Справа № 822/2179/18
іменем України
06 вересня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.
за участю:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача: ОСОБА_1 представника відповідачів: Столаба Ю.М.
розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулось до суду з позовом Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо здійснення розрахунку №102 від 31.05.2018 року плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування;
- скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 102 від 3 1.05.201 8 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що під час габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля не враховано, що перевозився сипучий вантаж - насипний цемент, який за своїми фізичними властивостями постійно змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу у русі. Зазначила, що загальна маса автомобіля не перевищує допустимих норм, передбачених законодавством. Вказала, що під час розрахунку штрафу працівниками Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області (згідно розрахунку №102 від 31.05.2018 p., яким визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 286,38 євро) був вказаний неправильний маршрут - Івано-Франківська області. Тисменецький район с. Ямниця - м. Хмельницький . всього 285 км. Крім того, складання довідки про результати здійснення габаритно-вагової о контролю є неправомірним, оскільки зважування транспортного засобу здійснювалось не відповідно до Методики яка затверджена спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології та без врахування властивостей насипного вантажу.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 13.08.2018.
У судовому засіданні 13.08.2018 відкладено розгляд справи на 06.09.2018.
10.08.2018 до суду надійшов відзив Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, в якому вона просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідачем виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень встановлених пунктом 22 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306, а також без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових, великогабаритних транспортних засобів. Дії відповідача по здійсненню розрахунку плати за проїзд від 31.05.2018 відповідають вимогам законодавства. Одночасно, не оскаржується позивачем сам факт щодо руху його автомобіля з перевищенням нормативно допустимого навантаження на здвоєну вісь. На переконання відповідача, позивачем невірно трактуються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", згідно норм якої на організаторів перевезень лежить обов'язок перевезення вантажу (в тому числі подільно-сипучого) з вимогами щодо забезпечення безпеки транспортування. Цей нормативний документ кореспондується з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, згідно частини 12.5 якого, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Крім того,зважування транспортного засобу позивача здійснювалось відповідно до чинного законодавства а саме: при зважуванні використовувались належним чином повірені ваги виробництва «CHEKLODE FREEWEIGH» (Англія). Ваги мають сертифікат затвердженого типу засобів вимірювальної техніки № UA-M1/1-2195- 2007 від 21 листопада 2007 року, пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 34-00/5194 від 11.10.2017, чинне до 11.10.2018 р.
Представник позивача у судовому засідання просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з урахуванням зазначеного нижче.
31.05.2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано- Франківській області на авто дорозі державного значення Н-18 «Івано-Франківськ- Тернопіль» в с. Діброва проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Вольво реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом, що належить перевізнику ОСОБА_3 За результатами проведення зважування складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0006956 та Акт № 0011085 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.05.2018 року, на підставі яких проведено Розрахунок № 102 від 31.05.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 286,38 євро.
В ході перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, перевізник ОСОБА_3 здійснювала перевезення вантажу з згідно накладної № 26668 перевищення допустимих вагових параметрів, навантаження :
- на загальну масу склало 42,40 тонн, при нормативно допустимих 40 тонн; ( перевищення становило на 2,40 тонн більше від нормативу)
- на одиничну вісь склало 13,15 тонн при допустимих 11 тонн, передбаченими пунктом 22,5 Правил дорожнього руху, (перевищення 2,15 тонн від нормативу)
Також за результатами перевірки 31.05.2018 був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 062385, в якому зафіксовані виявлені порушення, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без оформлення дозволу який дає право на рух автомобільними дорогами України.
Встановивши перевищення нормативно-вагових параметрів Управлінням Укртрансбезпеки в Івано - Франківській області складено рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №102 від 31.05.2018, згідно якого позивачу визначено плату у розмірі 286,38 євро.
Вважаючи, що порушені права позивача, він звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), згідно пункту 3 яких, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
При цьому, пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено Укртрансбезпекою на її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Згідно з пунктом 12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Ваги електронні для поосного зважування автомобілів 020Т-AR зав. №7351, виробник Фірма "CHEKLODE FREEWEIGH", Англія були повіреними, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/5194 від 11.10.2017. Дана обставина спростовує сумніви позивача щодо того, чи проходили ваги державну метрологічну атестацію.
Суд враховує, що у відповідача відсутній обов'язок надавати свідоцтво про метрологічну атестацію ваг на предмет відповідності технічних характеристик, довідку про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. При цьому жодного доказу на підтвердження факту звернення до відповідних посадових осіб із проханням про надання таких документів суду надано не було.
Відповідно до пунктів 16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Також згідно підпункту 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Отже, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Згідно пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31-1 Порядку №879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (горох), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пункту 22 Порядку №879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В свою чергу, згідно статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повноваженнями затримувати транспортний засіб наділені працівники відповідного підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху.
Тому суд погоджується з доводами представника відповідача, що співробітники Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями затримувати транспортні засоби.
Згідно абзацу 2 пункту 27 Порядку №879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного розрахунку, зазначив про те, що транспортним засобом було здійснено перевезення сипучого вантажу (насипний цемент), що є рухомою під час руху автомобіля. Однак, ці його доводи є безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно пункту 12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, вказаними нормами передбачено обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення ж вантажу та, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. Крім цього, чинним законодавством не передбачено особливих умов зважування транспортних засобів, які навантажені будь-якими сипучими вантажами.
Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що чинним законодавством, що регулює процедуру зважування та стягнення плати за проїзд не визначено необхідність (можливість) надіслання посадовими особами Управління перевізникам матеріалів габаритно-вагового контролю (довідок, актів, розрахунків), а передбачено вручення 2-го примірнику розрахунку з реквізитами для сплати водію під час проведення перевірки.
Відповідно до статті 48 Закону України автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Позивачем було перевищено нормативи вагових параметрів на строєну вісь, проте позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього такого дозволу.
Щодо посилання позивача на відсутність будь-якої вини, оскільки нормативно допустиму масу автомобіля, перевищено не було, суд зазначає наступне.
З системного аналізу пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 встановлено, що існує обмеження на перевезення вантажу, маса якого і розподіл навантаження на осі перевищує величину, визначену технічною характеристикою автомобіля, а також існує заборона на рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т у разі перевезення вантажів автомобільними дорогами. Таким чином, перевізник повинен дотримуватись і технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісь більше 11 т.
Зазначеним також спростовується твердження позивача про те, що порушення відбулося не залежно від водія та перевізника, оскільки під час руху відбулось переміщення сої, спричинене неякісним дорожнім покриттям.
Згідно п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Таким чином, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.
Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного суду від 19.04.2018 у справі №814/1461/16.
Отже, саме позивач у даній справі несе відповідальність у вигляді сплати суми за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за порушення, встановлені під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO модель FH-I2. державний номерний знак НОМЕР_1. що належить ФОП ОСОБА_3 та напівпричепу-цистерни марки GURLESENYIL TREYLER державний номерний знак НОМЕР_2.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, а відповідачем спростовано протиправність дії Управління Укртрансбезпеки в Івано - Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо здійснення розрахунку №102 плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Позовна вимога щодо скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 31.05.2018 №102 є похідною від першої вимоги та не належить до задоволення, оскільки відсутні ознаки протиправності дій відповідача при його винесенні.
Враховуючи зазначене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються. Доказів понесення судових витрат відповідачем суду не надано.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3)
Відповідачі:Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (вул. Тополина, 3,Івано-Франківськ,76400 , код ЄДРПОУ - 39816845) Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14,Київ 135,01135 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя Г.В. Лабань