Справа №: 671/1510/16-к
03 жовтня 2018 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
експерта ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ у залі судових засідань кримінальне провадження № 12016240110000486 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Поляни Волочиського району Хмельницької області, українки, громадянки України, одруженої, на утриманні двоє малолітніх дітей, із середньою спеціальною освітою, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-
ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 22 вересня 2016 року, близько 18:00 години, вона перебувала у загальному коридорі приміщення гуртожитку, що за адресою: АДРЕСА_2 , біля квартири за АДРЕСА_3 , де зустріла жительку цього ж гуртожитку ОСОБА_5 . Під час розмови між ними на ґрунті особистих неприязних відносин виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_7 реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно рукою нанесла удар по голові потерпілої ОСОБА_5 , від чого остання впала на підлогу, однак ОСОБА_7 продовжила наносити удари руками по різним частинам тіла ОСОБА_5 , під час цього ОСОБА_9 відтягнула ОСОБА_7 від ОСОБА_5 та на цьому бійка між ними завершилась.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, крововиливу в ділянці переднього краю лівої вушної раковини, крововиливу на заднє-боковій поверхні шиї зліва, крововиливу на задній поверхні лівого плеча, крововиливу на переднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя, крововиливу на зовнішній поверхні правового стегна, верхній поверхні 3-4-ї плюсневих кісток лівої ступні. Тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та крововиливу в ділянці лівої вушної раковини відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, всі інші виявлені на тілі ОСОБА_5 тілесні ушкодження, за своїм характером, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину не визнала. Суду показала, що ОСОБА_5 прийшла на поверх в гуртожитку де проживає обвинувачена. Почала розмову з мешканкою ОСОБА_10 з приводу коштів за газ. ОСОБА_7 почула, що в тій розмові потерпіла вказує про неї та вийшла для того, щоб спростувати її неправдиві слова. ОСОБА_5 почала кричати, виражатись нецензурно і погрожувати обвинуваченій, після чого замахнулась і вдарила її у плече. ОСОБА_7 відштовхнула потерпілу в плече, і та впала, тому що була на підборах. Більше ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не наносила. Даний конфлікт відбувся у коридорі біля її кімнати № 313. Потім потерпіла поверталась для продовження конфлікту, однак ОСОБА_11 не дала їй проходу в кухню. Пред'явлений до неї цивільний позов не визнала.
Потерпіла ОСОБА_5 дала суду показання з яких слідує, що 22.09.2016 вона із малолітнім сином прийшла в кімнату своєї сестри ОСОБА_9 , яка проживає на третьому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 стояла біля своєї кімнати в коридорі на тому ж поверсі і чекала, висловлюючись до неї нецензурними словами з приводу газових питань гуртожитку. Потерпіла проходила по коридору мимо неї та відмахнула рукою в її сторону. Після чого, обвинувачена накинулась на неї, нанесла удар кулаками з поштовхом, від якого потерпіла підвернула ліву ногу і впала, ударившись головою об стіну. ОСОБА_7 вилізла на неї, вперлась об її праву ногу і рвала волосся, шарпала за вухо, продовжувала бити кулаками. ОСОБА_9 відтягнула обвинувачену, а ОСОБА_10 забрала її дитину. Також ОСОБА_7 скакала на її сестру - ОСОБА_9 . Потім вийшла ОСОБА_11 і почала кричати, що вони вдвох б'ють ОСОБА_7 .
ОСОБА_5 підтримала заявлений нею цивільний позов, та просила стягнути з обвинуваченої 878 грн. 33 коп. завданої матеріальної шкоди та 10000 грн. - моральної шкоди (а.с. 24-25).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказала, що вона є сестрою потерпілої. Остання прийшла з сином до неї в кімнату. ОСОБА_7 почала першою сварку. Конфлікт був у коридорі гуртожитку. ОСОБА_9 спостерігала за усім особисто, стоячи біля своїх вхідних дверей. Після того, як ОСОБА_5 запитала, «що та від неї хоче?», ОСОБА_7 налетіла з кулаками та збила її сестру з ніг, потім сіла зверху на ОСОБА_5 . Обвинувачена сиділа спиною до неї, тому вона точно не бачила куди наносились удари, однак це тривало близько 30 секунд. Потім вона відтягнула ОСОБА_7 за одяг від потерпілої.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначила, що вона почула сварку між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , вийшла і спитала чого вони сваряться, після чого пішла в туалет. Коли вийшла з туалету то побачила, як ОСОБА_5 і ОСОБА_9 тримають обвинувачену. Саму бійку вона не бачила. ОСОБА_12 була збудженою, пізніше повернулась і хотіла знов бити ОСОБА_7 . Сварку почала потерпіла, яка матюкалась та погрожувала ОСОБА_7 . Тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 в той день свідок не бачила, а у обвинуваченої були подряпини.
