ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 жовтня 2018 року № 826/6437/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
третя особа:Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі у місті Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (далі - УПФУ в Печерському районі м. Києва), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (УДКСУ у Печерському районі м. Києва), з вимогами:
- визнати дії відповідача протиправними;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу помилково сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у розмірі 13000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що однією з обов'язкових підстав посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу нерухомого майна є внесення особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, від сплати збору звільняються. Посилаючись на те, що УПФУ у Печерському районі м. Києва первинність придбання житла позивачем та вимоги пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР проігноровано, що стало підставою для вжиття судом заходів до відновлення порушеного права.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, допущено Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
14 червня 2016 року третьою особою подані письмові пояснення, в яких уповноважений представник просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, вказуючи на те, що УДКСУ у Печерському районі м. Києва виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, та у позовній заяві не наводить причинно-наслідковий зв'язок між діяннями УДКСУ у Печерському районі м Києва та завданням шкоди.
16 червня 2018 року представником відповідача надано для приєднання до матеріалів справи письмові заперечення, в яких представник відповідача просить відмовити повністю. Мотивуючи свою позицію представник вказує на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією відносно прав власності на нерухоме майно. Посилаючись на положення чинного законодавства, зокрема на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», представник відповідача вказує на те, що відомості з Державного реєстру прав не можуть бути підставою для визначення ОСОБА_1 особою, яка придбала майно вперше, так як невідомо було придбання нею нерухомого майна раніше. ОСОБА_1 на момент укладення договору 20 січня 2016 року, тобто на момент вчинення нотаріальної дії, не було надано жодних документів та жодним чином не підтверджено наявність пільги щодо сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. З огляду на наведене, відмова УПФУ в Печерському районі м. Києва, як суб'єкта влади, у задоволенні звернення ОСОБА_1 з проханням повернути їй 13000,00 грн є обґрунтованою, оскільки підстав для повернення помилково сплаченого збору як на момент звернення, так і на момент звернення до суду немає.
На підставі розпорядження від 16 лютого 2017 року за №441, у зв'язку з припиненням повноважень головуючого у справі судді Данилишина В.М., дану справу за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2017 року передано судді Добрянській Я.І., яка своєю ухвалою від 21 лютого 2017 року прийняла справу до свого провадження і призначила справу до розгляду у судовому засіданні.
14 квітня 2017 року позивачем подана уточнена позовна заява, в якій вимоги викладені у новій редакції: зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії, а саме - в порядку, визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, звернутись до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва із поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого судового збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 13000 грн.
Заміна адресата позовних вимог з УПФУ у Печерському районі у м. Києві на Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві обумовлена положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», яким утворено Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві з чотирьох управлінь: в Оболонському, Печерському, Подільському та Шевченківському районах м. Києва.
13 липня 2017 року від Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли письмові заперечення на позов з мотивами, аналогічними тим, що викладені у запереченнях УПФУ в Печерському районі м. Києва, правонаступник якого також просить відмовити у задоволенні позову.
19 липня 2017 року від представника позивача надійшла письмова заява, в якій останній підтримав позовні вимоги і висловив відсутність заперечень щодо розгляду справи в порідку письмового провадження.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл №6311 від 10 жовтня 2017 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/5400/16 та вказану справу 17 жовтня 2017 року передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
Згідно п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
У судове засідання 30 січня 2018 року учасники процесу в судове засідання не з'явились, про день, час і місце його проведення повідомлені належним чином, заяв/клопотань від представника відповідача до суду не .надходили, причини неявки суду не повідомлені.
У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
При вирішенні питання щодо можливості розгляду даної справи у відсутність представника відповідача, судом врахована наявність в матеріалах справи письмово викладених позицій учасників процесу.
За наявності в матеріалах адміністративної справи доказів, на підставі яких можна встановити обставини у даній справі і дати їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Водночас, відповідно до додатка №1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» УПФУ у Подільському районі міста Києва реорганізоване шляхом злиття в Центральне об'єднане УПФУ в місті Києві.
29 березня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №203 від «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві», якою затверджено перелік територіальних органів Пенсійного фронду України, які реорганізуються шляхом злиття, а саме: Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві реорганізовано шляхом злиття та створено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Таким чином, станом на день розгляду справи по суті, особою, до якої перейшли права і обов'язки відповідача у даній справі, передані на підставі наведених вищевказаних нормативно-правових актів, є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
З огляду на наведене, належним відповідачем у даній справі станом на момент постановлення рішення у даній справі є саме Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - ГУ ПФУ в м. Києві).
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
20 січня 2016 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Футуймою В.Б. та зареєстрований в реєстрі за №18. Відповідно до умов цього договору позивач придбав квартиру АДРЕСА_1.
Позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 13000,00 грн, що підтверджується копією квитанції №7632010070 від 20 січня 2016 року.
28 квітня 2016 року позивач звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 13000,00 грн.
Листом від 13 травня 2016 року №3521/11 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило в задоволенні заяви позивача, мотивуюче це тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог та наявності підстав для їх задоволення, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як встановлено судами, факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за №18.
В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, наявна інформація, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності лише на одну квартиру АДРЕСА_1, яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2016 року. Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності позивача іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, немає.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи які підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа №819/1498/17), 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17) та 20 березня 2018 року (справа №819/1249/17), від 19 червня 2018 року (справа №607/14722/16-а), від 11 липня 2018 року (справа №819/242/17).
Наведене в сукупності дає суду правові підстави для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Відтак, вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого судового збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 13000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2)
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368)
Суддя: Н.А. Добрівська