03 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2975/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Вершняк Л.Л.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Дарди О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту № 2 ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 23.07.2018 про нещасний випадок невиробничого характеру підполковника міліції ОСОБА_1, що стався 10.08.2014 з ОСОБА_1, за висновком якого достовірно встановити обставини, місце та час отримання тілесних ушкоджень позивачем не представляється можливим, та акту форми Н-5 від 23.07.2018 розслідування нещасного випадку, що трапився 10.08.2014 біля 12:00 з старшим інспектором з аналітичної роботи БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1, відповідно до висновків якого комісія прийшла до висновків, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; зобов'язання відповідача за фактом нещасного випадку, на підставі службового розслідування від 17.11.2017 скласти акт в формі Н-1, в якому зазначити, що 10.08.2014 з працівником БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків по забезпеченню охорони громадської безпеки в районі проведення АТО.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії відповідача щодо заперечення факту отримання позивачем у 2014 році травми під час виконання службових обов'язків працівника міліції є протиправними та такими, що порушують його права. Вказує, що під час несення служби в передмісті Луганська потрапив під обстріли та отримав тілесні ушкодження.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки комісія з розслідування нещасного випадку у відповідності до наданих повноважень та у спосіб, визначений Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, встановила факт порушення позивачем вимог пункту 3.1 вказаного Порядку, відсутність належних доказів щодо отримання тілесних ушкоджень позивачем саме 10.08.2014 і прийшла до обґрунтованого висновку у відповідності до вимог пунктів 3.9 - 3.11 Порядку, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не заперечує та не спростовує фактів, що встановлені в висновку службового розслідування, а дослідження факту наявності в діях позивача недотримання заходів особистої безпеки входить виключно до повноважень відповідача.
Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.08.1993 по 31.01.2014 та з 27.06.2014 по 06.11.2015, зокрема, на посаді старшого інспектора з аналітичної роботи БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області.
14.09.2017 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з заявою про призначення службового розслідування за фактом його травмування 10.08.2014 у передмісті м. Луганськ (а.с. 63).
Наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 18.10.2017 № 21 призначено службове розслідування за фактом, викладеним позивачем в заяві від 14.09.2017 (а.с. 64).
26.06.2018 наказом голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 6 створено комісію з розслідування нещасного випадку (а.с. 73).
Так, у ході проведення службового розслідування встановлено, що згідно з наказом УМВС України в Чернігівській області від 03.07.2014 № 835 позивача у складі ротаційної групи було направлено для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та забезпечення охорони громадської безпеки в районі проведення АТО, до місця дислокації підрозділу у передмістя м. Сєвєродонецьк Луганської області.
З пояснень позивача встановлено, що вранці 10.08.2014 за наказом старшого ротаційної групи, заступника командира БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції Костюченка В.М. група швидкого реагування у складі 65 міліціонерів виїхала у напрямку м. Щастя Луганської області. Після прибуття до м. Щастя Луганської області позивач спільно з міліціонерами БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області знаходився поблизу частини МНС. Через деякий час, він спільно з іншими міліціонерами виїхав у напрямку м. Луганськ на автомобілі «Камаз». Після прибуття на місце відпрацювання, з'ясувалося, що це житловий масив «Вергунка» Жовтневого району м. Луганськ. Після рекогносцировки на місцевості, перебуваючи у групі швидкого реагування, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснював відпрацювання житлового масиву з метою охорони громадського порядку, у повному екіпіруванні, а саме: бронежилет 4 класу захисту «Корсар-4», кулезахисний шолом, з вогнепальною та стрілецькою зброєю. Приблизно о 12:00 год 10.08.2014 з боку незаконних збройних формувань «ЛНР» був відкритий вогонь з мінометів та іншого важкого озброєння по вулицях та житлових кварталах масиву «Вергунка». У цей час ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували на відкритій місцевості. Під час розриву кількох снарядів у безпосередній близькості від ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 міліціонерів відкинуло вибуховою хвилею, від чого вони від удару об фундамент будинку отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. У зв'язку з погіршенням самопочуття 16.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня», де перебував на лікуванні до 20.08.2014 з діагнозом «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин тім'яної області». Аналогічні свідчення були надані ОСОБА_5 та ОСОБА_6
За результатами службового розслідування порушень службової дисципліни в діях ОСОБА_1 не було встановлено, про що складено висновок службового розслідування від 17.11.2017, затверджений головою ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області Потапенком О.Є., копію якого направлено головному спеціалісту ВЛМТЗ ГУНП в Чернігівській області для вжиття заходів реагування у відповідності до наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» (а.с. 11-15).
23.07.2018 комісією ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області було складено акт розслідування нещасного випадку, що трапився 10.08.2014 біля 12:00 з старшим інспектором з аналітичної роботи БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1 (форма Н-5), в якому зроблено висновок, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків (а.с. 21-25).
Крім обставин, що викладені у висновку службового розслідування від 17.11.2017, зазначено, що за фактом отримання тілесних ушкоджень 10.08.2014 в передмісті м. Луганськ Луганської області міліціонерами взводу № 3 роти № 2 БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було проведено службове розслідування, за результатами якого 31.01.2015 т.в.о. начальника УМВС України в Чернігівській області Філашкіним В,С. затверджено відповідний висновок, в якому зазначено, що 10.08.2014 працівники БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під час несення служби в передмісті Луганська потрапили під обстріл з установок БМ - 21 «Град», внаслідок чого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження. Будь-яка інформація про факт травмування ОСОБА_1 у висновку службового розслідування відсутня, також вказана інформація відсутня в поясненнях ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які вони давали під час проведення зазначеного службового розслідування.
