м. Вінниця
08 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2999/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (21007, АДРЕСА_2) до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) про: визнання дій протиправними та зобов"язання здійснити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі. Розгляд справи, відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому була призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (зі змінами) у розмірі 90% грошового забезпечення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 відповідач здійснив перерахунок його пенсії з 01.01.2018 року, внаслідок чого розмір пенсії зменшено з 90% на 70% грошового забезпечення. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Відповідно до ухвали суду від 04.09.2018 року судом для відповідача встановлено строк подачі до суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 162 КАС України.
20.09.2018 року на адресу суду за вх. №40898 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 статті 63 Закону України №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закону №2262) з метою проведення перерахунку раніше призначених пенсій особам, які мають право на їх отримання, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". В зв'язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, виходячи з 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. При цьому відповідач зауважив, що з 01.05.2014 діє редакція Закону №2262, яка встановлює, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Також, позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка відтворює обставини викладені у позовній заяві та з якої слідує, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звільнений із лав Збройних силУкраїни у 2009 році, вислуга років складає 34 роки. Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (від 09.04.1992 року №2262-ХІІ зі змінами) у розмірі 90% грошового забезпечення. Згідно з розрахунків пенсії за вислугу років виданих по пенсійній справі для ОСОБА_1, розмір пенсії позивача становив 90% від грошового забезпечення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, у зв'язку з чим основний розмір пенсії склав 70% грошового забезпечення.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 р. №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Матеріали справи свідчать, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 р. №103 органом пенсійного фонду здійснено перерахунок призначеної пенсії позивача, у зв'язку з чим її основний розмір склав 70% грошового забезпечення.
Відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.
Крім того, відповідно до Закону України від 27.03.2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01.04.2014 року було внесено зміни до в ч.2 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (на підставі якої позивачеві обраховується пенсія), де цифри « 80» замінили на цифри « 70» (максимальний розмір пенсії), що передбачає, необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70% від грошового забезпечення.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Роз'яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року, зі змісту якого слідує, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.
У даній справі оскаржується неправомірність дій пенсійного органу, які полягають у здійсненні перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, якою уточнено розрахунок вислуги років при призначені пенсії позивачу, що впливає на її розмір.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 року справа № 686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Одночасно, та враховуючи положення Конституції України, вищевказаних рішень Конституційного Суду України, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90 % на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення є протиправними. Поновлюючи право позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90 % від відповідних сум грошового забезпечення, підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що витупав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (21007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403) судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), сплаченого згідно квитанції №0.0.1122030849.1 від 31.08.2018 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (21007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено : 08.10.2018 року
Суддя /підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна
Згідно з оригіналом.
Суддя:
Помічник судді: