Справа № 357/5855/18
2/357/2530/18
Категорія 49
03 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Бондаренко О. В. при секретарі - Бондаренко Н. В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення аліментів на навчання,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом 30.05.2018 року мотивуючи тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 15.08.1998 року, який було розрізано рішенням суду від 15.09.2011 року. Від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вона, ОСОБА_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із дітьми, які знаходяться на її утриманні. На даний час син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є повнолітнім, однак продовжує навчання у Київському інституті інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» на денній формі навчання за спеціальністю «Право», спеціалізація « Цивільна та господарська діяльність», термін навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2021 року, тому він не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Вона, як мати, щороку сплачує за навчання сина згідно договору № 2017-К-000533 - 21700,00 грн., за проживання його у гуртожитку - 8500,00 грн., надає кошти на проїзд - 8000,00 грн. на навчальний рік, харчування - 20 000,00 грн. на рік, одяг та лікування - 10 000,00 грн. на рік, всього на рік - 68200,00 грн., що в місяць складає 6820,00 грн., тому вважає справедливим стягувати з відповідача половину даної суми, а саме 3410,00 грн. щомісячно. Відповідач має можливість сплачувати аліменти на період навчання сина, оскільки має великі доходи, які приховує, після поділу майна подружжя в нього залишилось все обладнання і запчастини СТО «Мінімакс Авто» ( близько 5 млн. грн.), свій бізнес та майно переписав на підставних осіб, за попередніми рішеннями судів має заборгованості. Відповідач звертався до суду неодноразово про зменшення розміру аліментів посилаючись на своє погане матеріальне становище, однак такі твердження критично оцінювались та вважались штучно створеними, тому при розгляді даної справи не підлягають доказуванню. Відповідач також не утримує свою дочку та батька, яких раніше утримував, аліменти на користь ОСОБА_6 фактично не стягуються. Відповідач працює, являється власником та засновником ПП «Мінімакс Авто», веде багатий спосіб життя їздить на дорогі курорти, його бізнес розширився і процвітає ( побудував нову будівлю у дворі свого СТО, де проводить ремонт автомобілів), однак в добровільному порядку матеріальної допомоги сину на навчання не надає. Вона в даний час надавати матеріальну підтримку не має можливості, оскільки не працює, відповідач не допускає її до 1/2 частини будівлі СТО, яка є її власністю, сам нею користується та отримує прибуток. Просила в судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 3410,00 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання сином.
13.06.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
02.07.2018 року відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю, мотивуючи тим, що він має сумніви щодо справжності Індивідуального договору № 2017-К-000533 від 31.07.2017 року, оскільки в ньому вказано, що освітні послуги надаватимуться ОСОБА_7, а не ОСОБА_4, з копії паспорту ОСОБА_4 вбачається, що вже 08.09.2017 року (дата отримання паспорту) він має прізвище «Олефір», однак провчившись рік, він не знайшов часу зайти у деканат для внесення у Договір відповідних змін. Довідка № 75-184 (про навчання) видана ОСОБА_7 27.11.2017 року, хоча на момент її видачі він вже більше двох місяців як «Олефір», до того ж вона є не актуальною, тому що з часу її видачі минуло дві екзаменаційні сесії, і виникає питання чи склав всі іспити ОСОБА_4 і чи переведений він на другий курс. У наданому позивачем примірнику Договору відсутній підпис ректора Університету ОСОБА_8, отже Договір не набрав чинності. Крім цього, положення п. 4 Договору уривається на півслові, що наводить на думку про його не справжність, а серед наданих суду доказів відсутній як студентський квиток, так і залікова книжка. Позивач не надала жодного доказу на підтвердження ціни проживання