ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
27 вересня 2018 року Справа № 913/274/18
Провадження №33/913/274/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс", вул.Миколи Гайцана, б.6, кв.4, м.Київ, 01010
до Фермерського господарства "Застава-2014", вул.Комсомольська, буд.31, с.Соснівка Новопсковського району Луганської області, 92313
про стягнення 875 366 грн 75 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Гулевич В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача:- Проценко О.М., представник за довіреністю № 42 від 12.06.2018;
- Зубенко В.М., представник за довіреністю № 41 від 12.06.2018;
від відповідача: Ільков Д.В., представник за довіреністю б/н від 01.09.2017.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрекс" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства "Застава-2014" про стягнення грошових коштів в сумі 875 366 грн 75 коп. за договором поставки №1084 від 10.07.2017, з яких: збитки понесені позивачем у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних відповідачем в розмірі 14 745 грн 85 коп., та штраф на підставі п.6.5 договору в розмірі 860 620 грн 90 коп.
На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору поставки від 10.07.2017 №1084 в частині своєчасного реєстрування податкових накладних на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, на думку позивача, позбавило його очікуванного в певну дату отримання податкового кредиту в повному обсязі (за всі господарські операції по купівлі товару), та є підставою для стягнення штрафу з відповідача та відшкодування останнім збитків у відповідності до умов договору та закону.
Зокрема, відповідач здійснив поставку соняшника врожаю 2016 року у кількості 350, 32 тон на загальну суму 3 580 270 грн 40 коп. на виконання умов вказаного договору та специфікації №1 від 10.07.2017.
Оскільки відповідач не зареєстрував та не вжив усіх можливих заходів, спрямованих на своєчасну реєстрацію податкових накладних, позивач з простроченням в 92 дні отримав бюджетне відшкодування на загальну суму 573747 грн 27 коп. (у період з 21.09.2017 по 21.12.2017). У цей період позивач не мав можливості використовувати грошові кошти від бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у своїй господарській діяльності. Позивач з метою здійснення господарської діяльності вимушений був використовувати залучені кредитні кошти за кредитним договором, укладеним з ПАТ "Мегабанк" №20-06в/2017/ГД-11/2011 від 10.04.2017 та за субкредитною угодою №20-16в/2017ГД-11/2011/АРЕХ-001-МGB від 21.11.2017, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи викладені обставини, позивач заявив до відшкодування збитки, понесені у розмірі відсотків за користування кредитними коштами та на підставі п.6.5 договору - штраф у розмірі 25 % від вартості поставленого товару у зв'язку із порушенням відповідачем строку реєстрації податкових накладних.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.06.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" до Фермерського господарства "Застава-2014" про стягнення 875 366 грн 75 коп. залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із недодержання вимог п.п.5-9 ст.162, п. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою господарського суду Луганської області від 23.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в загальному позовному провадженні. Підготовче засідання призначено на 16.07.2018.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.07.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні на 15.08.2018.
Відповідач у відзиві, що найшов через канцелярію суду 16.07.2018, заперечує проти позову, оскільки вважає, що ним було дотримано всі умови укладеного з позивачем договору поставки від №1084 від 10.07.2017, зокрема в частині п.4.5 договору стосовно вимоги щодо здійсненя реєстрації податкових накладних. При цьому відповідач вказує, що приписи Податкового Кодексу України ним не порушені і санкцій зі сторони ДФС до нього не застосовувалися.
Відповідач зазначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН згідно з п.201.16. ст.201 ПК України, перебіг строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення згідно з пп.201.16.4 п.201.16. ст.201 ПК України.
Позивач у відповіді на відзив від 10.08.2018 за вих.№1-229, вказує про несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних за договором поставки від №1084 від 10.07.2017. Зокрема, у відповідності до положень п.201.10 ст.201 ПК України продавець товарів має в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, що не було дотримано позивачем, оскільки складені відповідачем податкові накладні в липні 2017 року були зареєстровані лише в жовтні 2017 року. Посилання відповідача на норми п.201.10 ст.201 ПК України щодо переривання перебігу граничного строку реєстрації у разі зупинення та поновлення строку з дня припиненн ятакої процедури, є за твердженням позивача безпідставним, з огляду на те, що в серпні 2017 року комісією ДФС були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Натомість записи про реєстрацію накладних в ЄРПН були внесені комісією ДФС в день прийняття рішень про задоволення скарг відповідача.
За таких підстав, позивач вважає, що відповідачем порушено умови договору від в частині п.4.5 (порушення строку надання або оформлення документів, адже відповідач мав провести реєстрацію податкових накладних 31.07.2017 та 15.08.2017, тоді як здійснив це 03.10.2017 та 09.10.2017), а тому відповідач зобов'язаний нести відповідальність у вигляді штрафу та збитків, які передбачені договором п. 6.4 та законом (враховуючи положення ст.ст.55, 173, 174, 188, 193, 224, 225, 230, 237 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 202, 203, 205, 526, 530, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України).
В наслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання отриманню збитків в господарській діяльності, позивачу також були спричинені збитки в розмірі 14745 грн 85 коп., з огляду на несвоєчасність отримання відшкодування ПДВ та необхідність використання кредитних коштів та сплату відсотків в зазначеному розмірі.
Позивачем також була подана заява за вих.№1-234 від 14.08.2018 про зупинення провадження у справі до оприлюднення повного тексту Верховним Судом постанови у справі №917/877/17 від 03.08.2018, яке суд вирішив розглянути в наступному судовому засіданні.
В додаткових письмових поясненнях за вих.№15 від 15.08.2018 відповідач зауважив про те, що в порядку визначеному законодавством податкові накладні зареєстровані та надані покупцю. В разі порушення граничних строків реєстрації згідно п.201.10 ст.201 ПК України застосовуються штрафні санкції зі стоони компетентного органу ДФС України. Однак, в даному випадку оскільки порушення відсутні - відповідні штрафні санкції до відповідача ДФС не застосовувалися.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 21.09.2018 включно. Відкладено підготовче засідання на 13.09.2018.
Позивачем подані додаткові письмові пояснення до позову за вих.№262 від 11.09.2018, в яких позивач, посилаючись на положення ст.ст.216-218 ГК України вказав на те, що своєчасна реєстрація податкових накладних згідно п.201.10 ст.201 ПК України є визначений законом обов'язок суб'єкта господарювання, порушення якого призводить до порушення правил здійснення господарської діяльності, отже відповідач має відшкодувати збитки позивачу, а також визначений умовами договору штраф. Також позивачем долучено роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаціного господарського суду у справі №917/877/17 від 03.08.2018, висновки в якій позивач просив врахувати під час розгляду даної справи, посилаючись на подібність обставин.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.09.2017 залишена без розгляду раніше подана позивачем заява про за вих.№1-234 від 14.08.2018 про зупинення провадження у справі до оприлюднення повного тексту Верховним Судом постанови у справі №917/877/17 від 03.08.2018, за письмовим клопотанням представника ипозивача поданим в судовому засіданні. Відкладено підготовче засідання на 21.09.2018.
Сторонами подані додаткові письмові пояснення та документи за вих.№21 від 21.09.2018 та за вих.№ 1-269 від 19.09.2018 щодо проведених розрахунків між сторонами за договором поставки №1084 від 10.07.2017, оформлених видаткових накладних.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.09.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті. За письмовою згодою сторін на підставі ч.6 ст. 183 ГПК України розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого провадження. В судовому засіданні 21.09.2018 оголошено перерву до 27.09.2018.
В судове засідання 27.09.2018 прибули представники обох сторін.
Представники сторін в судовому засіданні надали усні пояснення та запереченння з приводу предмета та підстав заявлених позовних вимог, здійснених між сторонами розрахунків за договором та відображеним даним по сумам та обсягам поставок продукції, оформленню видаткових та податкових накладних. Позивач підтримав заявлений позов, просив його задовольнити повністю. Відповідач просив відмовити в позові, враховуючи доводи, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях.
У судовому засіданні 27.09.2018 постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
10.07.2017 між Фермерським господарством "Застава-2014" (відповідач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрекс" (позивач/покупець) укладено договір поставки №1084, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити соняшник врожаю 2016 року, іменований надані товар, за ціною і на умовах цього договору (а.с.15-16).
Відповідно до положень п.2.1, 2.2 кількість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Допускається постачання товару різновеликими партіями. Загальна кількість товару за цим договором дорівнює сумі товару по всім специфікаціям.
