м. Вінниця
18 вересня 2018 р. Справа № 0240/2367/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
18.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням Вінницького міського суду у справі за його позовом, визнано протиправними дії відповідача щодо не включення в розрахунок пенсії сум матеріальної допомоги та індексації доходів з 06.08.2016 року в розмірі 90 %. Разом з тим, позивач стверджує, що відповідачем не виконано вказане рішення суду, оскільки ним не проведено доплату до пенсії. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду протиправною, що слугувало підставою звернення до суду з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 30.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) на 18.09.2018 року. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позову. В обґрунтування чого вказує, що постановою Вінницького міського суду від 21.03.2017 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року у справі №127/2516/17 за позовом ОСОБА_1 до органу пенсійного фонду зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 суму індексації та матеріальної допомоги та перерахувати пенсію з 06.08.2016 року в розмірі 90 %. В зв'язку з чим, управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці, на підставі довідки податкового органу, проведено перерахунок пенсії з 06.08.2016 року, розмір якої становить 5821,48 грн. Посилаючись на те, що рішення суду управлінням Пенсійного фонду виконані, підстави для задоволення цього адміністративного позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ України в м. Вінниці про відмову врахувати в розрахунок пенсії суму індексації та матеріальної допомоги; зобов'язано УПФ України в м. Вінниці врахувати при призначені пенсії ОСОБА_1 суму індексації та матеріальної допомоги та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 06.08.2016 року в розмірі 90%. Позовні вимоги щодо зобов'язання УПФ України в м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 по 05.08.2016 року включно, залишено без розгляду. Рішення набрало законної сили.
В подальшому, з метою виконання постанови Вінницького міського суду, ОСОБА_1 звернувся з листами до УПФ України в м. Вінниці та ГУПФ України у Вінницькій області.
Листом від 09.02.2018 року № 162/К-2 УПФ України в м. Вінниці повідомило позивача, що на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області проведено перерахунок його пенсії з дня звернення про перерахунок пенсії, тобто з 06.08.2016 року, виходячи з 90 % заробітної плати, включивши до заробітку для обчислення пенсії й інші виплати (суми матеріальної допомоги та індексації заробітної плати, згідно рішення суду). Розрахунок для обчислення пенсії після виконання рішення суду: заробіток для обчислення пенсії - 6468,31 грн.. (посадовий оклад - 2194 грн., надбавка за ранг - 140 грн., вислуга - 933,6 грн., надбавки - 1382,79 грн., премії - 1026,96 грн., надбавка за таємність - 86,67 грн., матеріальна допомога - 685,29 грн., індексація - 19 грн.) Відповідно, розмір пенсії з 06.08.2016 року становить 5821,48 грн. (6468,31 грн*90%).
Листом від 21.03.2018 року №784/К-10 ГУПФ України у Вінницькій області повідомило ОСОБА_1, що до врахування постанови Вінницького міського суду Вінницької області розмір його пенсії становив 5606,92 грн. На виконання вищезазначеної постанови, управління здійснило перерахунок пенсії з 06.08.2016 року в розмірі 90%, за результатами чого розмір пенсії становить 5821, 48 грн. Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Оскільки розмір пенсії перерахований на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області з 06.08.2016 року (5821,48 грн.) перевищив проіндексований розмір пенсійної виплати 5606,92 грн., із зазначеної дати пенсію не індексується. На підставі чого, управлінням пенсійного фонду здійснено перерахунок у чіткій відповідності до постанови суду, а збереження суми індексації не було предметом розгляду, тому вона виконана в повному обсязі.
Вважаючи, що відповідач, на виконання постанови суду, не вірно здійснив перерахунок його пенсії, а саме під час перерахунку пенсії сума матеріальної допомоги "врахована не в первинному нарахуванні пенсії" ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача при виконанні постанови Вінницького міського суду від 21.03.2017 року;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці врахувати суму матеріальної допомоги в первинному нарахуванні пенсії і виплатити суму пенсії починаючи з 06.08.2017 року в розмірі 90%.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Аналіз згаданих норм, дозволяє зробити висновок, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права.
Однак, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
З огляду на викладене, у разі звернення до суду, особі необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Приписами частини 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даному адміністративному позові позивач фактично оскаржує дії пенсійного фонду щодо неналежного, на його думку, виконання рішення суду.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз статті першої 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження.
Норми даного Закону визначають сукупність дій державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що цим Законом.
Крім того, стаття 383 КАС України визначає право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду з цим адміністративним позовом є незгода ОСОБА_1 з способом виконання відповідачем рішення суду, постановленого в іншому провадженні та іншим судом та, оскільки чинним законодавством передбачений спеціальний порядок та контроль за виконанням рішень суду, суд приходить до висновку, що позивачем в даному випадку не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);
Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).
Повний текст рішення суду складено 18.09.2018 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович