Справа № 1540/3898/18
05 жовтня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про визнання протиправним та скасування наказу №910 о/с від 26.06.2018 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 910 о/с "щодо особового складу" від 26.06.2018 в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 10 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.
- Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Біляївського ВП ГУНП в Одеській області.
- Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеські області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Біляївським РВ ГУМВС в Одеській області, 08.04.2010, інн НОМЕР_1) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів.
- Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Біляївського ВП ГУНП в Одеській області та стягнення із Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць із відповідним відрахуванням загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнення відбулось безпосередньо після добового чергування, під час лікарняного, з грубими порушеннями процедур та прав Позивача.
29.08.2018 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 27-31). В обґрунтування відзиву зазначено, що звільнення Позивача з органів поліції відбулось на підставі вироку Київського районного суду м. Одеси від 31.01.2018 року, яким визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 2 (два) роки без призначення штрафу, а тому оскаржений наказ № 910 о/с від 26 червня 2018 року, винесено законно на підставі діючого законодавства.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 р. призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судові засідання, які були призначенні на 05.09.2018 року та 01.10.2018 року не з'являлись, повідомлялись належним чином (а.с. 25, 45).
01.10.2018 року, на електронну адресу суду від Позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання в зв'язку з хворобою без будь-яких підтверджень (а.с. 46), тому клопотання позивача визнане судом, як необґрунтоване.
Від представника Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 47).
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів із дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст.205 КАС України, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлене наступне.
Наказом ГУНП в Одеській області № 76 о/с від 07.11.2015 Позивач призначений на посаду оперуповноваженого Біляївського ВП ГУНП в Одеській області з присвоєнням спеціального звання майор поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 910 о/с "щодо особового складу" від 26.06.2018 року, ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 10 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Не погоджуючись з оскарженим наказом, Позивач звернувся із даним позовом до суду, вимагаючи його скасування та поновлення на займаній посаді.
Оцінюючи рішення суб'єкта владних повноважень щодо звільнення позивача, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому, чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд погоджується з підставами звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ та приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала дому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.19 Закону України «Про Національну яванцю» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що 27 червня 2018 року наказом ГУНП в Одеській області № 910 о/с від 26 червня 2018 року, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби поліції, за п. 10 ч. 1ст. 77 (у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення) майора поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області.
Підставою видання наказу є вирок Київського районного суду м. Одеси від 31.01.2018 року.
Так, вироком Київського районного суду м. Одеси від 31.01.2018 року по справі № 520/6494/16-к, провадження № 1 -кц/520/433/18 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 2 (два) роки без призначення штрафу (а.с. 48-51).
Також звільнено ОСОБА_1 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року від призначеного покарання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили.
Таким чином, Законом України «Про амністію у 2016 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким.
Суд зазначає, що ОСОБА_1, вироком Київського районного суду м. Одеси від 31.01.2018 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а отже притягнутий до кримінальної відповідальності, але звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що рішення про звільнення прийнято Відповідачем правомірно.
ОСОБА_1 також вважає, що звільнення відбулось безпосередньо після добового чергування, під час лікарняного, з грубими порушеннями процедур та прав Позивача.
Суд не погоджується із такою думкою Позивача, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Судом встановлено, що Позивач перебував на службі 26.06.2018 року, звільнено Позивача з 27.06.2018 року, а тому останній день звільнення є для позивача робочим днем.
Суд зазначає, що відпочинок після зміни враховано, а тому права позивача не порушено.
Позивач зазначає, що він повинен був відпочивати дві доби, але такий відпочинок ніяким нормативно-правовим актом не передбачений.
Також позивач зазначає, що 27.06.2018 року він перебував на лікарняному, а тому є підстави для скасування наказу. З такою думкою суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно з п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року № 532/274/1 Зб-ос/1406 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 року за № 1456/10055, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Згідно з ч. 3 ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв'язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім'ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.
Форма довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.03.2016 року № 201 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.04.2016 року за № 535/28665.
Позивач надав довідку від 05.07.2018 року № 81 видану Біляївською районною лікарнею про те, що він знаходився на лікуванні у період з 27.06.2018 року по 05.07.2017 року (а.с. 16).
Суд зазначає, що зазначена довідка не надає підстав для звільнення від служби (роботи) так як не відповідає формі довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського.
Також ця довідка не зареєстрована в полікліниці ДУ ТМО МВС України по Одеській області, а тому довідка від 05.07.2018 року № 81 є неналежним доказом по справі.
Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_1. проведено з дотриманням вимог діючого законодавства за відсутності порушення прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції, зобов'язує суди обґрунтувати своє рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасника справи.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені, отже не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судоверішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставіповно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про визнання протиправним та скасування наказу №910 о/с від 26.06.2018 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.