Згідно п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 ціна і загальна вартість обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Форма оплати-безготівковий розрахунок. Порядок оплати обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. У разі якщо сторони дійдуть згоди про попередню оплату товару покупець має право оплатити частину товару, а постачальник зобов'язаний поставити покупцеві сплачену частину товару на умовах цього договору та відповідної специфікації.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що товар (його частину) поставляється покупцеві на умовах "ІНКОТЕРМС - 2010", зазначених у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.
Датою поставки товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичної передачі товару, який зазначений у відповідній накладній на товар (його частину) (п.4.3 договору).
Як доказ поставки товару (його частини) постачальник повинен передати покупцю відповідну видаткову накладну. Підписи сторін на накладних підтверджують факт приймання товару, посвідчуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей (п.4.4 договору).
Пунктом 4.5 даного договору встановлено, що постачальник, який є платником ПДВ повинен надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи. Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі здійснюються постачальником та покупцем у порядку, визначеному законодавством.
Усі податкові накладні та коригування до податкових накладних підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Прийняття електронних податкових накладних покупцем здійснюється за допомогою програмного продукту "М.Е.Dос." (електронна адреса agrexzvit@aerex.corn.ua) та додаткового модуля "Електронний документообіг". постачальник підтверджує своє зобов'язання видавати згідно з чинним законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги покупця.
В пункті 6.4 договору сторони встановили, що у випадку, якщо органами податкової служби (шляхом складання повідомлення-рішення, акту перевірки, внесення коригувань сум податкового кредиту до облікової картки покупця як платника податку) та/чи рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит покупця з ПДВ по податковим накладним постачальника, зменшені податкові витрати покупця на вартість товарів/послуг, придбаних у постачальника, донараховані Покупцеві податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства чи судом буде прийнято рішення про стягнення на користь держави доходу, отриманого в результаті операції, що визнана недійсною/ніікчемною, і, не буде пов'язано з:
- анулюванням (відміною) державної реєстрації постачальника;
- виключенням постачальника із реєстру платників податку на додану вартість (в тому числі анулювання свідоцтва платана ПДВ);
- господарськими відносинами постачальника і/або контрагентів з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, ще зафіксовано в актах перевірки органів державної податкової служби чи рішенні (постанові) суду;
- неналежним чином ведення бухгалтерського і/або податкового обліку, несвоєчасним, неналежним чином, не в повному обсязі поданням в податкові органи обов'язкової податкової звітності;
- встановленням податковим органом чи судом недійсності (в тому числі нікчемності) угоди, що підписана між постачальником та його контрагентом;
- стягнення на користь держави всього отриманого покупцем по недійсній/нікчемній угоді, що підписана між сторонами;
- будь-якими фактами, в тому числі включаючи, але не обмежуючись, порушенням порядку реєстрації податкових накладних, відсутність обов'язкових реквізитів або даних у податковій накладній, що пов'язані з порушенням постачальником і/або його контрагентами податкового законодавства.
Постачальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати направлення покупцем відповідної претензії про відшкодування збитків оплатити грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі, на яку покупцеві зменшено податковий кредит з ПДВ, зменшені податкові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнено на користь держави отримане по угоді, що визнана недійсною/нікчемною (далі - "Виплата").
У випадку невиконання постачальником своїх зобов'язань, що зазначені в даному пункті договору, покупець має право на стягнення суми виплати в судовому порядку.
У випадку, якщо акт/дії органу податкової служби чи рішення суду, на підставі яких виникло зобов'язання по виплаті, в подальшому будуть визнані незаконними і відмінені, сторона, що отримала виплату, зобов'язується повернути стороні, що сплатила отримані від неї в якості виплати грошові кошти, пропорційно від того, в якій частині змінено рішення. При цьому, якщо зі сторони, що отримала виплати, фактично були утримані в бюджет суми донарахованих податків, штрафних санкцій, вартість отриманого по угоді, то повернення стороні, що оплатила, грошових коштів здійснюється лише після їх фактичного отримання із бюджету стороною, що отримала виплату, і тільки в розмірі суми, поверненої з бюджету.
Відповідно до п.8.2 цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.08.2017, але в будь-якому випадку до остаточного його виконання сторонами.
