “покупець може зменшити свої грошові зобов'язання перед постачальником за поставлений ним товар на суму нарахованих відповідно до договору та додатків до нього штрафних санкцій, грошової винагороди, зобов'язання з оплати послуг, вартості товарів, повернених постачальникові або які підлягають поверненню постачальнику на основі даного договору та додатків до нього тощо, шляхом проведення заліку зустрічних вимог в порядку передбаченому ч.2 ст. 601 Цивільного кодексу України, за винятком випадків, коли це заборонено чинним законодавством України.”
У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на положення п. п. 3.4, 4.3., 4.4. договору та враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку про правомірність нарахування та зарахування відповідачем штрафних санкцій як зустрічних однорідних вимог в розмірі 849, 25 грн згідно повідомлення від 26.10.2017 № 8011 та в розмірі 6 431, 10 грн згідно повідомлення від 26.02.2018 № 1579. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 543, 97 грн, оскільки вказана сума була зарахована як зустрічні однорідні вимоги, у зв'язку із чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
З приводу нарахованих позивачем та заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 546, 19 грн, 3 % річних в сумі 658, 27 грн та пені в розмірі 7 457, 36 грн суд зазначає таке.
Згідно умов п. 6.7. договору, за несвоєчасну оплату за поставлений згідно замовлення товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми. Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Порядок розрахунків між сторонами визначено пунктом 3.1. договору та пунктом 1.1. комерційних умов, відповідно до яких розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом шістдесяти п'яти календарних днів з моменту реалізації/отримання (необхідне підкреслити) товару покупцем.
Суд звертає увагу, що аналіз оригіналу договору свідчить про те, що сторонами не погоджено з якого саме моменту - отримання чи реалізації товару, покупець зобов'язаний здійснювати оплату, а відтак, неможливо встановити з якого моменту слід обраховувати прострочення відповідачем оплати за поставлений товар, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У матеріалах справи відсутні докази пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про здійснення оплати заборгованості за поставлений товар, а листи-відповіді позивача на претензії відповідача такими вимогами вважатися не можуть. Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 6 543, 97 грн та нарахованих сум пені в розмірі 7 457, 36 грн, 3 % річних на суму 658, 27 грн та інфляційних втрат на суму 1 546, 19 грн, а відтак про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Судові витрати пропорційно в частині відмовлених позовних вимог, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід залишити за позивачем.
Питання про повернення з Державного бюджету України частини суми сплаченого судового збору, пропорційного розміру зменшених позивачем позовних вимог та заборгованості погашеної під час розгляду справи, може бути розглянуте судом після надходження на його адресу відповідної заяви позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Провадження у справі № 914/1026/18 в частині стягнення 59 652, 38 грн основного боргу - закрити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 09.10.2018.
Суддя Манюк П.Т.