справа №813/2218/18
з питань закриття провадження в адміністративній справі
02 жовтня 2018 року зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Козак О.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
30.05.2018 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розгляду заяви від 31.05.2017 та скасувати наказ Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 09.06.2017 №292/3Б;
- зобов'язати Буський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяву від 31.05.2017 та за результатом її розгляду призначити адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку, визначеному Законом України "Про безоплатну правову допомогу".
Ухвалою від 04.06.2018 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху виконав, недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою від 06.07.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження у справі.
Ухвалою від 02.10.2018 суд відмовив у залученні третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональний центр з надання безоплатної правової допомоги у Львівській області.
Представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що Буський міський центр з надання безоплатної правової допомоги не є суб'єктом владних повноважень, відтак, на думку представника відповідача, вказаний спір потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства. Тому, відповідач вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання про закриття провадження заперечила, просила відмовити. Зазначила, що позивач оскаржує рішення суб'єкта надання безоплатної правової допомоги, гарантованої державою, відтак вказаний спір є публічно - правовим та підсудний Львівському окружному адміністративному суду.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Подав заяву за вх. №29796 від 21.09.2018 про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд встановив, що предметом позову у справі є наказ відповідача від 09.06.2017 №292/3-Б "Про відмову у наданні безоплатної правової допомоги".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 вказаного Закону безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених вказаним Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 вказаного Закону.
Статтею 15 вказаного Закону визначено, що суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Міністерство юстиції України утворює регіональні, обласні, міські та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.
Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист, здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення документів процесуального характеру (ст.13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу").
Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Згідно з п.1 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №967/5 від 02.07.2012 центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правової допомоги з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правової допомоги і є його територіальними відділеннями.
Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.
На відміну від первинної безоплатної правової допомоги, безоплатна вторинна правова допомога полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Таким чином, безоплатна вторинна правова допомога спрямована на забезпечення реалізації гарантованого Конституцією права кожного громадянина на захист прав і свобод судом (ст.55 Конституції України). Зокрема, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач є суб'єктом надання безоплатної вторинної правової допомоги, гарантованої державою, та яка повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів та інших джерел.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно - правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналізуючи вищезазначені норми права, зважаючи на обсяг повноважень Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який є видом державної гарантії щодо надання вторинної правової допомоги та фінансується з Державного бюджету України, суд зазначає, що відповідач у справі є суб'єктом, який здійснює виконання делегованих повноважень.
З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України необхідно відмовити, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248 КАС України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити повністю.
Ухвала суду з питань закриття провадження у справі окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повна ухвала суду складена і підписана 08.10.2018.
Суддя А.Г.Гулик