Згідно умов договору сторонами було підписано специфікацію №1 від 10.07.2017 на поставку соняшника врожаю 2016 року в кількості 370 тн на суму 3781400 грн (а.с.17, т.1).
На виконання договору відповідачем протягом 11-19.07.2017 поставлено позивачу соняшника в кількості 350, 32 тон на загальну суму 3 580 270 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ - 596711 грн 73 коп.
За поставлену продукцію позивач розрахувався з відповідачем повністю. Зокрема, на загальну суму 3025120 грн позивачем були внесені кошти в якості попередньої оплати, та 21.07.2017 позивачем сплачено відповідачу 555150 грн 40 коп., що не заперечується сторонами.
На підтвердження в матеріалах справи наявні складені сторонами видаткові накладні (т.1 а.с. 105-111; 152-158), товаро-транспортні накладні (т.1 а.с.112- 120). Своєю чергою, факт оплати позивачем товару в повному обсязі підтверджується наявними виписками по рахунку (а.с.148-151 т.1).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було своєчасно складено та подано податкові накладні за спірний період, а саме:
- №1 від 11.07.2017 на суму 296 993 грн 20 коп. (а.с.159 т.1)
- №2 від 12.07.2017 на суму 389 279 грн 80 коп. (а.с.172 т.1)
- №3 від 13.07.2017 на суму 734 613 грн 60 коп. (а.с.186 т.1)
- №4 від 14.07.2017 на суму 365 467 грн 20 коп. (а.с.200 т.1)
- №5 від 15.07.2017 на суму 727 664 грн 00 коп. (а.с.214 т.1)
- №10 від 16.07.2017 на суму 348 195 грн 40 коп. (а.с.242 т.1)
- №8 від 19.07.2017 на суму 580 270 грн 40 коп. (а.с.228, т.1).
Однак, відповідно до наданих позивачем квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію вищезазначених податкових накладних було зупинено з посиланням на п.201.16 ст.201 ПК України (а.с.160, 173, 187, 201, 215, 229, 243, т.1).
За таких обставин відповідач направив до ДФС України додаткові документи про підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором з позивачем, про що повідомив податковий орган електронним повідомленням, яке доставлено до центрального рівня ДПС України повідомлення від 02.08.17, що підтверджено роздруківками відповідних повідомлень (а.с.161, 174, 188, 202, 216, 230, 244, т.1).
Згодом, комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, 11.08.2017 та 17-18.08.2017 прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відповідача в ЄРПН:
- №65698/38763248 від 11.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 11.07.2017;
- №65670/38763248 від 11.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 12.07.2017;
- №65697/38763248 від 11.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 13.07.2017;
- №65710/38763248 від 11.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 14.07.2017;
- №65757/38763248 від 11.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 15.07.2017;
- № 99220/38763248 від 18.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 19.07.2017;
- №94244/38763248 від 17.08.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 16.07.2017 (а.с.163, 176, 190, 204, 218, 232, 246, т.1).
Як вбачається в зазначених рішеннях підставою для відмови зазначено - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
В рішеннях вказано, що вони можуть бути оскаржені відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПК України в адміністративному або в судовому порядку.
Враховуючи обставини, Фермерське господарство "Застава-2014" оскаржило вказані рішення, подало 26.09.2017 до Державної фіскальної служби України скарги (по кожній податковій накладній окремо) з додатковими документами до ДФС України, м. Київ, Львівська площа, 8, що підтверджується копіями скарг та поштовими документами про їх відправлення, наявними в матеріалах справи (т.1, а.с. 167-169, 180-183, 194-197, 208-211, 222-225, 236-239; т.2, а.с.1-4).
Крім того, з листа ДФС України від 10.10.2017 №13444/Д/99-99-11-04-25 про розгляд звернень вбачається, що відповідач з метою швидкого врегулювання питання щодо здійснення реєстрації податкових накладних також звертався на Урядову «гарячу лінію» ДФС, вважаючи порушеними свої права, просив розібратися з неправомірними діями податкової т аскасувати відповідні рішення про відмову у реєстрації накладних.
Згідно листа ДФС України від 10.10.2017 №13444/Д/99-99-11-04-25 (а.с.170, т.1), направленого відповідачу, комісією ДФС з питань розгляду скарг прийняті рішення від 03.10.17 про задоволення скарг відповідача та скасування відповідних рішень комісії ДФС, що були надіслані відповідачеві.
