18 вересня 2018 року Справа № 804/4743/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В. при секретарі судового засідання - Музиці Я.І. за участю: представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Пухлій В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
26.06.2018 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0499544/1308-0461 від 30.03.2018, винесене Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області про сплату транспортного податку ОСОБА_3 за 2018 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення №0499544/1308-0461 від 30.03.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25000,00 грн. оскільки середньоринкова вартість зареєстрованих позивачем транспортних засобів складає менше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 17.07.2018 року.
17.07.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з підстав того, що транспортний засіб позивача марки тип загальний легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб.см., рік випуску 2016 рік, який було зареєстровано 09.03.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 відповідає критеріям, що визначений ст. 267 Податкового кодексу України, та є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, посилаюсь на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 є власником транспортний засіб марки Porsche, модель Macan, тип загальний легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб.см., рік випуску 2016 р., який було зареєстровано 09.03.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.
На підставі зазначених даних, відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0499544/1308-0461 від 30.03.2018, яким визначено сума з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн. за 2018 рік.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0499544/1308-0461 від 30.03.2018, щодо нарахування податку на автомобіль марки Porsche, модель Macan, тип загальний легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб.см., рік випуску 2016 р., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, щодо нарахування податку на автомобіль позивача марки Porsche, модель Macan, тип загальний легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб.см., рік випуску 2016 р., регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно п. п. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Відповідно до п. п. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до п. п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального".
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб - сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Аналіз зазначених норм, дає підстави вважати, що об'єкт оподаткування транспортного податку, окрім відповідності року випуску та середньоринковій вартості, повинен бути вказаний у переліку розміщеному центральним органом виконавчої влади на своєму офіційному веб-сайті.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.
З наведеного вбачається, що вартість об'єкту оподаткування відповідно п. п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України має перевищувати 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року, тобто перевищувати 1396125,00 грн.
Відповідно до «Методики визначення середьоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року зі змінами, на яку у відзиві на позовну заяву посилається відповідач, позивачем на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України проведено відповідний розрахунок, згідно якого середньоринкова вартість транспортного засобу марки марки Porsche, модель Macan, становить 1219230, 00 грн., тобто не перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року.
Судом встановлено, що у «Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року» із зазначеними характеристиками автомобіля позивача, на який нараховано транспортний податок, є автомобілі із роком випуску до 3-х років (включно).
Таким чином, суд доходить висновку, що автомобіль позивача марки Porsche, модель Macan, тип загальний легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб.см., рік випуску 2016 рік не є об'єктом оподаткування в розумінні п. п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що підстав для нарахування транспортного податку на вказаний автомобіль позивача у податкового органу не було.
Оскільки нарахування податкового зобов'язання податковим органом суд вважає необґрунтованими, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.03.2018 року №0499544/1308-0461 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25000,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.03.2018 року №0499544/1308-0461 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25000,00 грн. підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_3 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду на загальну суму в розмірі 704, 80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1069856990.1 від 25.06.2018 року.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з ГУ ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0499544/1308-0461 від 30.03.2018, винесене Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області про сплату транспортного податку ОСОБА_3 за 2018 рік.
Стягнути з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №0.0.1069856990.1 від 25.06.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 28 вересня 2018 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко