02 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2801/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ) про: визнання протиправною відмови Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 21.06.2018.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з підстав відсутності первинних документів, які б підтверджували періоди роботи позивача по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Ухвалою суду від 09.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що в довідці від 13.01.1992 № 3/72 зазначено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі в/ч 55579 з 30.04.1986 по 23.05.1986, але населений пункт чи об'єкт де проводились роботи з ліквідації наслідків аварії в даній довідці не зазначено. В архівній довідці від 26.04.2018 № 10-17/4223 зазначено, що ОСОБА_2 (ініціали не вказані) приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01.05.1986 по 23.05.1986, але дні виїзду в зони (на об'єкти, населені пункти) не відображені. Перелік населених пунктів зони відчуження передбачений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106, до якого внесені зміни згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2008 № 914. В даній довідці вказане відрядження в с. Малійки Чорнобильської області (так в тексті) з 01.05.1986 по 23.05.1986, але с. Малійки знаходиться в Чернігівській області та не відноситься до зони відчуження. Місце дислокації військової частини за вказаний період - смт. Гончарівське, яке також не відноситься до зони відчуження. Також, згідно виписки з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.04.1986 № 99 значиться (мовою оригіналу) «Сержанта ОСОБА_3 с ним 2, которых с 1 мая с.г. исключить из котлового довольствия в командировку г. Чернобыль выдать сухой пайок на 2 суток», а у виписці з наказу від 23.05.1986 № 166 зазначено (мовою оригіналу) «Полагать прибывшими сержанта ОСОБА_3 , с ним ряд. ОСОБА_4 , ряд. ОСОБА_5 из командировки, которых зачислить на котловое довольствие с 24 мая с.г.». Проте в даних виписках відсутня інформація щодо часу та місця перебування позивача у відрядженні. Інших первинних документів, які б підтвердили факт перебування позивача в населених пунктах чи об'єктах зони відчуження на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Управлінню не було надано. Таким чином, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачем направлено до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що доводи відповідача не відповідають нормам чинного законодавства та не мають відношення до справи.
Також відповідачем у відзиві на позовну заяву, у зв'язку із складністю обставин справи та необхідністю захисту інтересів Управління, з посиланням на пункт 7 частини 3 статті 257 та пункт 2 частини 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом осіб - учасників процесу у судове засідання.
Суд вважає необґрунтованим вищевказане клопотання відповідача та відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.
Так, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено категорію справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Водночас, зі змісту адміністративного позову випливає, що предметом даного спору є, зокрема, визнання протиправною відмови щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
У свою чергу, пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Отже, дана адміністративна справа не віднесена до справ, визначених частиною 4 статті 12 та частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, незначну складність даної справи та зважаючи на надання відповідачу можливості захисту інтересів, оскільки справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання, суд дійшов висновку про відмову Чернігівському ОУ ПФУ у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом осіб - учасників процесу у судове засідання.
Всі учасники справи про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням (категорія 2), серія НОМЕР_2 , виданим 10.10.1997 Чернігівською обласною державною адміністрацією (а.с.16).
Позивач 21.06.2018 звернувся до Чернігівського ОПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.29).
Розпорядженням № 4999/182 від 04.07.2018 відповідач відмовив позивачу у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з підстав, що позивачем не надані первинні документи, які підтверджують період його роботи на ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (а.с.28) та листом від 09.07.2018 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення (а.с.19).
Вважаючи оскаржувану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
У свою чергу, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII).
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.
Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що право на зменшення пенсійного віку, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII, мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи, є, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже вищевказана норма права встановлює перелік документів, які повинен подати заявник для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, який носить альтернативний характер, а саме: разом з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС необхідно надати один з наступних документів - довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122; або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; або довідку архівної установи; або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Водночас згідно із частиною першою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
При цьому правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі Порядок № 51).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Пунктом 3 Порядку № 51 передбачено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
Посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) (пункт 10 Порядку № 51).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Водночас різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 (справа № 344/9789/17), від 22.03.2018 (справа № К/9901/13169/18 (№ 588/538/16-а); від 28.03.2018 (справа № 333/2072/17(2-а/333/122/17).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. і віднесений до 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.16), та дійсно з 30.04.1986 по 23.05.1986 у складі військової частини НОМЕР_1 у зоні відчуження приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у районі Чорнобильської АЕС (а.с.10,11,15,17).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, на момент розгляду справи, не оспорюється.
Також судом встановлено вище та не заперечувалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву, що позивач, разом з заявою про призначення пенсії, було подано, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії та військовий квиток НОМЕР_3 , в якому зазначено про участь у заходах по ліквідації наслідків аварії у районі Чорнобильської атомної електростанції з 30.04.1986 по 23.05.1986, виписка з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.1986 №99; картка обліку доз радіоактивного опромінення; довідка Чернігівського міського військового комісаріату від 13.10.1992 № 3/72; архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 11.06.2018 вих.2370 (а.с.10, 11, 12, 15, 16, 17).
Зазначені документи в своїй сукупності безумовно підтверджують участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому, суд вважає, що позивач, разом з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, надав відповідачу усі необхідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, проте у призначенні пенсії останньому було відмовлено.
Вищенаведене свідчить про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та має право на призначення зазначеної пенсії відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На основі системного аналізу викладених правових норм та з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру,44, м. Чернігів,14013, код ЄДРПОУ 40378209) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру,44, м. Чернігів,14013, код ЄДРПОУ 40378209) у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 40378209) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21.06.2018.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення складено 08 жовтня 2018 року.
Суддя В.В. Падій