у гуртожитку, договору найму житлового приміщення та перепустки до гуртожитку, отже незрозуміло звідки взялася сума в розмірі 8 500 грн. за проживання ОСОБА_4 у гуртожитку та чи взагалі він проживає у ньому. Разом з цим, позивач надала копію Довідки про склад сім'ї № 4 від 24.05.2018 року, яку вона видала сама собі, будучи начальником ОСББ «ЛЕСЯ», з якої випливає, що ОСОБА_4 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4, але ж в позовній заяві позивач вказує, що ОСОБА_4 проживає у гуртожитку, він повинен зареєструвати своє місце проживання саме у гуртожитку. Також, позивач зазначила незрозумілі обґрунтування витрат на проїзд та лікування, позивач не надала жодного достовірного доказу на обгрунтування своїх вимог. Щодо наявності можливості надавати допомогу зазначив, що позивач правильно вказала, що в нього дійсно багато боргів. Так, згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2015 року у справі № 357/5058/15-ц за позовом ОСОБА_9, з нього стягуються аліменти на утримання синів ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 5 900,00 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття. В 2018 році він сплатив: в січні - 2 000,00 грн., в лютому - 2 000,00 грн., в березні -2 000,00 грн., в квітні - 2 000,00 грн., в травні - 2 000,00 грн., в червні - 2 000,00 грн., всього - 15 000,00 грн. Крім цього, відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2016 року у справі № 357/5451/16-ц за позовом ОСОБА_6, з нього стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Разом з цим, з мене утримуються аліменти згідно виконавчого напису нотаріуса, виданого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_12 11.08.2016 року про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі 1 200,00 грн., за період з 01.05.2016 року по 01.08.2016 року, адже у вказаний період він не сплатив аліменти в розмірі, встановленому договором про сплату аліментів від 25.06.2013 року. Крім того, за ним рахуються й інші борги. Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.12.2011 року, стягнуто 1 617 558,15 грн. на користь ОСОБА_14. Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2012 року у справі № 1003/16186/12, стягнуто 314 648,00 грн. на користь ОСОБА_9. Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2014 року у справі № 357/15608/13-ц, стягнуто 101 000,00 грн. на користь ОСОБА_9. Також, на розгляді Верховного Суду знаходиться справа № 357/9378/16-ц за позовом ПАТ «Креді ОСОБА_15» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з виникненням заборгованості по кредитному договору в розмірі 367 369,27 дол. США та 1 994 903,67 грн. Вказані обставини свідчать про те, що він не має можливості надавати допомогу ОСОБА_4 Він не є власником ПП «Мінімаксавто», а лише працює на вказаному підприємстві на посаді менеджера та отримує заробітну плату в розмірі 4 000,00 грн. Крім того, він зареєстрований як фізична особа-підприємець та займається наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20). За 6 місяців 2018 року від надання в оренду нерухомого майна отримав валовий дохід в розмірі 21 600,00 грн. Після оплати земельного податку (11 100,00 грн.), єдиного податку з доходів (3 960,00 грн.) та єдиного соціально внеску (4 920,00 грн.) залишається чистий прибуток в розмірі 1 620,00 грн., тобто в середньому 270,00 грн. на місяць. Таким чином, з врахуванням сплачених ним аліментів в розмірі 15 000,00 грн., за 6 місяців 2018 року його заробіток становить 10 620,00 грн., тобто приблизно 1 770,00 грн. на місяць. Інших доходів він не має. 20.06.2018 року він звернувся до Білоцерківського відділення ГУ ДФС у Київській області з проханням надати офіційну довідку про доходи як підприємця, але йому повідомили, що вона буде готова лише через 10 робочих днів. Нажаль, цей строк перевищує термін, наданий судом для надання відзиву на позовну заяву, а тому вказану довідку зможе надати суду лише у судовому засіданні. Також у судовому засіданні зможе надати квитанції на підтвердження сплати податків та зборів, вказаних вище та вважає за необхідне допитати в судовому засіданні ОСОБА_4 в якості свідка.