Повідомлено, що у день прийняття відповідних рішень про задоволення скарг фіскальна служба вносла відповідні записи до ЄРПН про реєстрацію податкових накладних з тими ж датами і номерами, які присвоював накладним відповідач (т.1, а.с. 170-171, 184-185, 198-199, 212-213, 226-227, 240-241; т.2 а.с. 5-6).
Згідно даних наявних в матеріалах справи квитанцій, податкові накладні №1 від 11.07.2017, №2 від 12.07.2017, №3 від 13.07.2017, №4 від 14.07.2017, №5 від 15.07.2017 були зареєстровані згідно рішень ДФС 03.10.2017; податкові накладні №8 від 19.07.2017, №10 від 16.07.2017 - зареєстровані 09.10.2017.
Санкції зі сторони Державної фіскальної служби України до відповідача за неправомірні дії чи помилки при направленні податкових накладних для реєстрації, прострочення реєстрації - не застосовані.
Позивач посилається на те, що в результаті вказаних подій 19.08.2017 ним було подано до ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року без зазначення обсягу постачання без ПДВ на суму 2868736,33 грн (на який не було реєстрації податкових накладних) та отримано 19.09.2017 на поточний рахунок бюджетне відшкодування податку на додану вартість за липень місяць без врахування вказаного податкового кредиту. Лише після здійснення реєстрації податкових накладних, 20.11.2017 позивачем було подано декларацію податку на додану вартість за жовтень 2017 року із зазначенням обсягу постачання без ПДВ на суму 2868736,33 грн, та 21.12.2017 позивачем було отримано бюджетне відшкодування за жовтень 2017 року, у складі якого було включено відшкодування ПДВ за вказаними операціями з відповідачем на загальну суму 573747,27 грн. (прострочення позивач розраховує - 92 дні, з 21.09.2017 по 21.12.2017).
За вказаних обставин позивач вважає, що відповідач порушив господарське зобов'язання, встановлене умовами пункту 4.5 договору, а відповідальність за порушення такого господарського зобов'язання також встановлена в договорі поставки від 10.07.17 №1084, укладеному між сторонами, в пункті 6.5: у випадку порушення строку надання або оформлення документів, передбачених п.п. 4.5 і 4.6 договору, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від вартості поставленого товару.
Позивач обраховує штраф, враховуючи вартість поставленого товару на суму 3442483,60 грн, а не 3580270,40 грн (з огляду на те, що податкова накладна №7 від 17.07.2017 на суму 137786,80 грн була зареєстрована зразу). 25% від суми 3442483,60 грн складає 860620,90 грн штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача.
Також до стягнення позивачем заявлено збитки в сумі 14745,85 грн, що складають суму сплачених відсотків за період з 21.09.17 по 21.12.17 користування кредитними коштами.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.
За змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
При цьому, зважаючи на суб'єктне коло сторін спору, захищуване право/інтерес та його порушення повинні мати приватно-правову природу (господарську або цивільну).
Сутність розглядуваного спору, зокрема полягає у примусовому стягненні з відповідача нарахованої відповідно до п.6.5 договору суми штрафу у розмірі 25% від вартості поставленого товару та збитків у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією відповідачем податкових накладних.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору поставки №1084 від 10.07.2017, кореспондуючі права та обов'язки його сторін та сутність спірних правовідносин, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень податкового законодавства з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Відповідно до положень ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Пунктом 6.5 укладеного договору сторони встановили, що у випадку порушення строку надання або оформлення документів, передбачених п.п. 4.5 і 4.6 договору, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від вартості поставленого товару.
Штрафні санкції , штраф та пеня сплачуються понад збитків (п.6.6 договору).
Зокрема, в п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, діючій на час реєстрації спірних податкових накладних) встановлено, що реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобовязань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в п.201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п.201.16.4 п.201.16 цієї статті.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п.201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з пп.201.16.4 п.201.16 цієї статті.
Податкові накладні, на несвоєчасну реєстрацію яких посилається позивач, були зареєстровані на підставі відповідних рішень Комісії ДФС після оскарження відповідачем дій податкової щодо відмови в реєстрації, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Крім того, в п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1 ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Під час розгляду спору судом з'ясовано, що позивач до ДФС в порядку передбаченому п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України із скаргою на відповідача щодо порушення останнім порядку заповнення та/або порядку реєстрації накладних не звертався. В матеріалах справи також відсутні відповідні докази.