Свідок ОСОБА_11 допитувалась за клопотанням сторони обвинувачення. Судом встановлено, що вона не бачила самого механізму заподіяння тілесних ушкоджень, тому її покази не можуть бути враховані при доведенні вини чи невинуватості ОСОБА_7 . Також покази даного свідка в тій частині, що у ОСОБА_5 були відсутні тілесні ушкодження суд не приймає до уваги, так як локалізація і характер заподіяного потерпілій тілесного ушкодження не могло бути видимим для стороннього спостерігача.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка була понятою при проведенні слідчого експерименту 27.10.2016 зазначила, що ОСОБА_7 самостійно, без будь-якого тиску показала на манекені, як нанесла один удар в ділянку лівого вуха потерпілій від чого та впала.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_4 пояснила, що нею при проведенні дослідження детально вивчались дані медичних карток хворої ОСОБА_5 . Остання також направлялась експертом на консультацію до лікаря-невролога ХОЛ. Також ОСОБА_4 вказала, що усі видимі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів потерпілої, про які вона вказує у своєму висновку, були взяті із даних висновку експерта ОСОБА_14 № 232 від 23.09.-21.10.2016. Їх можна вважати припущеннями. А тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку нею об'єктивно встановлені і висновок ОСОБА_14 жодним чином не вплинув на результат її дослідження в цій частині.
Ухвалою від 31.07.2018 суд визнав висновок експерта № 232 від 23.09.2016 недопустимим доказом.
Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватись на доказах, які визнані судом недопустимими.
Разом з тим, обставин зазначених в статтях 86, 87 КПК України для визнання висновку судово-медичної експертизи № 986 від 27.03.2018 недопустимим, судом не встановлено, а також в ході кримінального провадження не встановлено порушень прав ОСОБА_7 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому визнання висновку експерта недопустимим доказом з огляду на те, що він ґрунтується на інших недопустимих доказах не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Однак, суд надає даному доказу іншу оцінку. Враховуючи, що експерт ОСОБА_4 вказала, що інформацію про крововиливи у потерпілої вона отримала виключно з висновку експерта № 232 від 23.09.2016, який визнано недопустимим доказом, відтак суд не бере до уваги висновок експерта № 986 від 27.03.2018 в частині виявлення у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів в ділянці переднього краю лівої вушної раковини, на заднє-боковій поверхні шиї зліва, на задній поверхні лівого плеча, на переднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя, на зовнішній поверхні правового стегна, верхній поверхні 3-4-ї плюсневих кісток лівої ступні, що могли утворитись від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено, в час та за обставин, вказаних в ухвалі про призначення судово-медичної експертизи. Локалізація крововиливів лівого плеча та правого стегна не виключають можливість їх утворення при падінні з висоти власного зросту. Вказані вище тілесні ушкодження могли утворитися не менше ніж від шестиразової травмуючої дії. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці лівої вушної раковини відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, всі інші виявлені на тілі ОСОБА_5 тілесні ушкодження, за своїм характером, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень
Інших письмових доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_5 крововиливів на різних ділянках тіла в матеріалах справи не має.
Суд вважає, що вина ОСОБА_15 у заподіянні потерпілій таких тілесних ушкоджень, як крововиливи в ділянці переднього краю лівої вушної раковини, на заднє-боковій поверхні шиї зліва, на задній поверхні лівого плеча, на переднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя, на зовнішній поверхні правового стегна, верхній поверхні 3-4-ї плюсневих кісток лівої ступні не доведена.
Проте, суд вважає доведеним, що 22 вересня 2016 року, близько 18:00 години, ОСОБА_7 перебувала у загальному коридорі приміщення гуртожитку, що за адресою: АДРЕСА_2 , біля квартири за АДРЕСА_3 , де зустріла жительку цього ж гуртожитку ОСОБА_5 . Під час розмови між ними на ґрунті особистих неприязних відносин виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_7 реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно рукою нанесла удар по голові потерпілої ОСОБА_5 , від чого остання впала на підлогу. ОСОБА_9 відтягнула ОСОБА_7 від ОСОБА_5 та на цьому бійка між ними завершилась.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку.