13.07.2018 року позивач подала відповідь на відзив в якому зазначила, що відповідач має у власності дорогу нерухомість, автомобілі (які перебувають у розшуку, земельні ділянки, мільйонні грошові кошти, отримані згідно розписки, та кредиту, проживає разом з цивільною дружиною ОСОБА_6 та їх спільними дітьми у новобудові по вул. Сухоярська 12 місто Біла Церква з евроремонтом, отримує величезні доходи від розширеного процвітаючого бізнесу ПП «Мінімаксавто», добудував у дворі СТО новий ангар, де здійснює ремонт грузових автомобілей, має власну колекцію дорогих шосейних велосипедів із уніформою, їздить на новому авто, оформленого на його матір-пенсіонерку, користується у своїй діяльності обладнанням та запчастинами ПП «Мінімаксавто», яке залишилось йому після поділу майна подружжя, яке на даний час фіктивно переписав на цивільну дружину ОСОБА_6, щоб не описали за борги. Відповідач веде розкішний спосіб життя, витрати на яке перевищують його офіційні доходи. Відповідач в відзиві на позовну заяву заявляє, що не має можливості надавати сину матеріальної допомоги, однак це не відповідає дійсності, він знову намагається ввести суд в оману, надавши недостовірні відомості про справжні доходи. Відповідач неодноразово звертався до суду з позовними вимогами до неї про зменшення розміру аліментів, посилаючись на складне матеріальне становище та зміну його сімейного стану, про що свідчать копії рішень Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2012 року, від 26.09.2013 року, які набрали законної сили та відповідно до яких в задоволенні позову відповідачу було відмовлено. Більшість обставин, на які посилався ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог, вже неодноразово досліджувались судами під час розгляду справ за його позовами про стягнення аліментів та про зменшення їх розміру аліментів. Як наслідок суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем його посилань на виникнення нових обставин з приводу зміни, вже після ухвалення судових рішень про стягнення аліментів його майнового, сімейного стану або стану здоров'я, які б зумовлювали наявність передбачених законом підстав для зміни розміру аліментів. ОСОБА_3 починаючи з 2011 року та дотеперішнього часу має нормальний стан здоров'я, є працездатною особою, займається підприємницькою діяльністю, має стабільний заробіток, тощо. Його матеріальний стан навіть з відрахуванням аліментів є задовільним та стабільним, що в свою чергу не тільки не звільняє від обов'язку утримувати своїх дітей, а навіть дозволяє позивачу виконувати свої зобов'язання щодо оплати аліментів в розмірі, визначеному судом. У 2017 році судом критично оцінювались докази, на які зараз повторно посилається відповідач, «про роботу його на посаді менеджера в ПП «Мінімаксавто» та про його заробітну плату, оскільки він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 здійснюють підприємницьку діяльність та отримують прибутки від діяльності ПП «Мінімаксавто». Жодних доказів того, що відповідач сплачує аліменти на користь ОСОБА_6 не надано. Відповідач навмисно не надав повного рішення Білоцерківського міськрайонно суду Київської області від 27 липня 2016 року за позовом ОСОБА_6 до нього, оскільки це єдине рішення суду, в якому він повністю визнає позовні вимоги (на відміну від всіх її позовів), що наводить на думку штучності створення ними позову з метою зменшення розміру аліментів на утримання її дітей, оскільки відповідач з ОСОБА_6 з 2011 року по сьогоднішній день проживають спільно, ведуть спільне господарство, разом відпочивають, мають спільний бюджет. ОСОБА_3 з 15.03.2011 року є власником та засновником ПП «Мінімаксавто» по вул. Сухоярська 12 м. Біла Церква, яке вони заснували в шлюбі переважно за кошти її батьків ОСОБА_16 та ОСОБА_17. З метою несплати аліментів та не виконання рішення судів ОСОБА_3 без її згоди переоформив свій бізнес по ремонту автомобілей на підставну особу - цивільну дружину ОСОБА_6 в 2013 році, яка призначила себе директором ПП «Мінімаксавто» під час відпустки ОСОБА_3 по догляду за їх спільною дитиною, хоча сам насправді продовжує отримувати величезні прибутки від СТО. На сьогоднішній день, після виходу з декретної відпустки відповідач чомусь не повернувся на посаду директора. Переоформлення ОСОБА_3 з посади директора на менеджера з мінімальною зарплатою, перебування ним в декретній відпустці, укладення договору з співмешканкою ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання їх спільного сина, нібито погіршення матеріального становища, відсутність коштів на оплату аліментів, здавання в оренду співмешканці ОСОБА_6 СТО по незначній ціні та оплатою ОСОБА_3 комунальних платежів орендонаймачів СТО - судами оцінено критично та вказано на «штучність створення ОСОБА_3 доказів в підтвердження своїх вимог» Аналізуючи матеріали відзиву Відповідача - його доходи за 2018 рік зросли вдвічі, якщо в 2016 році він отримував зарплату 1800 грн., то зараз 4000 грн., Відповідач вже не пише про оплату ним комунальних послуг орендонаймачів СТО ОСОБА_6 Це зрозуміло, оскільки отримуючи дохід за оренду СТО аж 270 грн. на місяць відповідач не може відняти десятитисячні оплати ним за електроенергію, тепло, воду - це було б нелогічно. 15.01.2013 року прокуратурою міста Біла Церква було відкрито кримінальне провадження № 42013100030000017 порушеного за фактом ухилення від сплати аліментів на утримання дітей за ознаками злочину, передбаченого ст.164 ч. 1 КК України, ст. 382 КК України. Претензії відповідача щодо справжності Договору №2017-К-00533 про підготовку фахівця від 31.07.2017 року є абсурдними. Проживання сина в гуртожитку підтверджується оплаченими квитанціями за 1 та 2 семестри, де чітко вказано призначення платежу: "оплата за гуртожиток", що складає за 1 курс - 8500 грн. Оскільки сума оплати за гуртожиток щороку зростає, тому їй в телефонному режимі повідомляють про необхідну суму оплати за наданими раніше реквізитами. Ніяких інших документів, крім оплати за гуртожиток, власником гуртожитку - не передбачено. Необхідність прописки сина в гуртожитку не обов'язкова. Перепустку до гуртожитку на час літніх канікул син здав коменданту гуртожитку. Детально про суму оплати проїзду, пов'язаного з навчанням: автобус до Києва та з Києва в Білу Церкву: 80 грн. + 80 грн. = 160 грн., маршрутка до автобуса та з автобуса додому: 5 грн. + 5 грн. = 10 грн.; проїзд в метро по 5 грн. жетон двічі на день протягом 5 навчальних днів: 10 грн. х 5 днів = 50 грн. Місяць має 4 тижні, тому: (160 грн. + 10 грн. + 50 грн.) х 4 тижні = 880 грн. за місяць. Оскільки навчальний рік триває 10 місяців, то: 880 грн. х 10 навчальних, місяців = 8800 грн. Оскільки дитина часто хворіє та залишається вдома, тому сума за проїзд була зменшила до 8000 грн. за навчальний рік. Оскільки всі квитки за проїзд коштують однаково, вона додала лише квитки, що підтверджують суму оплати за разові поїздки на автобусі та маршрутці. Проїзд в метро передбачає придбання жетона, який в силу технічних причин його копію надати неможливо. Син не користується електричкою в зв'язку з наявною виявленою алергією на дорожній пил, про що відомо відповідачу, оскільки син перебував на обліку у алерголога. Дивно чути таке зауваження від батька: «чому ОСОБА_4 їздить на маршрутці, коли можна їздити електричкою», коли сам він їздить на шикарному автомобілі, коли можна ходити пішки. Щодо лікування: окуляри за рецептом 2015 року, які необхідні для навчання дитини, вона не може й досі купити в зв'язку з тяжким матеріальним становищем,оскільки має на утримання й неповнолітню дитину, а відповідач не сплачує аліменти. Зміна прізвища сина не потребує повторну видачу контракту, до нього лише додається документ про зміну прізвища. Щодо старого прізвища дитини у довідках: син ОСОБА_10 ще у вересні 2017 року написав в деканаті навчального закладу заяву про факт зміни прізвища, на що йому відповіли: «щоб не було плутанини, оскільки журнали вже заповнені та черкати вони не мають права, тому ці зміни внесуться на початку другого курсу». Отже, відповідач не надав жодного достовірного доказу на обгрунтування свого відзиву, що син не навчається у ВУЗІ, чи десь працює, що не живе в гуртожитку та не оплачує проживання в ньому, чи має власну квартиру в Києві. З тексту відзиву вбачається, що відповідач взагалі не цікавиться життям сина, не знає де він навчається, не турбується про стан здоров'я, не знає про потреби сина - взагалі ігнорує сина та ставиться з сарказмом та зневагою. Відповідач говорив сину, що не буде платити за навчання, бо не хоче, щоб він був юристом. Навіть прочитавши "Договір про підготовку фахівця" пункт 2.4 про оплату 50% за кожне півріччя відповідача не потурбувала думка як вона, безробітна, з двома дітьми, які часто хворіють, буде оплачувати ці суми, щоб забезпечити сину необхідну освіту. Діти щодня чекають від батька погашення ним заборгованості по аліментам. Відповідач посилається на наявні в нього борги, але він не надав жодного доказу, що сплачує ці борги. Відповідач навмисно не сплачує їх маючи добру матеріальну можливість, в зв'язку з безкарністю несплат по ним. Натомість, він добудував нове СТО та розширяє свій бізнес, живе в своє задоволення, він краще найме дорогого адвоката, аби тільки не віддати ці кошти сину.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача, адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
Суд заслухавши учасників справи, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували з 15.08.1998 року в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2011 року. Від шлюбу сторони мають синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, якому виповнилося 18 років, є студентом 2-го курсу Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», денної форми навчання за напрямом 081 «Право» (Цивільна та господарська юстиція») (наказ Національного університету «Одеська юридична академія» від 18.07.2018 №1932-77). Термін навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр з 01.09.2017 року по 30.06.2021 рік, що підтверджується довідкою №75-175 від 20.09.2018 року, що видана Київським інститутом інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеської ОСОБА_18» (а.с. 11).
13 листопада 2015 року ОСОБА_1 змінила прізвище з «Бірюкової» на «Олефір», про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис №109, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с.9).
Як вбачається з свідоцтва про зміну імені серії І-ОК №008711 (а.с.123) 17.08.2017 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінив прізвище на «Олефір», про що Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис №80.
З ОСОБА_8 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а.с.122) вбачається, що ОСОБА_4 з 17.10.2000 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, що також підтверджується довідкою про склад сім'ї від 24.05.2018 року, що видана ОСББ «Леся» (а.с.12).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2011 року (а.с.15), з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання дітей: сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 6000 гривень, починаючи з 26.01.2011 року до досягнення дітьми повноліття та стягнуто з ОСОБА_3 кошти на особисте утримання ОСОБА_9 в розмірі 3000 гривень, починаючи з 26.01.2011 року до досягнення дітьми трирічного віку. Рішення набрало законної сили 26.05.2011 року.
Як вбачається з рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2013 року (а.с.19-20) ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.
25 червня 2015 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зменшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2011 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 на утримання дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно з 6000 грн. до 5900 грн. Рішення набрало законної сили 07.07.2015 року (а.с.28-30).
19 листопада 2013 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с.21-27) первісний позов ОСОБА_9 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_9 право власності на ? частину нежитлової будівлі (авто майстерні), загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться в м. Біла Церква по вулиці Сухоярській, 12, вартість 1/2 частини цієї будівлі становить 1 908 665 грн. 50 коп. та залишено за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі (автомайстерні), загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться в м. Біла Церква по вулиці Сухоярській, 12, вартість 1/2 частини цієї будівлі становить 1 908 665 грн. 50 коп.
Відповідно до копії Договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини від 25.06.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_20, зареєстровано в реєстрі за № 930 (а.с.56) ОСОБА_3 зобов'язався виплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_10, в розмірі 1/6 частини від будь-якого доходу (заробітку), але не менше 30% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, по досягненню ним повноліття або, в разі навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, - до його закінчення. Факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ОК №236000, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 15.05.2013 року за актовим записом №782.
Як вбачається з рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2016 року (а.с.57) з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 29.04.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
31.01.2017 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 357/12548/16-ц 2/357/517/17, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, про зменшення розміру аліментів (а.с.70-72), відповідно до якого в задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.06.2017 року (а.с.73-75) апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2017 року залишено без змін.
Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України (далі СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 та ст. 142 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та в період з понеділка по п'ятницю проживає у гуртожитку Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», позивач сплачує за проживання сина у гуртожитку та сплачує кошти за договором про надання освітніх послуг.
Відповідач в спростування даних обставин не надав до суду переконливих доказів, в тому числі доказів щодо відсутності правових підстав для подання позивачем вказаного позову, оскільки вказаною вище нормою передбачено право, а не обов'язок звернення до суду того з батьків з ким проживає син та право сина на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
Ст. 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч.3 ст. 182 СК України, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на сина ОСОБА_10 на період його навчання в розмірі 3 410 гривень, щомісячно.
Як вбачається з індивідуального договору №2017-К-000533 про підготовку фахівця (бакалавра) від 31.07.2017 року (а.с.10) загальна вартість навчання ОСОБА_4 в Національному університеті «Одеської юридичної академії» за кожен рік становить 21 700 грн.
Позивач в підтвердження викладених в позові обставин надала квитанції про оплату за навчання сина ОСОБА_4 (а.с.77-79, 121) з яких вбачається, що 08.08.2017 року ОСОБА_1 сплатила 10 850 гривень за навчання студента ОСОБА_7 спеціальність: 081 Право, курс 1 за 1-семестер, форма навчання очна; 06.02.2018 року ОСОБА_1 сплатила 10 850 гривень за навчання студента ОСОБА_7 спеціальність: 081 Право, курс 1 за 2-семестер, форма навчання очна; 02.08.2018 року ОСОБА_1 сплатила 10 850 гривень за навчання студента ОСОБА_7 спеціальність: 081 Право, курс 2 за 1-семестер, форма навчання очна; 18.08.2017 року ОСОБА_1 сплатила 2 750 гривень за оплату гуртожитку за 1-семестр за студента ОСОБА_7; 22.09.2017 року ОСОБА_1 сплатила 1 500 гривень за оплату гуртожитку за 1-семестр за студента ОСОБА_7; 24.01.2018 року ОСОБА_1 сплатила 4 250 гривень за оплату гуртожитку за 2-семестр за студента ОСОБА_7; 28.08.2018 року ОСОБА_1 сплатила 4 250 гривень за оплату гуртожитку за 2 курс 1 семестр за студента ОСОБА_7; 03.09.2018 року ОСОБА_1 сплатила 850 гривень за оплату гуртожитку за 2 курс 1 семестр за студента ОСОБА_7.
Згідно довідки Білоцерківського міськрайонного центра зайнятості від 23.05.2018 року №1703 (а.с.37) ОСОБА_1 не перебуває на обліку, як безробітна в Білоцерківському міськрайонного центрі зайнятості.
Як вбачається з довідки про доходи (а.с.55) ОСОБА_3 працює на посаді ПП «Мінімаксавто» на посаді менеджера, заробітна плата становить 4000 грн. Загальна сума доходу за період з 1 січня 2018 року по 30 червня 2018 року за винятком аліментів становить 20 000 грн.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство «Мінімаксавто» зареєстровано 12.03.2011 року, місце знаходження Київська область, м. Біла Церква, вулиця Сухоярська, 12, керівник - ОСОБА_6. Також зазначено, що ОСОБА_21 має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва юридичної особи або фізичної особи -підприємця (а.с.34).
Згідно договору дарування земельної ділянки від 02.10.2009 року (а.с.112) ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1830га, яка розташована за адресою Київська область, Білоцерківський район, село Матюші вулиця Щорса, №4.
Згідно договору дарування земельної ділянки від 02.10.2009 року (а.с.113) ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2500га, яка розташована за адресою Київська область, Білоцерківський район, село Матюші вулиця Щорса, №4.
Як вбачається з кредитного договору №109/08-ю від 11.09.2008 року (а.с.40-41) відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в Акціонерному товаристві «Індустріально-Експертному Банку» в сумі 394 100 доларів США.
Так, згідно довідки Білоцерківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області №51330 (а.с.90), станом на 01.06.2018 року заборгованість по аліментах ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей становить 443 842 грн.07 коп., зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_3 за період з 2016 року сплачував аліменти різними сумами від 600 грн. до 4000 грн., жодного разу аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду, не сплачувалися.
Даний факт також підтверджується квитанціями про здійснення касових операцій (а.с.58).
Згідно довідки Білоцерківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області №201 (а.с.37), станом на 01.09.2011 року заборгованість по сплаті аліментів становить 19 500 гривень по виконавчому листі №2-1174 від 15.02.2011 року, який видано Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на особисте утримання ОСОБА_9, в розмірі 3000 гривень, щомісячно і до досягнення дітьми трирічного віку.
