Справа № 638/14500/18
Провадження № 2-о/638/324/18
04 жовтня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Штих Т. В.
за участю секретаря Тарасової О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Харківській міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту смерті, -
встановив:
До Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1, який зазначив, що 05.04.2018 померла його мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. До 26.11.2014 вона мешкала в м. Кіровськ Луганської області, а з 26.11.2016 вона, як переселенка, переїхала мешкати в м. Харків і зареєстрована в квартирі його дружини, де вони разом проживали, що підтверджується довідкою переселенців. В березні 2018 року мати поїхала в м. Кіровськ провідати свою тяжко хвору сестру і своє житло, де раптово захворіла і попала в Кіровську лікарню з хворобою серця. Не видужавши, 05.04.2018 його мати померла в лікарні, що підтверджується довідкою про смерть, а також свідоцтвом про смерть. Мати ним була похована на цвинтарі «Семашко» в м. Кіровськ Луганської області. 02.10.2018 він звернувся до Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області з метою отримання свідоцтва про смерть матері, але в цьому йому було відмовлено на підставі того, що ним пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі встановленого зразка. Отримати свідоцтво про смерть йому необхідно для вирішення побутових питань, зняття її з реєстрації та пенсійного обліку.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, в якій просив справу слухати у його відсутності, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити на підставі, викладених в ній обставин.
Зацікавлена особа - Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Харківській області в судове засідання не прибула, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачаєтсья, що дійсно ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про народження серії І-ЕД №331627, видане Кіровським міськбюро ЗАГС Ворошиловградської 26.07.1972.
ОСОБА_2 померла 05 квітня 2018 року в м. Кіровськ Луганської області в результаті захворювання, що встановлено на підставі матеріалів справи, зокрема лікарського свідоцтва про смерть № 25, виданого 05.04.2018 ГУ «КіЦМЛ» ЛНР, копія якого міститься в матеріалах справи. Смерть відбулась в стаціонарі неврологічного відділення лікарні в м. Кіровськ Луганської області, що розташована на тимчасово окупованій території України.
Також про факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України свідчить свідоцтво про смерть серія І-ВВ № 050710, видане 05.04.2018 Відділом запису актів цивільного стану Кіровського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської народної республіки
Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті та лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 було видане на тимчасово-окупованій території України в м. Кіровськ Луганської області.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 поховав свою матір ОСОБА_2 на кладовище «Семашко» в м. Кіровськ Луганської області, про що свідчать довідка №169 від 16.04.2018, видана Кіровським міським комунальним підприємством «Коммунальник», договір-замовлення №205 про надання ритуальних послуг та реалізацію предметів ритуальної належності, не передбачених мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, необхідних для організації поховання, а також світлинами з місця поховання.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції із заявою про видачу свідоцтва про смерть, однак йому було відмовлено, копія відмови міститься в матеріалах справи. Так, відмовляючи у видачі Свідоцтва про смерть ОСОБА_2, Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, зазначив, що заявником для встановлення факту смерті ОСОБА_2 пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у МЮУ 25.10.2006 з № 1150/13024.
Встановлення факту смерті особи йому необхідно для вирішення побутових питань, зняття її з реєстрації та пенсійного обліку.
Статтями 234-235, 256-259 Цивільного процесуального кодексу України передбачена можливість встановлення юридичного факту, що має значення, в судовому порядку.
Відповідно до статті 317 Цивільного процесуального кодексу України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначається як тимчасово окупована територія.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, зазначені в Законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» також визначаються як тимчасово окуповані території.
Оскільки особа померла у місті Кіровськ Луганської області, що також визначається як тимчасово окупована територія, то справа має бути розглянута за місцем подання заяви невідкладно.
Суд розглянув документи, що додаються, як такі, що підтверджують факт смерті особи, незважаючи на те, що вони не відповідають установленій законодавством формі та вимогам, на підставі наступного.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані так звані «намібійські винятки», з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» (за внесеними змінами від 09.09.2011 року), підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (зі змінами), підставою державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 1 Об/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-І/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545;
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Отже, свідоцтво про смерть серії І-ВВ № 050710 від 05 квітня 2018 року видане Відділом запису актів цивільного стану Кіровського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської народної республіки є недійсним і не створює правових наслідків.
На підставі викладеного вище та керуючись статтями 317 - 319 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ч. 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Харківській міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2, яка народилась 05 грудня 1938 року у м. Кіровськ Луганської області, громадянки України, померлої 05 квітня 2018 року у місті Кіровськ Луганської області на тимчасово окупованій території України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Головуючий: