"09" жовтня 2018 р. Справа № 363/2212/17
Іменем України
9 жовтня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Гавриленко Ю.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, треті особи - Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради, ОСОБА_2, про визнання рішення протиправним та його скасування,
встановив:
в суді представник ОСОБА_2 клопотав провадження у справі закрити, яке не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства, оскільки підлягає вирішенню в порядку ЦПК України. Вважає, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини з приводу визначення місця проживання дітей.
Заслухавши заперечення позивача, дослідивши справу, суд дійшов до такого.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У той же час як встановлено у справі, спір фактично виник між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу визначення місця проживання їхніх дітей, правовідносини щодо якого регламентовано ст.ст. 160-161 СК України.
Регулювання сімейних відносин між батьками та дітьми здійснюється СК України.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Саме по собі прийняття рішення органом опіки та піклування в контексті вказаних вимог закону, яке один з батьків вважає незаконним, не є ознаками публічно-правого спору в розумінні вказаних вище вимог Закону.
Таким правовідносинам не притаманні відносини влади й підпорядкування, вони не є публічно правовими, оскільки ґрунтуються перш за все на сімейних відносинах батьків і дітей, й рішення органу опіки та піклування нерозривно пов'язано зі спором про таке право.
Спірне по справі рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей не можливо від'єднати від вимог і положень сімейного законодавства України, від спору про право й розглядати як самостійне виконання суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій.
Насамперед визначальним у даному випадку є наявність спору про немайнове право між батьками, а не спору із суб'єктом владних повноважень щодо визначення місця проживання дитини.
Крім того встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 5 квітня 2018 року, яке набрало законної сили, спір про визначення місце проживання дітей вирішено на користь ОСОБА_2
У вказаному рішенні суду дано правову оцінку в тому числі й доводам позивача, які повторно викладено в цьому позові.
Подальший розгляд цього позову на думку суду призведе до порушення принципу правової визначеності, передбачуваності окресленого усталеною практикою ЄСПЛ, згідно якого суди при розгляді інших справ не мають права піддавати сумніву судові рішення, які набрали законної сили, коли покликання сторони позивача насамперед спрямоване на те, щоб домогтися невиправданого перегляду цього судового рішення.
Отже в даному випадку між сторонами спір про публічно-правові відносини в розумінні вимог КАС України не виник.
Таким чином дана справа розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягає, а тому клопотання про закриття провадження є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 183, 238, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 задовольнити.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.
Суддя