Рішення від 01.10.2018 по справі 640/2983/18

Справа № 640/2983/18

н/п 2-а/640/249/18

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Щаренко С.Л.,

при секретарі - Школі В.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гончар Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-б) про визнання неправомірними дій заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника УПМП та МВ Волокітіна Євгена Петровича щодо складання постанови про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017 та скасування постанови про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017,-

встановив:

26.02.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника УПМП та МВ Волокітіна Євгена Петровича щодо складання постанови про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017 та скасування постанови про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017.

На обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що 13.02.2018 заступником начальника Харківської митниці ДФС - начальника УПМП та МВ Волокітіна Є.П. ухвалено постанову про порушення митних правил №1156/80700/17 про те, що ОСОБА_1 було ввезено на митну територію країни в зоні діяльності Чернігівської митниці легковий автомобіль марки Audi A-4, р.н. НОМЕР_1 з метою транзиту, терміном вивезення транспортного засобу до 03.09.2017. 31.08.2017 від нього до Харківської митниці ДФС надійшло повідомлення щодо неможливості вивезення автомобіля Audi A-4, р.н. НОМЕР_1 у зв'язку з викраденням документів про реєстрацію транспортного засобу. Вважає, що дана постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки в порушення вимог ст. 93, 95, 102 МК України, за що передбачена відповідальність за ст. 470 МК України, він не має можливості переміщення автомобіля з поважних причин.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Гончар Н. М. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки висновки, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з правилами ст. 12 КАС України зазначений спір є незначної складності, а тому відповідно до вимог ст. 257 КАС України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

У відповідності до статті 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України), транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 57 статті 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Відповідно пункту 60 статті 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Статтею 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Так, 23.08.2017 громадянином України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС транспортний засіб марки «AUDI A4», VIN:НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Республіка Литва), з метою транзиту, терміном ввезення до 03.09.2017 року.

31.08.2017 року до Харківської митниці ДФС надійшло повідомлення громадянина ОСОБА_1 від 28.08.2017 щодо неможливості вивезення транспортного засобу марки «AUDI A4», VIN:НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Республіка Литва) у визначений строк за межі України у зв'язку, з начебто, викраденням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до вимог ст.ст. 486, 488, 497, 498 МК України встановлено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

13.02.2018 заступником начальника Харківської митниці ДФС - начальником УПМП та МВ Волокітіним Є.П. винесено постанову про визнання винним ОСОБА_1 у вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 8500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 МКУ митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Частина 1 статті 460 МКУ передбачає, що вчинення порушень митних правил, передбачених ст. 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Пункт 3 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31 травня 2012 року № 657 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981 (далі-Порядок № 657) передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Згідно з пунктом 6 розділу VIII Порядку № 657, у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним Контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Разом із заявою подаються документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2017 до Харківської митниці ДФС надійшло лише "повідомлення про виникнення обставин непереборної сили" від гр. ОСОБА_1 від 28.08.2017 щодо неможливості вивезення транспортного засобу марки «AUDI A4», VIN:НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Республіка Литва), у визначений строк за межі митної території України у зв'язку, з начебто, викраденням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відсутність реєстраційного документу на тимчасово ввезений транспортний засіб не свідчить про те, що сам транспортний засіб фізично знищений чи викрадений, а тому посилання позивача на те, що він був позбавлений можливості доставити в установлений строк ввезений ним на митну територію України автомобіль є необгрунтованими.

Втрата чи викрадення реєстраційного документу на автомобіль не продовжує строк транзитних перевезень, встановлений ст.95 Митного кодексу України і не спростовує факту можливості використання транспортного засобу на території України без сплати усіх обов'язкових платежів.

Крім того, відомостей про неможливість доставки автомобіля до митниці з метою вивезення її за межі митної території суду не надано.

Таким чином, винесена постанова заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника УПМП та МВ Волокітіна Є.П. про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 470 МК України є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд-

вирішив:

Залишити постанову заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника УПМП та МВ Волокітіна Євгена Петровича про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 470 МК України без змін.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про визнання неправомірними дій заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника УПМП та МВ Волокітіна Євгена Петровича щодо складання постанови про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017 та скасування постанови про порушення митних правил №1156/80700/17 від 13.02.2017.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова.

Суддя Шаренко С.Л.

Попередній документ
76924284
Наступний документ
76924286
Інформація про рішення:
№ рішення: 76924285
№ справи: 640/2983/18
Дата рішення: 01.10.2018
Дата публікації: 10.10.2018
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський районний суд м. Харкова
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі: