ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.10.2018Справа № 910/10759/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/10759/18
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 19 065,00 грн.
Без виклику учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 19 065,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 73854а7к3 від 10.03.2017р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Mazda", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем. Позивач направив відповідачу заяву щодо виплати страхового відшкодування на суму 20065,00 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в сумі 19 065,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі
12.09.2018р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми відшкодування позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу. За твердженням відповідача, за спірним страховим випадком підлягало виплаті страхове відшкодування у розмірі 12 117,90 грн. Оскільки сума коштів у розмірі 12 117,90 грн. сплачена відповідачем в добровільному порядку 30.08.2018р., просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на 01.10.2018р. від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/44511/17 вбачається, що 30.11.2017р. о 21 год. 15 хв., ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Mazda", державний номер НОМЕР_2, по вул. О. Довженка біля будинку № 1-Б/1 у м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.
Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1.
Пошкоджений автомобіль застрахований у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 73854а7к3 від 10.03.2017р.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справи та положень ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.
Як зазначає Верховний суд, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування". від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-112цс13 від 25.12.2013р.
За ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, та власнику автомобіля завдано шкоду.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 765/17, складеного 20.02.2018р. судовим експертом Коваль І.М., вартість відновлювального ремонту автомобіль марки "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 35 898,73 грн.
Внаслідок ДТП власнику автомобіля "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, завдано шкоду, визначену на підставі рахунку № 350 від 08.08.2018р., складеного ФОП Сокирка С.Х., який здійснював відновлювальний ремонт ушкодженого автомобіля, на суму 20 065,00 грн., з яких 11 205,00 - вартість запчастин, а 8 860,00 грн. - вартість ремонтних робіт.
Позивачем було складено страховий акт № АХА2342116 від 14.12.2017р., згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 20 065,00 грн.
Кошти в розмірі 20 065,00 грн. були перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 402 066 від 15.12.2017р. на рахунок ФОП Сокирка С.Х., який здійснював відновлювальний ремонт ушкодженого автомобіля.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20 065,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рахунок № 350 від 08.08.2018р. на суму 20 065,00 грн., страховий акт № АХА2342116 від 14.12.2017р., платіжне доручення № 402 066 від 15.12.2017р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що в рахунку № 350 від 08.08.2018р., виставленому ФОП Сокирка С.Х., який здійснювало ремонт пошкодженого автомобіля, вартість ремонту КТЗ становить 20 065,00 грн. без урахування коефіцієнту фізичного зносу, натомість відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 765/17 встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу становить 62%.
У зв'язку із викладеним відповідач вважає, що загальна вартість запасних частин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відповідно до рахунку № 350 від 08.08.2018р. становитиме 4 257,90 грн., а розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, відповідно становитиме 13 117,90 грн.
Судом вказані заперечення відповідача відхиляються з огляду на наступне.
Як вже встановлено судом, у висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 765/17 визначено вартість відновлювального ремонту в сумі 35 898,73 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 62 %.
Таким чином, вартість відновлювального ремонту згідно з рахунком ФОП Сокирка С.Х. № 350 від 08.08.2018р. є зменшеною на коефіцієнт фізичного зносу, оскільки не перевищує вартості відновлювального ремонту, визначеної висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 765/17.
Відтак, позивач здійснив виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Водночас, суд зазначає, що положеннями чинного законодавства не унормовано порядку визначення коефіцієнту фізичного зносу суб'єктами, що здійснюють ремонт транспортних засобів.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки "Mazda", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0697619.
Відповідно до умов договору (полісу) № АК/0697619 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Mazda", державний номер НОМЕР_2.
Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 100 000,00 грн., розмір франшизи встановлено в розмірі 1000,00 грн.
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки, умовами полісу № АК/0697619 розмір франшизи встановлено в розмірі 1000,00 грн., тому заявлена до стягнення сума страхового відшкодування позивачем при зверненні до суду з позовом була зменшена на вказану суму та становить 19 065,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mazda", державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0697619, то відповідно до наведених положень Закону, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
30.08.2018 року відповідач платіжними дорученням №ID-109513 від 30.08.2018р. та сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 12 117,90 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що сума страхового відшкодування у розмірі 12 117,90 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/10759/18 в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 117,90 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, розмір заборгованості відповідача зі сплати страхового відшкодування становить 6 947,10 грн. (19 065,00 грн. (сума страхового відшкодування, право вимоги якої перейшло до позивача) - 12 117,90 грн. (частково відшкодована відповідачем сума страхового відшкодування)).
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки "Mazda", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню.
Також , судом встановлено, що 31.05.2018р. позивач звернувся до відповідача з заявою №4849/18/ЦВ про стягнення заборгованості в порядку регресу, яка отримана останнім 01.06.2018р.
Таким чином, в силу приписів п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" термін здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за спірним випадком сплив лише 31.08.2018р., тобто після звернення позивача до суду з позовом (90 днів з дня отримання заяви позивача про здійснення страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем 01.06.2018р.).
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем дотримано приписи щодо звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, при цьому на момент прийняття даного рішення, як і на момент подачі відповідачем відзиву, встановлений законодавство 90-денний термін для розгляду вказаної заяви сплив, однак доказів виплати страхового відшкодування в повному розмірі - 19 065,00 грн., який визнаний судом обґрунтованим, відповідачем не надано.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 6 947,10 грн.
Пунктом 4 частини 5 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як встановлено судом, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі
термін здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за спірним випадком, встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не сплив.
Враховуючи невжиття позивачем всіх можливих дій щодо досудового вирішення спору, суд дійшов висновку, що судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму відшкодування в розмірі 6 947 грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 642 грн. 06 коп.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 12 117,90 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.10.2018р.
СуддяА.І. Привалов