Відповідач в підтвердження заперечень посилається на свій незадовільний матеріальний стан, враховуючи рішення судів про стягнення з нього аліментів та боргів та надає довідку про заробітну плату (4000,00 грн.) і відомості щодо отримання прибутку від оренди нерухомого майна (270,00 грн.), однак суд критично оцінює дані докази, оскільки маючи щомісячний дохід в сумі 4 270,00 грн., він зазначає, що сплачує 2000,00 грн. на користь позивача аліменти за рішенням суду на сина ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2, сплачує аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_10, в розмірі 1/6 частини від доходу ( 711,66 грн.) та на утримання дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку ( 711,66 грн.), за вирахуванням лише даних аліментів в нього залишається дохід 846,68 грн., а у відзиві вказано суму доходу після відрахувань аліментів 1770,00 грн. на місяць.
Жодних доказів того, що відповідачем сплачуються аліменти на утримання двох дітей за Договором про сплату аліментів та за рішенням суду на користь ОСОБА_6, не надано, як і не надано довідки про доходи як підприємця та квитанції на підтвердження сплати податків та зборів, на які він посилався у відзиві на позовну заяву.
В рішенні суду від 26.09.2013 року у справі про зменшення розміру аліментів за позовом ОСОБА_3 ( а.с. 19-20) встановлено, що ОСОБА_3 як керівник ПП «Мінімаксавто» оформив декретну відпустку по догляду за їхньою спільною дитиною з ОСОБА_6, а його співмешканка ОСОБА_6 оформлена керівником цього підприємства, що вказує на штучність створення позивачем доказів на підтвердження його позовних вимог.
Отже, судом критично оцінюються надані відповідачем докази щодо його роботи на посаді менеджера в ПП «Мінімаксавто» та про його заробітну плату, оскільки він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 здійснюють підприємницьку діяльність та отримують прибутки, і відповідачем не надано доказів про його доходи як фізичної особи підприємця, відомості про доходи ПП «Мінімаксавто», як юридичної особи та щодо доходів отриманих від надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.
Також, в рішенні суду від 31.01.2017 року ( а.с. 72) було встановлено, що надані ОСОБА_3 докази щодо стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_6 в підтвердження тяжкого матеріального становища, свідчать про те, що ним штучно створюються докази з метою зменшення розміру аліментів саме на користь ОСОБА_1
З відзиву на даний позов також вбачається, що відповідач в підтвердження тяжкого матеріально стану посилається на вказані рішення, тому суд критично оцінює вказані докази.
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається на денному відділенні, на контрактній основі, не працює, стипендію не отримує, проживає в гуртожитку, знаходиться на повному утриманні матері, яка не працює, має на утриманні ще й неповнолітнього сина - ОСОБА_5, за перший рік навчання сина сплатила - 21700,00 грн., за проживання у гуртожитку - 8500,00 грн., надає кошти на проїзд - 4440,00 грн. на рік. Крім того, ОСОБА_4 потребує витрат на харчування та придбання одягу, а згідно встановленого на час розгляду справи прожитковий мінімум на одну особу складає 1777 грн. на місяць.
Також, судом враховується, що відповідач має на праві власності нерухоме майно та майнові права, займається підприємницькою діяльністю та отримує прибутки від даної діяльності та від надання в оренду майна.
Відповідач не надав до суду належні та допустимі докази в підтвердження свого тяжкого матеріального становища, щодо не можливості сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання та щодо будь-яких інших обставин, що мають істотне значення для звільнення від сплати аліментів на повнолітнього сина, та не надав доказів, які б спростовували доводи позивача.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, тому стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 30.05.2018 року до закінчення навчання, але не більше як досягнення ним 23 років.
В порядку п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду про стягнення аліментів, тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача в дохід держави стягується судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 182, 191,199-200 СК України, ст.ст. 4, 12, 76 - 82, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_13, аліменти на сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 30.05.2018 року до закінчення навчання, але не більше як досягнення ним 23 років.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя:ОСОБА_22