Суд вважає, що подія злочину та вина обвинуваченої у цьому доводиться не лише показами потерпілої та свідків, а й письмовими доказами, дослідженими судом, а саме:
-витягом з ЄРДР, з якого встановлено, що 23.09.2016 було внесено відомості про кримінальне провадження № 12016240110000486, за заявою ОСОБА_5 та розпочато досудове розслідування (а.к.п. 73);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 27.10.2016 та таблицею ілюстрацій до нього, з яких слідує, що на пропозицію слідчого показати механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 погодилась та на манекені показала механізм нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, в саме, стоячи обличчям до манекену, імітуючи долонею правої руки нанесла один удар в ділянку лівого вуха шиї та голови. В подальшому ОСОБА_16 впала на підлогу. Імітуючи на манекені ОСОБА_7 показала яким чином ОСОБА_5 впала на підлогу. На цьому показ механізму нанесення тілесних ушкоджень на манекені закінчився (а.к.п. 59-60);
-висновком судово-медичної експертизи № 986 від 27.03.2018 (з врахуванням вищевикладеної оцінки даного доказу судом), відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_5 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. (а.к.п. 244-246).
За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_7 22 вересня 2016 року вчинила щодо ОСОБА_5 умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 125 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винної, яка раніше не судима, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обставин, що пом'якшували чи обтяжували б покарання обвинуваченій ОСОБА_7 судом не встановлено.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченої ОСОБА_7 до вчиненого, як такої, що вину не визнала і не розкаялася, суд переконаний, що саме покарання у виді штрафу в межах санкції частини, за якою кваліфіковано її діяння буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари ОСОБА_7 за вчинене, а й буде слугувати для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як засудженою так і іншими особами.
При вирішенні питання щодо цивільного позову заявленого ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги надані потерпілою чеки (а.с. 31-38), суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 - 878 грн. 33 коп. витрат на її лікування.
Крім того, у суду не виникає сумніву, що ліки та медичні засоби, були придбані та використані потерпілою у зв'язку із нанесенням їй обвинуваченою тілесних ушкоджень.
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до переконання, що винними діями обвинуваченої, через вчинений злочин, потерпілій дійсно спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, а позов, в цій частині, частковому задоволенню.
Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у тому числі: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст.21 Конституції України).
Виходячи із зазначених норм Конституції України та ЦК України, суд вважає, що потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок протиправної поведінки обвинуваченої.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом з'ясовано, що за своїм характером кримінальне правопорушення, скоєне стосовно потерпілої, було спрямоване проти здоров'я особи, що є однією із важливіших цінностей та свобод людини охоронюваних державою.
Глибина фізичних та душевних страждань потерпілої, на думку суду, є значною та відчутною, але не критичною. Безперечно особа страждала, протиправні дії відносно неї викликали зміни в її морально-психологічному стані, що внесло в її життя душевний та моральний дискомфорт, проте суду не надано доказів, що ці зміни досягли рівня клінічно значимих порушень її психіки.
Судом встановлено тимчасове погіршення здібностей потерпілої, однак доказів того, що остання буде позбавлена можливості їх реалізації у майбутньому, суду не надано.
Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд враховує, що порушення є умисним, оскільки пов'язане з завданням шкоди внаслідок фізичного насильства.
Виходячи із вищезазначеного, враховуючи обставини скоєного злочину, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути встановлений судом на рівні 5000 грн.
Також, відповідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, та позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, з цивільного відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам слід стягнути 1057 гривень 20 копійок судового збору за розглянуті та задоволені судом дві вимоги: майнового (відшкодування майнової шкоди - задоволено повністю) та немайнового (відшкодування моральної шкоди - задоволено частково) характеру.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Цивільний позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 заподіяну майнову та моральну шкоду в сумі 5878 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 33 копійки, з яких: 878 гривень 33 копійки - майнова шкода та 5000 гривень - моральна шкода.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 1057 гривень 20 копійок судового збору.
Речових доказів по справі немає.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Волочиський районний суд Хмельницької області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій і прокурору.
Суддя :