Натомість судом враховується, що згідно ст.198 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016, за умови складення, підписання платником податку (продавцем товарів), навіть із простроченням, податкових накладних і реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобовязань, у покупця товарів протягом 365 календарних днів з дати складення податкових накладних зберігається право на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з цим, суд зауважує про те, що задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу перебуває в залежності, насамперед, від правильного визначення правової природи розглядуваних правовідносин, фактичні обставини в яких кваліфіковані позивачем у якості підстави для застосування та стягнення з відповідача штрафу.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалося вище, п. 4.5 договору сторони узгодили, що постачальник, який є платником ПДВ повинен надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи.
Усі податкові накладні та коригування до податкових накладних підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У випадку порушення строку надання або оформлення документів, передбачених п.п. 4.5 і 4.6 договору, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від вартості поставленого товару (п.6.5).
Відповідно до пункту 201.1, абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку на додану вартість зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді штрафу в розмірі 25% від вартості поставленого товару, навіть в більшому розмірі ніж сума ПДВ, який сплачується покупцем при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв'язку з цим отримати податковий кредит.
Натомість, штрафні санкції відповідно до ст.ст.173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме господарських зобов'язань. Аналогічно, сукупний аналіз ст.ст.11, 509, 549 Цивільного кодексу України вказує на те, що неустойка (штраф/пеня) в цивільно-правовому контексті підставою стягнення передбачає порушення саме цивільного зобов'язання.
Виходячи з положень ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної (чи несвоєчасна реєстрація) у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, або порушенням цивільного зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
А тому суд не погоджується з вказаних підстав з доводами позивача в цій частині.
Зазначений сторонами у п.4.5 договору поставки №1084 від 10.07.2017 обов'язок постачальника, який є платником ПДВ, надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством також не призводить до зміни характеру правовідносин, з податкових - на господарські або цивільні.
Тобто передбачена пунктом 6.5 договору відповідальність постачальника не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання ним приписів саме податкового законодавства.
Натомість сукупний аналіз ст.ст.3, 4 Господарського кодексу України та ст.1 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку, що податкові відносини не є об'єктом регулювання вказаних кодексів та за своєю сутністю становлять публічно-правову сферу відносин держави з платниками податків.
Більш того, перебування своєчасно наданих відповідачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлено діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу, який наразі не є учасником договору поставки №1084 від 10.07.2017 чи зобов'язаною особою відносно стягуваних штрафних санкцій. Наразі, господарські санкції опосередковують саме індивідуальну відповідальність порушника за власні дії/бездіяльність у сфері господарських відносин, а не за позицію органу державної влади в податкових відносинах.
Зважаючи на викладене, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (своєчасне здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, а тому зумовлює відмову в задоволенні позову в частині стягнення 860620 грн 90 коп - штрафу.
Вказані висновки суду також узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, що враховано судом згідно ст.236 ГПК України.
З приводу іншої частини заявлених вимог щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 14745,85 грн, що складають суму сплачених позивачем відсотків за період з 21.09.17 по 21.12.17 користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною першою статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частинами першою і другою статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу на те, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до стягнення заявлено збитки в сумі 14745,85 грн, що складають суму сплачених відсотків за період з 21.09.17 по 21.12.17 користування кредитними коштами за кредитним договором №20-06в/2017/ГД-11/2011 від 10.04.2017 з ПАТ "Мегабанк", здійснюючи свою господарську діяльність. Відсотки розраховані за ставками 11% та 9% за кредитом в доларах США за офіційним курсом на 21.09.17, на 31.10.17, 01.11.17, 21.12.17 на суму недоотриманого ПДВ 573747,27 грн.
Однак позивачем не подано належних доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми 14745,85 грн, які останній зазначає як сплачені відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку саме з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Долучені позивачем копії кредитного договору укладеного з ПАТ "Мегабанк" №20-06в/2017/ГД-11/2011 від 10.04.2017 та субкредитної угоди №20-16в/2017ГД-11/2011/АРЕХ-001-МGB від 21.11.2017 (укладені в різні хронологічні періоди із спірними обставинами у справі, без зананчення цілей кредитування), а також копія листа за підписом голови правління ПАТ "Мегабанк" від 01.06.2018 про підтвердження здійснення користування позивачем як позичальником кредитними коштами за вказаними договорами, не є належними доказами понесення позивачем збитків в заявленій до стягнення суммі у зв'язку із діями відповідача щодо несвоєчасного проведення реєстрації накладних.
Відсутнім є й причинно-наслідковий зв'язок між сплатою позивачем відсотків за користування кредитними коштами в зазначений період за кредитним договором, який зокрема позивачем було укладено з ПАТ "Мегабанк" значно раніше - 10.04.2017, до обставин на які посилається позивач, та діями відповідача.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що на виконання вимог закону відповідачем були своєчасно складені податкові накладні та подані для реєстрації за поставлену протягом липня 2017 року продукцію.
Перебування своєчасно наданих відповідачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлено діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу прийняття рішень про зупинення реєстрації, в подальшому - про відмову в реєстрації. Протягом цього часу (серпень - вересень 2017 року) відповідачем вчинялися всі необхідні дії для вирішення питання щодо невідкладного проведення реєстрації накладних.
Зокрема, як вже зазначалося, саме за результатами поданих відповідачем скарг на дії комісії ДФС щодо відмови в реєстрації та звернень на на Урядову «гарячу лінію» ДФС, подані скарги були податковою задоволені, скасовані рішення, та комісією ДФС з питань розгляду скарг вже 03.10.2017 та 09.10.2017 були внесені відповідні записи до Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію накладних в день прийняття відповідних рішень.
Що дало можливість позивачу включити до податкового кредиту відповідні суми, подати декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року і в грудні 2017 року отримати відповідне бюджетне відшкодування за жовтень 2017 року.
Крім того, висновок компетентного органу щодо допущення порушень відповідачем під час складання податкових накладних також відсутній, санкції зі сторони Державної фіскальної служби України до відповідача за неправомірні дії чи помилки при направленні податкових накладних для реєстрації, прострочення реєстрації - не застосовувалися.
За таких обставин вина відповідача не доведена. Отже, відсутні всі елементи складу господарського правопорушення, а тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 14745 грн 85 коп. - збитків, слід відмовити.
Крім того, подані під час розгляду спору обома сторонами листи - податкові консультації ДФС за вих.№3633/6/99-99-15-03-02 від 21.08.2018 (а.с.68, т.2) та за вих.№5652/10/12-32-12-01-13 від 07.09.2018, не спростовують встановлених судом під час розгляду спору обставин.
Окремо суд зауважує про те, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивач також посилається на висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17, які просив врахувати під час розгляду даного спору.
Як вбачається з постанови Верховного Суду у вказаній справі, предметом дослідження було правомірність заявлення ПАТ "Полтаваобленерго" до КП "Благоустрій Кременчука", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вимоги про стягнення 1 541 930,45 грн збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо надання позивачу податкових накладних за договором від 01.03.2001 № 291 на послуги з оренди майна.
Позов було обґрунтовано тим, що всупереч вимозі позивача відповідач, порушуючи статтю 201 Податкового кодексу України взагалі не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 1 541 930,45 грн.
За результатами розгляду Верховним Судом були оцінені вказані конкретні обставини у справі №917/877/17 та зроблений висновок про те, що матеріалами підтверджеується порушення відповідаем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, не здійснення зареєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Також в цій постанові Суд відступив від висновку, викладеного раніше у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17 (відносно права покупця товарів/послуг згідно положень пункту 201.10 статті 201 ПК України додати до податкової декларації скаргу на такого продавця - у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту).
Дослідивши обставини справи що наразі розглядається, а також висновки Верховного Суду наведені у справі №917/877/17, суд дійшов висновку щодо неможливості застосування відповідної правової позиції в зазначеній справі в порядку ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відмінність обставин у справах, а також підстав подання позову.
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову в сумі 13130 грн 50 покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" до Фермерського господарства "Застава-2014" про стягнення 875 366 грн 75 коп., з яких: 860620 грн 90 коп - штраф та 14745 грн 85 коп. - збитки, відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 13130 грн 50 коп. віднести на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення підписано 09.10.2018.
Суддя О.В. Драгнєвіч