Справа № 639/5496/18
Провадж. № 1-кп/639/528/18
04 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/5496/18 (в ЄРДР №12018220500001548 від 22.08.2018 року) за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно непрацюючого, з середньо-технічною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 31.07.2018 приблизно о 12 год., перебуваючи разом зі своїм знайомим - особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, поблизу домоволодіння № 1 по вул. Перовській м Харкова, помітили на території двору металеві плити.
Саме в той час ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, щодо таємного викрадення металевих плит з проникненням на територію вказаного домоволодіння, огороджену парканом, яке належить раніше їм незнайомому ОСОБА_5 .. При цьому вони розробили план сумісних протиправних дій, розподіливши між собою злочинні ролі.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до розподілених між ним та ОСОБА_4 функцій, спочатку переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння. У свою чергу ОСОБА_4 , діючи узгоджено з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, залишився на сторожі біля паркану, щоб в разі виниклої необхідності попередити останнього про можливу появу сторонніх осіб, які б могли завадити вчинити їм злочин, або затримати їх на гарячому.
Таким чином, особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи узгоджено з ОСОБА_4 , вчинив всі дії, які вважав за необхідне, для проникнення у сховище, яким слід вважати огороджену парканом територію зазначеного домоволодіння.
Надалі особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження,перебуваючи на території домоволодіння, будучи впевненим, що за їх спільними діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 у відповідності до заздалегідь розподілених ролей, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер злочинного діяння, таємно почергово заволодів чотирма металевими плитами, які переніс до паркану та передав їх ОСОБА_4 , просунувши через наявний отвір під парканом. У свою чергу ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, прийняв від останнього вказану кількість металевих плит під парканом.
Таким чином, ОСОБА_4 у групі з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, виконали всі дії, які вважали за необхідне, для заволодіння чотирма металевими плитами загальною вагою 60,5 кг., поєднане з проникненням у сховище.
Після цього, ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В результаті вчиненої крадіжки ОСОБА_4 у групі з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, завдали потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 361 грн. 18 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 2638/18 від 24.09.2018 року.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_4 , передбачена ч. 3 ст. 185 КК України.
Крім того, 21.08.2018 приблизно о 13 год., ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на території двору домоволодіння АДРЕСА_2 залишилося ще декілька металевих плит, вступивши у злочинну змову із особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження,щодо повторного викрадення металевих плит, цілеспрямовано прибули за вказаною адресою. При цьому вони розробили аналогічний план сумісних протиправних дій, розподіливши між собою злочинні ролі.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до розподілених між ним та ОСОБА_4 функцій, спочатку переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння. У свою чергу ОСОБА_4 , діючи узгоджено з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, залишився на сторожі біля паркану, щоб в разі виниклої необхідності попередити останнього про можливу появу сторонніх осіб, які б могли завадити вчинити їм злочин, або затримати їх на гарячому.
Таким чином, особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи узгоджено з ОСОБА_4 , вчинив всі дії, які вважав за необхідне, для проникнення у сховище, яким слід вважати огороджену парканом територію зазначеного домоволодіння.
Надалі особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на території домоволодіння, будучи впевненим, що за їх спільними діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, запопередньою змовою з ОСОБА_4 у відповідності до заздалегідь розподілених ролей, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер злочинного діяння, таємно почергово заволодів трьома металевими плитами, які переніс до паркану та передав їх ОСОБА_4 , просунувши їх через наявний отвір під парканом. У свою чергу ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, прийняв від останнього вказану кількість металевих плит під парканом.
Таким чином, ОСОБА_4 у групі з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, виконали всі дії, які вважали за необхідне, для заволодіння трьома металевими плитами загальною вагою 45,5 кг., поєднане з проникненням у сховище.
Після цього, ОСОБА_4 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В результаті вчиненої крадіжки ОСОБА_4 у групі з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, завдали потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди 271 гривень 64 копійки, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 2656/18 від 25.09.2018.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_4 , передбачена ч. 3 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та пояснив, що скоїв їх при вищезазначених обставинах. Висновки судово-товарознавчих експертиз ОСОБА_4 не оспорював. Обвинувачений, зокрема, пояснив, що 31.07.2018 року, приблизно о 12 год., він знаходився разом з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , та останній запропонував здійснити крадіжку металевих плит з території домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою, на що він надав свою згоду. Після цього Живаго переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння, а він залишився чекати його ззовні. Через деякий час Живаго передав йому через отвір під парканом чотири металеві плити, які вони в подальшому віднесли та здали в пункт прийому металобрухту. За аналогічних обставин приблизно через місяць ним з ОСОБА_6 була вчинена крадіжка ще трьох металевих плит з території вказаного домоволодіння, які вони також віднесли та здали в тому ж пункті прийому металобрухту. Також ОСОБА_4 висловив жаль щодо скоєного, надавши критичну оцінку своїм діям.
Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримав і прокурор.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують його особу, а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних речових доказів по справі та процесуальних витрат.
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище; та як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він в раніше не судимий; неодружений; офіційно не працює; має постійне місце проживання та реєстрації; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, його наслідки, пом'якшуючу покарання обставину, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину. Також суд враховує, що місцезнаходження викраденого майна було встановлено та передано на відповідальне зберігання до вирішення його долі, що уможливлює його повернення потерпілому та відповідно знижує суспільно-небезпечні наслідки злочину.
При цьому, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 , попередження скоєння ним нових злочинів, та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому на теперішній час можливе без його ізоляції від суспільства, та, призначаючи йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, вважає за можливе звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі п. п. 2, 3 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Процесуальні витрати в сумі 600 (шістсот) грн. 00 коп. на залучення експертів стягнути з ОСОБА_4 на користь держави
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: сім металевих плит розміром 36х36см загальною вагою 106 кг. - повернути власнику ОСОБА_5 (к/п а.с. 19, 59).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення направити потерпілому.
Суддя ОСОБА_1