26 вересня 2018 року справа № 2340/2967/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,
розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Придніпровського районного суду м. Черкаси Угорчука В.В. про зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до голови Придніпровського районного суду м. Черкаси Угорчука В.В. (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача надіслати позивачу завірені копії справи №711/2098/17, копію позовної заяви від 07.03.2017, копію заяви на ухвалу від 27.03.2017, рішення Придніпровського райсуду від 16.06.2017, копію апеляційної скарги на ухвалу та рішення Придніпровського райсуду від 15.06.2017, ухвалу апеляційного суду від 07.11.2017, копію пояснення на відзив від 31.0.2018, копію касаційної скарги на рішення Придніпровського райсуду та ухвалу апеляційного суду від 07.11.2017.
Ухвалою від 10.08.2018 прийнято позов до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 07.09.2018 закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи по суті.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач здійснив бездіяльність щодо ненадання копій документів на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації, що є порушенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач у запиті на отримання інформації просив надати йому копії документів, що подавались ним безпосередньо до суду, на що йому роз'яснено, що він має змогу отримати копії документів безпосередньо в суді під час ознайомлення з матеріалами справи, оскільки запитувана інформація стосується розгляду судової справи, а тому відносини щодо такого звернення врегульовані процесуальним законодавством. Крім того, відповідач наголошував, що позивач у запиті не просив надіслати йому копії процесуальних документі, про що зазначено ним у позові. Тому просив відмовити у задоволенні позову.
Сторони надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач звернувся із запитом від 12.06.2018 №1234/0/215-18 до Верховного Суду, в якому просив направити на його адресу належним чином завірені копії касаційної скарги від 28.11.2017 та пояснення на відзив відповідача від 31.03.2018 у справі №711/2098/17.
Листом від 06.07.2018 №1682/0/208 Верховний Суд повідомив позивача, що супровідним листом Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 №3719/0/223-18 матеріали цивільної справи №711/2098/17 повернуті Придніпровському районному суду м. Черкаси після розгляду касаційної скарги.
Крім того, вищевказаний запит позивача направлений Придніпровському районному суду м.Черкаси для його вирішення.
За наслідками розгляду отриманого від Верховного Суду звернення листом від 13.07.2018 №1.546/2018 Придніпровський районний суд м.Черкаси повідомив позивача, що позивач має право ознайомлюватись із матеріалами справи та отримувати копії в приміщенні суду у зручний час.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд врахував таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XІІ), "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Ч.1 ст.3 Закону №2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно зі ст.1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Ч.2 вказаної статті передбачено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно із ст. 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 2939- VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Із запиту позивача від 12.06.2018 №1234/0/215-18 вбачається, що він просив направити на його адресу належним чином завірені копії касаційної скарги від 28.11.2017 та пояснення на відзив відповідача від 31.03.2018 у справі №711/2098/17.
На вказаний запит відповідачем надана відповідь від 14.03.2018 №82, якою роз'яснено, що позивач має право ознайомлюватись із матеріалами справи та отримувати копії в приміщенні суду у зручний час.
Оцінюючи вказану відповідь відповідача на предмет дотримання вимог чинного законодавства, суд врахував частину 2 ст.2 Закону №2939-VI, яка визначає, що цей Закон не поширюється на відносини, зокрема, у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Постанови пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України "Про доступ до судових рішень" особливостей.
Звернення особи стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб'єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства (пункт 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI).
При цьому, вимогами процесуального законодавства України, зокрема, ЦПК України не передбачений обов'язок суду надавати копії непроцесуальних документів, які перебувають в матеріалах справи, натомість визначено право учасників справи ознайомлюватись з матеріалами справи та отримувати їх копі, про що позивача повідомлено листом від 13.07.2018 №1.546/2018.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача надати йому копії рішення Придніпровського райсуду від 16.06.2017, рішення Придніпровського райсуду від 15.06.2017, ухвали апеляційного суду від 07.11.2017, ухвали апеляційного суду від 07.11.2017, суд врахував, що із запитом про отримання цих документів позивач не звертався і вказане питання відповідачем не вирішувалось, а тому його права в цій частині не порушенні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш
Рішення складене у повному обсязі 08.10.2018.