Також вказано, що питання застосування засобів індивідуального захисту та вжиття всіх заходів особистої безпеки ОСОБА_1, а також перебування в стані алкогольного сп'яніння 10.08.2014 в ході проведення службового розслідування не було досліджено.
Крім того, в акті поставлено під сумнів факт травмування ОСОБА_1 при зазначених вище обставинах, оскільки за медичною допомогою до закладу охорони здоров'я позивач звернувся через 6 діб після отримання тілесних ушкоджень та до ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області з ініціативою проведення службового розслідування аж через 3 роки після події, а тому достовірно встановити обставини, місце та час отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не представляється можливим.
Одночасно, 23.07.2018 комісією складено акт № 2 про нещасний випадок невиробничого характеру підполковника міліції ОСОБА_1 (форма НТ), в якому також зроблено висновок, що достовірно встановити обставини, місце та час отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не представляється можливим, а нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків (а.с. 16-20).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
З метою надання необхідної методичної допомоги керівникам органів та підрозділів системи МВС України, врегулювання питань щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346 затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок № 1346).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Пункт 3.1 Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Пункт 3.2 Порядку № 1346 встановлює, що керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов'язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.
Якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя, керівник зобов'язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС (пункт 3.3 Порядку № 1346).
Відповідно до пункту 3.4 Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).
В силу пункту 3.5 Порядку № 1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
Згідно з п. 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.
На підставі пункту 3.12 Порядку № 1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів (пункт 3.14 Порядку № 1346).
Пунктом 3.19 Порядку № 1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Так, відповідно до пункту 3.9 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби під час, зокрема, охорони і забезпечення громадського порядку.
Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 3.10. Порядку № 1346).
Згідно з пунктом 3.11 Порядку № 1346 Комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
При цьому, судом та під час проведення розслідування нещасного випадку не встановлено наявності визначених пунктом 3.11. Порядку № 1346 обставин.
З аналізу оскаржуваних актів, встановлено, що в їх основу лягло те, що у висновках службового розслідування за фактом отримання 10.08.2014 тілесних ушкоджень міліціонерами взводу № 3 роти № 2 БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відсутня будь-яка інформація про факт травмування ОСОБА_1
Однак, суд зазначає, що під час розслідування нещасних випадків відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5, всі особи, що надавали пояснення, у тому числі і позивач, надавали їх в межах предмету розслідування, тобто в межах розслідування нещасного випадку відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Також суд вважає необґрунтованим посилання в оскаржуваних актах на не дослідження питання про перебування позивача 10.08.2014 в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, застосування засобів індивідуального захисту та вжиття всіх заходів особистої безпеки, оскільки у висновку службового розслідування від 17.11.2017, складеного за результатами службового розслідування порушень службової дисципліни в діях ОСОБА_1 не було встановлено, а встановлення даних фактів є обов'язком відповідача при проведенні розслідування нещасного випадку.
Судом також був допитаний свідок ОСОБА_5, кого судом приведено до присяги та попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Так, відповідно до показів свідка старший інспектор аналітичної роботи БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковник міліції ОСОБА_1 на місці події 10.08.2014 дійсно під час обстрілу з боку незаконних збройних формувань «ЛНР» з мінометів та іншого важкого озброєння по вулицях та житлових кварталах масиву «Вергунка» в передмісті м. Луганська отримав тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Належних та допустимих доказів на спростування вищевказаної обставини представником відповідача не було надано суду.
В судовому засідання відносно несвоєчасного звернення за медичною допомогою, позивач зазначив, що отримав тілесні ушкодження під час службового відрядження в зону проведення АТО, де через суб'єктивні фактори, що накладаються проведенням антитерористичної операції не міг вчасно звернутися до медичного закладу.
Щодо тривалого незвернення з заявою про проведення розслідування нещасного випадку, позивачем було пояснено, що довідку з Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» було отримано ним особисто лише в 2017 році, оскільки в період з 2014 року по 2017 рік декілька разів був відряджений в зону проведення АТО, що унеможливлювало своєчасне звернення.
Отже, відповідач всупереч приписам Порядку № 1346 протиправно склав та затвердив оскаржувані акти із зазначенням того, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, а тому акт форми Н-5 ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 23.07.2018 розслідування нещасного випадку, що трапився 10.08.2014 біля 12:00 з старшим інспектором з аналітичної роботи БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1, та акт № 2 ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 23.07.2018 про нещасний випадок невиробничого характеру підполковника міліції ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача за фактом нещасного випадку, на підставі службового розслідування від 17.11.2017 скласти акт в формі Н-1, в якому зазначити, що 10.08.2014 з працівником БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків по забезпеченню охорони громадської безпеки в районі проведення АТО, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо складання актів за результатами розслідування нещасного випадку є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача за фактом нещасного випадку, на підставі службового розслідування від 17.11.2017 скласти акт в формі Н-1, в якому зазначити, що 10.08.2014 з працівником БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків по забезпеченню охорони громадської безпеки в районі проведення АТО, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Одночасно, з урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області повторно провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 10.08.2014 з працівником БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (проспект Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08592365) про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати акт форми Н-5 ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 23.07.2018 розслідування нещасного випадку, що трапився 10.08.2014 біля 12:00 з старшим інспектором з аналітичної роботи БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати акт № 2 ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 23.07.2018 про нещасний випадок невиробничого характеру підполковника міліції ОСОБА_1.
Зобов'язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області повторно провести службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався 10.08.2014 з працівником БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.10.2018.
Суддя Н.М. Баргаміна