ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 жовтня 2018 року № 826/13220/17
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Зокрема просить суд, визнати дій відповідача неправомірними в частині винесення повторних незаконних рішень від 20.04.2017 року та зобов'язати відповідача втретє розглянути клопотання на приватизацію земельної ділянки позивачу та дітям.
В судовому засіданні представником позивача зазначено, що відповідач безпідставно та протиправно приймає повторні рішення про відмову у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки через негативні висновки Департаменту містобудування КМДА, оскільки такі висновки скасовані рішеннями судів, зокрема №826/17272/16, №826/7792/16, №826/7876/16. В зв'язку з чим, просить позов задовольнити та зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача про приватизацію земельної ділянки.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву. В яких зазначив, що заявлена ініціатива позивача не відповідає містобудівній документації, оскільки згідно висновку Департаменту містобудування та архітектури від 16.09.2014 року №9036/0/12/27-14, земельна ділянка належить до території багатоповерховій житловій забудові чим саме буде порушено Генеральний план розвитку м.Києві та його приміської зони до 2020 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засідання пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
18.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із зверненням щодо відведення їй та її родині (ОСОБА_2 та ОСОБА_3.) земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.
Відповідач листом від 29.09.2017 року №225-СК-3372 надіслано копії рішень відповідача від 20.04.2017 року №185/2407, №186/2408 та №187/2409, якими ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погоджуючись з наданим відповідями та діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Київська міська рада розглянувши клопотання позивача про надання дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та додані документи, враховуючи те, що заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації. а саме: земельна ділянка належить до території багатоповерхової житлової забудови (висновки Департаменту містобудування та архітектури від 25.09.2014 року №9337/0/12/27-14, від 16.09.2015 року №9036/0/12/27-14 та від 26.02.2015 року №1645/0/12/27-15), керуючись статтями 9, 118 Земельного кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", вирішив відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 орієнтованою площею 0,10 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (К-20767, К-20762, К-20764).
Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.5 Земельного кодексу України Принципи земельного законодавства земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України).
Рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 року №241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на земельну ділянку із земель комунальної власності у м.Києві" (далі - Порядок) врегульовано процедуру отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою у випадку передачі громадянам безоплатно у власність або в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва.
Пункт 4.1 даного Порядку передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань клопотання про передачу земельної ділянки у власність (в оренду).
У клопотанні про передачу земельної ділянки у власність (в оренду) зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки. У клопотанні відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" також зазначається згода громадянина на обробку в ПК "Кадастр" його персональних даних, зазначених у клопотанні та доданих до нього документах (пункт 4.2).
Згідно з п. 4.3 вказаного Порядку до клопотання додаються документи, визначені згідно з додатком 2 до цього рішення.
Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пункт 2.5 Порядку визначає, що Департамент земельних ресурсів, керуючись даними міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, аналізує подані матеріали клопотання на відповідність меж земельної ділянки, її заявленого функціонального призначення даним містобудівного кадастру та протягом не більше семи робочих днів готує проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, передає до секретаріату Київської міської ради у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.
Аналізуючи положення Закону та Порядку, суд приходить до висновку відносно того, що міська рада має змогу внести на розгляд сесії підготовлений Департаментом земельних ресурсів проект рішення Київської міської ради про надання (чи відмову у наданні) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Тобто, повноваження щодо розгляду заяв про надання безоплатно у власність земельних ділянок та виготовлення проектів рішень належать Департаменту земельних ресурсів, який є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Як вбачається із змісту позовної заяви та підтверджено позивачем в судовому засіданні, 18.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до КМР із клопотанням про надання рішень Київради щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Статтею 59 встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Суд також звертає увагу на Рекомендації №Я (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 ркоу, якими роз'яснено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з ч.2 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Отже, Київська міська рада, надсилаючи позивачу листа від 29.09.2017 року, не приймала повторних рішень відносно відмови у наданні дозволу останньому на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідач діяв межах наданої компетенції, оскільки судом не встановлено порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України та Порядку набуття прав на земельну ділянку із земель комунальної власності у м.Києві, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду м.Києва з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач діяв в межах наданої компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій