03 жовтня 2018 р.
Справа № 902/357/18
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Лабунської Т.І., за участю секретаря судового засідання Матущак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Імпорт", код ЄДРПОУ 38445485 (вул. 600-річчя, б.17, м. Вінниця, 21021) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. (вул. Миколи Оводова, 38. к. 304, м. Вінниця, 21050)
до: ОСОБА_2, ідентиф. № НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОП ОНІОН СЕТС Б.В. (ТОР ONION SETS B.V.), реєстраційний номер 22033585; місцезнаходження: Баарландсезандвег 5, 4431 NJ's-Гравенполдер, Нідерланди, (Baarlandsezandweg 5, 4431 NJ's-Gravenpolder, the Netherlands)
про стягнення 2775528,00 грн.
в межах справи № 902/37/18
за заявою: ТОП ОНІОН СЕТС Б.В. (ТОР ONION SETS B.V.), реєстраційний номер 22033585; місцезнаходження: Баарландсезандвег 5, 4431 NJ's-Гравенполдер, Нідерланди, (Baarlandsezandweg 5, 4431 NJ's-Gravenpolder, the Netherlands) адреса для листування: БЦ "Форум", 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, б. 13, корп. 1В, офіс 31
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ІМПОРТ", код 38445485 (вул. 600-річчя, б.17, м. Вінниця, 21021)
про банкрутство
за участю:
арбітражний керуючий - Бойко С.В.;
інші учасники справи: не з'явилися.
02.07.2018 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 02-18/34 від 25.06.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Імпорт" (далі по тексту - ТОВ "Ніка Імпорт") в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. до ОСОБА_2 про стягнення 2 775 528,00 грн.
Ухвалою суду від 03.07.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/357/18, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження в межах справи № 902/37/18 про банкрутство ТОВ "Ніка Імпорт" та призначено підготовче засідання на 24.07.2018 року.
Ухвалою суду від 24.07.2018 року підготовче засідання було відкладено на 03.09.2018 року.
Ухвалою суду від 03.09.2018 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОП ОНІОН СЕТС Б.В. (ТОР ONION SETS B.V.), реєстраційний номер 22033585; місцезнаходження: Баарландсезандвег 5, 4431 NJ's-Гравенполдер, Нідерланди, (Baarlandsezandweg 5, 4431 NJ's-Gravenpolder, the Netherlands), закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 13.09.2018 року.
Ухвалою суду 13.09.2018 року розгляд справи по суті було відкладено на 03.10.2018 року.
В судове засідання 03.10.2018 року з'явився представник позивача арбітражний керуючий Бойко С.В.
Інші учасники судового процесу не з'явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені, ухвалою суду від 13.09.2018 року.
Разом з тим, адресована відповідачу ухвала від 13.09.2018 року повернута підприємством зв'язку до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/357/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ев рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Розгляд справи здійснюється із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем Договору поставки № 020214-2Ц від 02.02.2014 року .
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує Товар - цибуля ріпчата насіннєва (надалі) "Товар" в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору, додатків до нього, Видаткових накладних, що є невід'ємними частинами Договору.
Пунктом 2.1.1. Договору встановлено, що Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця Товар відповідно до п.1.1. даного Договору з оформленням Видаткових накладних та інших супровідних документів.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2.,3.3. Договору кількість товару, що постачається по Договору визначається Сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка Товару здійснюється партіями, що підтверджується Видатковими накладними. Кількість фактично поставленого Покупцеві Товару визначається підписаними Сторонами видатковими накладними.
Пунктом 4.1. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар протягом 60 днів з дня його отримання.
Відповідно до Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Імпорт" поставлено ОСОБА_2 товар на загальну суму 2 775 528,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. З зазначених видаткових накладних вбачається, що останні обопільно підписані обома сторонами.
Судом з'ясовано, що, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань після отримання товару та підписання видаткових накладних не здійснив оплати за поставлений позивачем товар на вищезазначену суму, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів розрахунків (платіжних доручень, квитанцій, розрахункових рахунків тощо).
Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 2 775 528,00 грн..
Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 775 528,00 грн., заборгованості за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи викладене заявлений позов підлягає задоволенню судом повністю.
Окрім того, суд зауважує, що в заяві (від 24.07.2018 року № 02.1-34/5752/18), відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених вимог, оскільки вважає, що позивач ТОВ "Ніка Імпорт" про порушення своїх прав дізналось в квітні 2014 року, коли настав час виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за Договором поставки № 020214 -2Ц від 02.02.2014 р., а тому відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав свобод та інтересів.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд зауважує, що дана позовна заява ТОВ "Ніка Імпорт" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. до ОСОБА_2 про стягнення 2 775 528,00 грн. розглядається в межах справи № 902/37/18 про банкрутство ТОВ "Ніка Імпорт", та враховуючи те, що заборгованість в розмірі 2 775 528,00 грн. є дебіторською заборгованістю, та те що стягнення боргу дасть можливість сформувати ліквідаційну масу по справі № 902/37/18 про банкрутство ТОВ "Ніка Імпорт" та уникнення можливості порушення принципу захисту інтересів кредиторів по справі про банкрутство, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Ухвалою суду від 03.07.2018 року арбітражному керуючому Бойку С.В. відстрочено сплату судового збору за звернення з вказаним позовом до суду до ухвалення судового рішення у справі.
Суд вважає за необхідне відмітити, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
За таких обставин, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
03.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2, ідентиф. № НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Імпорт", код ЄДРПОУ 38445485 (вул. 600-річчя, б.17, м. Вінниця, 21021) - 2 775 528,00 грн. заборгованості.
3. Стягнути з ОСОБА_2, ідентиф. № НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України - 41 632,92 грн. судового збору.
4. Видати накази.
5. Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 03.10.2018 року.
6. Ухвала суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Повний текст ухвали суду складено та підписано - 08.10.2018 року.
8. Ухвалу надіслати згідно переліку рекомендованим листом.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - ТОВ "Ніка Імпорт" (вул. 600-річчя, б.17, м. Вінниця, 21021);
3 - Арбітражний керуючий (ліквідатор) Бойко С.В. (вул. Миколи Оводова, 38. к. 304, м. Вінниця, 21050);
4 - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).
5 - ТОП ОНІОН СЕТС Б.В. (ТОР ONION SETS B.V.) місцезнаходження: Баарландсезандвег 5, 4431 NJ's-Гравенполдер, Нідерланди, (Baarlandsezandweg 5, 4431 NJ's-Gravenpolder, the Netherlands); адреса для листування: вул. М. Пимоненка, буд. 13, корп. 1 В, офіс 31, м. Київ, 040501, БЦ "Форум"
6 - ОСОБА_5 - АДРЕСА_2